Bison antiquus

Bison antiquus — вимерлий вид бізонів, який мешкав у пізньому плейстоцені Північної Америки приблизно до 10 000 років тому. Він був одним із найпоширеніших великих травоїдних тварин на північноамериканському континенті в пізньому плейстоцені, і є прямим предком нині живого американського бізона разом із Bison occidentalis^[1][2].

Bison antiquus Період існування: 0.24–0.01 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Bison antiquus у Музеї смоляних ям Ла Бреа
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина:	Бикові (Bovidae)
Підродина:	Бикові (Bovinae)
Рід:	Бізон (Bison)
Вид:	†B. antiquus
Біноміальна назва
†Bison antiquus Leidy, 1852
Синоніми
Bison californicus Rhoads, 1897

Під час пізньої епохи плейстоцену, між 240 000 і 220 000 років тому^[3][4][5], степовий зубр (B. priscus) мігрував із Сибіру на Аляску через Берингів сухопутний міст. Bison priscus жив по всій Північній Америці від Аляски до південної Мексики^[6] протягом решти плейстоцену. У західній частині Північної Америки B. priscus еволюціонував у довгорогого бізона B. latifrons, який потім еволюціонував у B. antiquus. Більші B. latifrons, здається, зникли приблизно 22 000 років тому, ймовірно, через еволюційний процес адаптації до нового континенту, включаючи збільшення чисельності популяції^[7]. Після вимирання B. latifrons, B. antiquus став дедалі більш поширеним у частинах центральної частини Північної Америки від 18 000 до приблизно 10 000 років тому^[4], після чого цей вид, схоже, дав початок живому виду, B. bison^[8]. B. antiquus є найбільш часто виявленим великим травоїдним ссавцем у смолярниках La Brea^[1].

B. antiquus був вищим, мав більші кістки та роги та був на 15–25% більшим за сучасного бізона. Він досягав 2,27 м у висоту, 4,6 м в довжину і вагу 1588 кг^[9].