Бик (рід)

Бик (Bos) — рід парнокопитних ссавців родини бикових (Bovidae).

Бик
Бантенг (Bos javanicus)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина:	Бикові (Bovidae)
Підродина:	Бикові (Bovinae)
Триба:	Bovini
Рід:	Бик (Bos) Linnaeus, 1758
Види
B. bison (бізон) B. bonasus (зубр) Bos domesticus (корова Балі) B. frontalis (гаял) B. gaurus (гаур) B. grunniens (як домашній) B. indicus (зебу) B. javanicus (бантенг) B. mutus (як дикий) B. sauveli (купрей) B. taurus (корова) B. acutifrons † B. antiquus † Bos baikalensis † B. buiaensis † Bos georgicus† Bos hanaizumiensis† B. latifrons † Bos menneri† B. occidentalis † B. palaesondaicus † B. primigenius (тур) † B. priscus † B. schoetensacki † Bos sivalensis†
Вікісховище: Bos

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бик.

Назва

Термін «бик» також може означати:

1. Назва великих представників родини бикові (Bovidae) — биків, яків, буйволів, зубрів, яких раніше об'єднували в один рід Bos.
2. У вузькому розумінні представлений лише численними породами бика свійського, які разом з іншими великими представниками одомашнених бичачих в с.-г. практиці відомі під назвою великої рогатої худоби. Рештки диких биків відомі, починаючи з пліоцену, в Малій Азії, Пд. Європі, зокрема на Пд. України. Дикий предок свійського бика тур зустрічався ще в 17 ст.
3. Народна назва самця свійського бика (бугая), зубра, а також оленя і лося.

Етимологія

Слово «бик» походить від праслов'янського bykъ, похідного від звуконаслідувального кореня būk-/bъk-, який зберігається також у дієслові «бичати» — глухо ревти, гудіти. Спільнокореневим зі словом «бик» є також іменник «бджола» (пр.-сл. *bъčela).^[1]

Види

Відносини членів роду Bos, засновані на ядерних геномах за Sinding, et al. 2021[2]
Bos   Bos primigenius +Bos taurus         Bos mutus       Bos bison     Bos bonasus           Bos javanicus     Bos gaurus     Bos sauveli

У складі роду — 5 видів (за Види ссавців світу, 2005):

• Bos frontalis (вкл. підвиди frontalis, laosiensis, gaurus, sinhaleyus)
• Bos grunniens (вкл. підвиди grunniens, mutus)
• Bos javanicus (вкл. підвиди javanicus, lowi)
• Bos sauveli
• Bos taurus (вкл. підвиди taurus, indicus, primigenius)

Хоча існують інші поділи на види, де розглядаються 9 окремих видів, з яких 4 є вимерлими: Bos acutifrons, Bos aegyptiacus, Bos planifrons, Bos primigenius.

Типові представники:

• бик гаур (Bos frontalis) — дика форма, що живе в гірських лісах Індії, Бірми і п-ва Малакка;
• гаял  — свійська форма гаура, поширена в Індії і Бірмі;
• бик бантенг (Bos javanicus) — дика форма, що живе в лісах Індокитаю, півострова Малакка, ряду островів Малайського архіпелагу, і свійська форма (див. Балійська худоба);
• камбоджійський бібос (Bos sauvali) — дика форма биків, поширена в лісах Камбоджі;
• бик первісний, або тур (Bos primigenius Bojanus, 1827) — один з найвідоміших видів биків в історії України і Європи загалом, родоначальник бика свійського (Bos taurus);
• бик свійський (Bos taurus), одна з найпоширеніших у сільському господарстві тварин, нащадок бика первісного (Bos primigenius).

Див. також

• велика рогата худоба
• бикові

Примітки

1. БИК — Етимологія. Горох — українські словники. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 6 березня 2020.
2. Sinding, M.-H. S.; Ciucani, M. M.; Ramos-Madrigal, J.; Carmagnini, A.; Rasmussen, J. A.; Feng, S.; Chen, G.; Vieira, F. G.; Mattiangeli, V.; Ganjoo, R. K.; Larson, G.; Sicheritz-Pontén, T.; Petersen, B.; Frantz, L.; Gilbert, M. T. P. (2021). Kouprey (Bos sauveli) genomes unveil polytomic origin of wild Asian Bos. iScience. 24 (11): 103226. Bibcode:2021iSci...24j3226S. doi:10.1016/j.isci.2021.103226. PMC 8531564. PMID 34712923.

Джерела

• Бики // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Рід Бик у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005)

Посилання

• Бик [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 58–65. – 912 с.