Азурит

Азури́т (фр. l'azur — синява, блакить) — поширений вторинний мінерал міді.

Азурит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Azu[2]
Хімічна формула	Cu₃(CO₃)₂(OH)₂
Nickel-Strunz 10	5.BA.05[3]
Dana 8	16a.2.1.1
Ідентифікація
Твердість	3,75 ± 0
Колір риси	світло-синійd
Густина	3,75 ± 0 г/см³
Інші характеристики
Названо на честь	синій (перська)[4]
Типова місцевість	Шессі[3]
Азурит у Вікісховищі

Мінерал був відомий з давніх часів, і був згаданий в Плінієм у «Природничій історії» під грецьким ім'ям kuanos (κυανός: «глибокий синій»).

Походження назви

Так само, як і в випадку лазурита, ляпіс-блакиті, лазуліта і блакиті взагалі, назва азуриту позначає його синій, небесний або морський колір. Арабським словом блакить, lazward (араб. azul — «синява») нерідко називають ясне денне небо, однак частіше використовується для позначення чогось глибоко-синього взагалі. Пізніше, вже в Середні століття, за посередництвом латині арабське слово набуло сучасні форми звучання, що в разі мінералів виглядає як: лазурит, азурит, лазуліт і ляпіс-блакить. І справді, забарвлення перерахованих мінералів дуже схожа і є в тій чи іншій мірі — блакитним, синім.

Загальний опис

Основний карбонат міді острівної будови — Cu₃[OH]₂[CO₃]₂. Склад (%): CuO — 69,24; CO₂ — 25,53 %; Н₂О — 5,23. Містить 55,3 % Cu. Кристалізується в моноклінній сингонії; кристалічна структура координаційна. Утворює щітки, друзи дрібних, рідше — довгопризматичних кристалів. Характерні також радіально-променисті агрегати, конкреції, щільні маси і землисті скупчення. Густина 3,8. Твердість 3,5—4. Колір у кристалах темно-синій, в агрегатах і землистій масі — волошковий, до блакитного. Блиск скляний. Типовий мінерал зони окиснення сульфідних родовищ міді. При подальшому окисненні переходить в малахіт.

Азурит — один з мінералів-індикаторів мідних руд, а також другорядний рудний мінерал міді і сировина для приготування синьої фарби. Збагачується флотацією.

Колір

Азурит — мінерал насиченого синього кольору, з палітрою відтінків від кобальтового то небесно-блакитного. З древніх часів порошок азурита активно використовувався в якості фарби, що здатна не тускніти роками.^[5]

Родовища

Азурит добувають в Австралії, Чилі, Мексиці, США, Німеччині, Казахстані, Заїрі, Намібії, Замбії. Також широко поширений азурит в Марокко. Найчастіше за все в природі азурит зустрічається разом з малахітом, іноді утворюючи псевдомофози, тобто заміщення мінерала одне одним. Такі камені називають азурмалахітами.^[5]

Галерея

• 
  Азурит
• 
  Кристали азуриту
• 
  Азурит і малахіт в Малій гірничій енциклопедії

Використання як пігмент

Кристали азуриту, що демонструють насичений синій колір незміненого азуриту. Зі Шпанья Доліни, Словаччина.

Мелений азурит для використання як пігмент

Азурит нестійкий на повітрі, проте в давнину його використовували як синій пігмент^[6]. Залежно від ступеня помелу та основного вмісту карбонату міді, він давав широкий спектр синіх відтінків. Він був відомий як гірський блакитний, вірменський камінь та azurro della Magna (синій з Німеччини італійською). При змішуванні з олією він стає злегка зеленим. При змішуванні з яєчним жовтком він стає зелено-сірим. Старіші зразки азуриту можуть мати більш зеленуватий відтінок через вивітрювання в малахіт^[7].

Азурит у картинах часто помилково називали лазуритом (lapis lazuli), терміном, що застосовувався до багатьох блакитних пігментів. З удосконаленням хімічного аналізу картин середньовіччя, азурит визнається основним джерелом блакитного кольору, який використовували середньовічні художники. Лазурит (пігмент ультрамарин) постачався переважно з Афганістану в Середньовіччі, тоді як азурит був поширеним мінералом у Європі того часу. Значні родовища були знайдені поблизу Ліона, Франція. Його видобували з 12 століття в Саксонії, на срібних копальнях, розташованих там^[8].

Щоб відрізнити азурит від природного ультрамарину, дорожчого, але стабільнішого блакитного пігменту, можна використовувати нагрівання. Ультрамарин витримує нагрівання, тоді як азурит перетворюється на чорний оксид міді^[9]. Однак, обережне нагрівання азуриту дає темно-синій пігмент, який використовується в японських техніках живопису^[10].

• 
  Antonello de Saliba, Virgin with the Child, 1497. Небо виконане азуритом з свинцевими білилами. Накидка Мадонни — ультрамарин.^[11]
• 
  Hieronymus Bosch, The Adoration of the Magi. Блакитне небо та одяг: азурит та свинцеві білила в різних пропорціях.^[12]
• 
  Raphael, The Procession to Calvary, 1504-05. Блакитне небо: натуральний ультрамарин, змішаний з білим, поверх шару азуриту, також змішаного з білим. Блакитний одяг Христа: азурит з невеликою кількістю червоного, потемнілі з часом. Блакитний одяг фігури позаду Христа: натуральний ультрамарин.^[13]
• 
  Giotto, Madonna and Child, 1310-15.Синьо-зелена накидка Мадонни: азурит з невеликою кількістю малахіту та дуже рідкісного синьо-зеленого мінерального пігменту мікситу.^[14]
• 
  Rogier van der Weyden, The Magdalen Reading, before 1438. Блакитний плащ святого Йосипа: світло-фіолетове тло складається зі свинцевих білил, карміна та азуриту. Верхній шар складається з азуриту, змішаного зі свинцевими білилами у світлих місцях.^[15]

Див. також

• Список мінералів