Класифікація мінералів Нікеля — Штрунца

Класифікація мінералів Нікеля — Штрунца — схема класифікації мінералів за їх хімічним складом, яку ввів німецький мінералог Карл Гуго Штрунц у своїй праці «Мінералогічні таблиці» (нім. «Mineralogische Tabellen») 1941 року.^[1][2] 4-е та 5-е видання також редагував Крістель Теннісон (1966). За ними представив модифіковану класифікацію О. С. Поваренних (1966 — російською мовою, 1972 — англійською).

Як куратору Мінералогічного музею Університету Фрідріха-Вільгельма (нині знаний як Берлінський університет імені Гумбольдта), Штрунцу було доручено сортувати геологічну колекцію музею за кристалохімічними властивостями.^[2] Його книга «Мінералогічні таблиці» пройшла через ряд змін; останнє видання, дев'яте, опубліковане 2001 року, видане у співавторстві з Ернестом Г. Нікелем.^[3][4][5] IMA/CNMNC підтримує базу даних Нікеля — Штрунца.^[6]

Класифікації

Мінеральні класи Нікеля — Штрунца

Чинна схема (10 видання) поділяє мінерали на десять класів, які, в свою чергу, поділяються на відділи, сімейства та групи за хімічним складом та кристалічною структурою.

01 — Самородні елементи

01.A — метали та інтерметалічні сполуки

01.B — карбіди, силіциди, нітриди і фосфіди металів

01.C — металоїди і неметали

01.D — карбіди і нітриди неметалів

01.X — елементи, некласифіковані Штрунцем

02 — Сульфіди і сульфосолі

02.A — прості сульфіди, селеніди тощо

02.B — сульфіди металів, Метал: Сірка > 1:1 (здебільшого 2:1)

02.C — сульфіди металів, М:С = 1:1 (і подібні)

02.D — сульфіди металів, М:С = 3:4 та 2:3

02.E — сульфіди металів, М:С = 1:2

02.F — сульфіди миш'яку, лужних металів; сульфіди з галогенідами, оксидами, гідроксидами, H₂O

02.G — сульфоарсеніти, сульфоантимоніти, сульфобісмутити

02.H — сульфосолі архетипу SnS

02.J — сульфосолі архетипу PbS

02.K — сульфоарсенати, сульфоантимонати

02.L — некласифіковані сульфосолі

02.M — оксисульфосолі

03 — Галогеніди

03.A — прості галогеніди, без H₂O

03.B — прості галогеніди, з H₂O

03.C — комплексні галогеніди

03.D — оксогалогеніди, гідроксигалогеніди і відповідні подвійні галогеніди

04 — Оксиди і гідроксиди

04.A — Метал: Оксиген = 2:1 та 1:1

04.B — M:O = 3:4 і подібні

04.C — M:O = 2:3 та 3:5 і подібні

04.D — M:O = 1:2 і подібні

04.E — M:O = < 1:2

04.F — гідроксиди (без V або U)

04.G — ураніл-гідроксиди

04.H (видання 5, 6) — ванадати

04.J  — арсеніти, антимоніти, бісмутити, сульфіти, селеніти, телурити; йодати

04.K — йодати: здебільшого тригональні ${\displaystyle {\ce {[IO3]}}}$ піраміди

04.X — оксиди та ін., некласифіковані Штрунцем

05 — Карбонати та нітрати

05.A — карбонати без додаткових аніонів, без H₂O

05.B — карбонати з додатковими аніонами, без H₂O

05.C — карбонати без додаткових аніонів, з H₂O

05.D — карбонати з додатковими аніонами, з H₂O

05.E — уранілкарбонати

05.F — нітрати

05.X — карбонати та нітрати, некласифіковані Штрунцем

06 — Борати

06.A — моноборати

06.B — диборати

06.C — триборати

06.D — тетраборати

06.E — пентаборати

06.F — гексаборати

06.G — гептаборати та інші мегаборати

06.H — некласифіковані борати

07 — Сульфати, селенати і телурати

07.A — сульфати (селенати та ін.) без додаткових аніонів, без H₂O

07.B — сульфати (селенати та ін.) з додатковими аніонами, без H₂O

07.C — сульфати (селенати та ін.) без додаткових аніонів, з H₂O

07.D — сульфати (селенати та ін.) з додатковими аніонами, з H₂O

07.E — ураніл-сульфати

07.F — хромати

07.G — молібдати, вольфрамати та ніобати

07.H — уран- та ураніл-молібдати та вольфрамати

07.J — тіосульфати

07.X — сульфати (селенати та ін.), некласифіковані Штрунцем

08 — Фосфати, арсенати та ванадати

08.A — фосфати та ін. без додаткових аніонів, без H₂O

08.B — фосфати та ін. з додатковими аніонами, без H₂O

08.C — фосфати та ін. без додаткових аніонів, з H₂O

08.D — фосфати та ін. з додатковими аніонами, з H₂O

08.E — ураніл-фосфати та арсенати

08.F — поліфосфати, поліарсенати, ${\displaystyle {\ce {[4]}}}$-поліванадати

08.X — фосфати та ін., некласифіковані Штрунцем

09 — Силікати

09. — силікати, некласифковані Штрунцем

09.A — незосилікати

09.B — соросилікати

09.C — циклосилікати

09.D — іносилікати

09.E — філосилікати

09.F — тектосилікати без цеолітної H₂O

09.G — тектосилікати з цеолітною H₂O; сімейство цеолітів

09.H — некласифіковані силікати

09.J — германати

10 — Органічні сполуки

10.A — солі органічних кислот

10.B — вуглеводні

10.C — інші органічні мінерали

Мінеральні класи IMA/CNMNC

IMA/CNMNC запропонувала нову ієрархічну схему (Mills та ін., 2009), використовуючи класи Нікеля — Штрунца (10 видання).

На найвищому рівні цієї класифікації мінеральні види класифікуються в першу чергу за основним аніоном (O²⁻, S²⁻ і т. д.), аніонним комплексом (OH⁻, SO²⁻
₄, CO²⁻
₂, PO³⁻
₄, B_xO^Z−
_y, Si_xO^Z−
_y і т. д.) або за відсутністю аніону (самородні елементи) в класи. Найбільш поширеними мінеральними класами є: самородні елементи, сульфіди, сульфосолі, галогеніди, оксиди, гідроксиди, арсеніти (з антимонітами, бісмутитами, сульфітами, селенітами і телуритами включно), карбонати, нітрати, борати, сульфати, хромати, молібдати, вольфрамати, фосфати, арсенати, ванадати, силікати і органічні сполуки.

Мінеральні підкласи застосовуються до класів боратів та силікатів, де конфігурація і зв'язки тетраедрів використовуються для групування структурно подібних мінералів. Підкласами є: незо-, соро-, цикло-, іно-, філо- та тектосилікати(борати). Традиційно борати поділялись на моноборати, диборати, триборати, тетраборати тощо, однак на сьогодні відомо достатньо структурних даних для того, щоб класифікувати борати на базі полімеризації борат-аніонів.

Класифікація мінералів-несилікатів

• клас Нікеля — Штрунца 01: самородні елементи
  • клас: самородні елементи
• клас Нікеля — Штрунца 02: сульфіди та сульфосолі
  • клас: сульфіди, селеніди, телуриди; арсеніди, антимоніди, бісмутиди (02.А — 02.F)
  • клас: сульфосолі; сульфоарсеніти, сульфоантимоніти, сульфобісмутити тощо (02.G — 02.М)
• клас Нікеля — Штрунца 03: галогеніди
  • клас: галогеніди
• клас Нікеля — Штрунца 04: оксиди та гідроксиди
  • клас: оксиди (04.А — 04.Е)
  • клас: гідроксиди (04.F — 04.H)
  • клас: арсеніти (антимоніти, бісмутити, сульфіти, селеніти та телурити включно; 04.J — 04.K)
• клас Нікеля — Штрунца 05: карбонати та нітрати
  • клас: карбонати (05.А — 05.Е)
  • клас: нітрати (05.N)
• клас Нікеля — Штрунца 06: борати
  • клас: борати
    • підклас: незоборати (06.ВА, 06.BB, 06.CA, 06.FA, 06.EA, 06.FA)
    • підклас: сороборати
    • підклас: циклоборати
    • підклас: іноборати (06.ВС, 06.CB, 06.DB, 06.EB, 06.FB)
    • підклас: філоборати (06.СС, 06.DC, 06.EC, 06.FC, 06.GB)
    • підклас: тектоборати (06.BD, 06.DD, 06.ED,06.GA — 06.GD)
• клас Нікеля — Штрунца 07: сульфати, селенати, телурати
  • клас: сульфати, селенати, телурати (07.А — 07.E, 07.J)
  • клас: хромати (07.F)
  • клас: молібдати (07.G — 07.H)
  • клас: вольфрамати (07.G — 07.H)
• клас Нікеля — Штрунца 08: фосфати, арсенати, ванадати
  • клас: фосфати (08.A — 08.FD)
  • клас: арсенати (08.A — 08.FD)
  • клас: ванадати (08.FE)
• клас Нікеля — Штрунца 10: органічні сполуки
  • клас: органічні сполуки

Класифікація мінералів-силікатів

• клас Нікеля — Штрунца 09: силікати та германати
  • клас: силікати
    • підклас: незосилікати (09.A)
    • підклас: соросилікати (09.B)
    • підклас: циклосилікати (09.C)
    • підклас: іносилікати (09.D)
    • підклас: філосилікати (09.E)
    • підклас: тектосилікати
      • без цеолітної H₂O (09.F)
      • з цеолітною H₂O; сімейство цеолітів (09.G)
    • підклас: германати (09.J)

Примітки

1. Strunz, 1941.
2. Knobloch, Eberhard (2003). The shoulders on which We stand/Wegbereiter der Wissenschaft (German та English) . Springer. с. 170—173. ISBN 3-540-20557-8.
3. Strunz та Nickel, 2001.
4. Mills та ін., 2009.
5. Allan Pring and William D. Birch (October 2009). Obituary: Ernest Henry Nickel 1925–2009. Mineralogical Magazine. 73 (5): 891—892. doi:10.1017/S0026461X00032965. Архів оригіналу за 6 Лютого 2021. Процитовано 23 Липня 2020.
6. Ernest H. Nickel and Monte C. Nichols (22 травня 2008). IMA/CNMNC List of Mineral Name based on the database MINERAL, which Materials Data, Inc. (MDI) makes available (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 March 2009. Процитовано 31 січня 2011.

Перелік літератури

• Strunz, Hugo (1941). Mineralogische tabellen [Мінералогічні таблиці] (німецькою мовою) (вид. перше). Akademische Verlagsgesellschaft Becker & Erler Kom.-Ges. с. 287.
• Strunz, Hugo (1949). Mineralogische Tabellen: eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage ; mit einer Einführung in die Kristallchemie [Мінералогічні таблиці: класифікація мінералів на кристалохімічній основі; із вступом у кристалохімію] (німецькою мовою) (вид. друге). Geest & Portig. с. 308.
• Strunz, Hugo; Nickel, Ernest H. (2001). Strunz Mineralogical Tables: Chemical-structural Mineral Classification System (англійською мовою) (вид. дев'яте). PAGE & TURNER. с. 870. ISBN 9783510651887.
• Mills, Stuart J.; Hatert, Frédéric; Nickel, Ernest H.; Ferraris, Giovanni (2009). The standardisation of mineral group hierarchies: application to recent nomenclature proposals (PDF). Eur. J. Mineral. 21 (5): 1073—1080. doi:10.1127/0935-1221/2009/0021-1994. Архів оригіналу (PDF) за 17 лютого 2011.

Посилання

• Класифікація Штрунца на mindat.org [Архівовано 8 Травня 2020 у Wayback Machine.]
• Класифікація Штрунца на webmineral.com [Архівовано 27 Липня 2020 у Wayback Machine.]