Шкала Мооса
якісна порядкова шкала, що характеризує стійкість різних мінералів до дряпання З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Шкалá Мóоса (en. Mohs scale, мінералогічна шкала твердості) — набір еталонних мінералів для визначення відносної твердості методом надряпування. Як еталони прийнято 10 мінералів, розташованих в порядку зростання твердості.


Відносна твердість мінералів за шкалою Мооса визначається шляхом дряпання мінералу, який досліджується, гострими краями еталонних мінералів (пасивна твердість) або дряпання еталонних мінералів досліджуваним зразком (активна твердість). Еталонами є: 1 — тальк, 2 — гіпс, 3 — кальцит, 4 — флюорит, 5 — апатит, 6 — ортоклаз, 7 — кварц, 8 — топаз, 9 — корунд, 10 — алмаз.
Запропонована у 1811 році німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом.
Була запропонована також альтернативна таблиця визначення твердості мінералів, значення твердості згідно з якою можуть коливатись між двома рівнями. Дана таблиця наведена нижче:
Література
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
- Cordua, William S. (c. 1990). The Hardness of Minerals and Rocks. Lapidary Digest — через gemcutters.org.
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.