Bison antiquus

Bison antiquus — це вимерлий вид бізонів, який мешкав у пізньому плейстоцені Північної Америки приблизно до 10 000 років тому. Він був одним із найпоширеніших великих травоїдних тварин на північноамериканському континенті в пізньому плейстоцені, і є прямим предком нині живого американського бізона разом із Bison occidentalis^[1][2].

Bison antiquus Період існування: 0.24–0.01 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Bison antiquus у Музеї смоляних ям Ла Бреа
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина:	Бикові (Bovidae)
Підродина:	Бикові (Bovinae)
Рід:	Бізон (Bison)
Вид:	†B. antiquus
Біноміальна назва
†Bison antiquus Leidy, 1852
Синоніми
Bison californicus Rhoads, 1897

Під час пізньої епохи плейстоцену, між 240 000 і 220 000 років тому^[3][4][5], степовий зубр (B. priscus) мігрував із Сибіру на Аляску через Берингів сухопутний міст. Bison priscus жив по всій Північній Америці від Аляски до південної Мексики^[6] протягом решти плейстоцену. У західній частині Північної Америки B. priscus еволюціонував у довгорогого бізона B. latifrons, який потім еволюціонував у B. antiquus. Більші B. latifrons, здається, зникли приблизно 22 000 років тому, ймовірно, через еволюційний процес адаптації до нового континенту, включаючи збільшення чисельності популяції^[7]. Після вимирання B. latifrons, B. antiquus став дедалі більш поширеним у частинах центральної частини Північної Америки від 18 000 до приблизно 10 000 років тому^[4], після чого цей вид, схоже, дав початок живому виду, B. bison^[8]. B. antiquus є найбільш часто виявленим великим травоїдним ссавцем у смолярниках La Brea^[1].

B. antiquus був вищим, мав більші кістки та роги та був на 15–25% більшим за сучасного бізона. Він досягав 2,27 м у висоту, 4,6 м в довжину і вагу 1588 кг^[9].

Примітки

1. Animals of the La Brea Tar Pits Timeline. La Brea Tar Pits & Museum. Архів оригіналу за 2018. Процитовано 2017.
2. C. G Van Zyll de Jong , 1986, A systematic study of recent bison, with particular consideration of the wood bison (Bison bison athabascae Rhoads 1898), p. 53, National Museum of Natural Sciences
3. Bell, C.J. (2004). The Blancan, Irvingtonian, and Rancholabrean mammal ages. У Woodburne, M.O. (ред.). Late Cretaceous and Cenozoic Mammals of North America: Biostratigraphy and Geochronology. New York: Columbia Univ. Press. с. 232—314. ISBN 0-231-13040-6.
4. Scott, E.; Cox, S.M. (2008). Late Pleistocene distribution of Bison (Mammalia; Artiodactyla) in the Mojave Desert of Southern California and Nevada. У Wang, X.; Barnes, L.G. (ред.). Geology and Vertebrate Paleontology of Western and Southern North America. Los Angeles: Natural History Museum of Los Angeles County. с. 359—382.
5. Sanders, A.E.; R.E. Weems; L.B. Albright III (2009). Formalization of the mid-Pleistocene "Ten Mile Hill beds" in South Carolina with evidence for placement of the Irvingtonian–Rancholabrean boundary. У Albright III, L.B. (ред.). Papers on Geology, Vertebrate Paleontology, and Biostratigraphy in Honor of Michael O. Woodburne. Flagstaff: Museum of Northern Arizona. с. 369—375.
6. Jimenez-Hidalgo, Eduardo Cabrera-Pérez MacFadden Guerrero-Arenas, Rosalía 2012/01/01 First record of Bison antiquus from the Late Pleistocene of southern Mexico, Journal of South American Earth Sciences
7. Valerius Geist, 1996, Buffalo Nation, Voyageur Press
8. Wilson, M.C.; L.V. Hills, B. Shapiro (2008). Late Pleistocene northward-dispersing Bison antiquus from the Bighill Creek Formation, Gallelli Gravel Pit, Alberta, Canada, and the fate of Bison occidentalis. Canadian Journal of Earth Sciences. 45 (7): 827—859. Bibcode:2008CaJES..45..827W. doi:10.1139/E08-027.
9. Warkworth Western Weekend Rodeo | Competitors. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2012. [Архівовано 2011-08-21 у Wayback Machine.]