Лазуліт

Лазуліт (рос. лазулит; англ. lazulite; нім. Lasulith m) — мінерал, основний фосфат магнію, заліза й алюмінію острівної будови.

Лазуліт
Лазуліт. Юкон, Канада
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)[d][1]
IMA-номер	IMA1967 s.p.
Абревіатура	Lzl[2]
Хімічна формула	MgAl₂(PO₄)₂(OH)₂
Nickel-Strunz 10	8.BB.40[3]
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Колір риси	білий
Інші характеристики
Названо на честь	небо (арабська)[4]
Типова місцевість	Fressnitzgrabend[3]
Лазуліт у Вікісховищі

Лазуліт, сидерит, кварц. Юкон, Канада

Загальний опис

Хімічна формула: (Mg, Fe²⁺) Al₂(OH)₂ [PO₄]₂.

Склад змінюється від магніїстого члена, власне лазуліту, — MgAl₂(OH)₂ [PO₄]₂ до залізистого члена, скорцаліту — FeAl (OH)₂ [PO₄]₂ (у %): MgO — 0 – 13,34; FeO — 0 – 21,53; Al₂O₃ — 30,54 — 33,73; H₂O — 5,40 — 5,96; P₂O₅ — 42,53 — 46,96.

Сингонія моноклінна.

Призматичний вид.

Форми виділення: гостропірамідальні кристали або зернисті агрегати. Полісинтетичні двійники.

Спайність ясна.

Густина 3,08.

Твердість 5,5 — 6,5.

Колір небесно-блакитний, густо-синій.

Блиск скляний.

Риса біла.

Зустрічається в кварцитах і подібних до них метаморфічних породах, у кварцових і пегматитових жилах, а також у розсипах. Асоціюється з кіанітом, андалузитом, корундом і рутилом. Рідкісний. Типові кристали знайдені у Церматті, Валє (Швейцарія), у Зальцбурзі (Австрія), у Даттасі (штат Мінас-Жерайс, Бразилія), на горі Грейвс (штат Джорджія, США). Використовується як виробний камінь.

Назва походить від арабського «азул» — небо, лазур або «лазавард» — блакитний камінь, M.H.Klaproth, 1795.

Різновиди

• лазуліт залізистий (те саме, що скорцаліт);
• лазуліт кальціїстий (Th.L.Warson, 1912. Різновид лазуліту з Канади, який містить 3,12 % CaO).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.

   d:Track:Q26224004d:Track:Q13651104
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43

   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
4. http://www.mindat.org/min-2356.html

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лазуліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Лазуліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Hurlbut, Cornelius S.; Klein, Cornelius, 1985, Manual of Mineralogy, 20th ed., Wiley, ISBN 0-471-80580-7

Посилання

• Лазуліт в атласі мінералів [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• The Mineral Database [Архівовано 19 липня 2009 у Wayback Machine.]
• Lazulite — Mineral Galleries
• Minerals-n-More
• Webmineral data [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Lazulite localities [Архівовано 19 липня 2009 у Wayback Machine.], from Mindat