Автомат Калашникова модернізований

7,62-мм Автомат Калашникова модернізований (АКМ, Індекс ГРАУ — 6П1) — автомат, прийнятий на озброєння в 1959 році замість автомата АК і є його подальшим розвитком. Крім СРСР випускався також в НДР під назвою MPi-KM.

Автомат Калашникова модернізований
АКМ
Тип	автомат
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1959 — досі
Оператори	див. Оператори
Історія виробництва
Розробник	Калашников М. Т.
Розроблено	1959
Виробник	Іжевський машинобудівний завод Завод «Маяк»
Виготовлена кількість	10,278,300
Варіанти	див. Варіанти
Характеристики
Вага	3,1 (АКМ без багнета з не спорядженим магазином з легкого сплаву) 3,3 (АКМС без багнета з не спорядженим магазином з легкого сплаву) 3,6 (АКМ без багнета зі спорядженим магазином з легкого сплаву) 3,8 (АКМС без багнета зі спорядженим магазином з легкого сплаву) 0,17 (магазин з легкого сплаву) 0,33 (сталевий магазин) 0,26 (багнет без піхов)[1]
Довжина	1020 (з приєднаним багнетом) 880 (без багнета) 640 (АКМС зі складеним прикладом)
Довжина ствола	415
Набій	7,62×39 мм (див. Патрони)[1]
Калібр	7,62
Дія	відведення порохових газів, поворотний затвор
Темп вогню	40 (бойова одиночними) 100 (бойова чергами) ~600 (технічна)[1]
Дульна швидкість	715
Дальність вогню
Ефективна	1000[1]
Максимальна	1000 (прицільна) 3000 (максимальна)[1]
Система живлення	від'ємний коробчатий магазин на 30 патронів (можливе використання магазинів від Ручного кулемета Калашникова на 40 патронів)
Приціл	секторний (див. Прицільне пристосування)
Автомат Калашникова модернізований у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: АКМ (значення).

Відмінності від АК

Основні відмінності АКМ від попередника:^[2]

• збільшена прицільна дальність стрільби (з 800 м до 1000 м);
• нова штампована ствольна коробка, завдяки чому зменшена маса автомата;
• піднятий вгору приклад, що наблизило точку упору до лінії стрільби;
• доданий сповільнювач спрацьовування курка, що дозволяє рамі затвора стабілізуватися в крайньому передньому положенні перед черговим пострілом для підвищення стійкості автомата і збільшення купчастості бою;
• підвищена стійкість в горизонтальній площині за рахунок перенесення точки удару затворної рами в передньому положенні з правої сторони на ліву.^[3]
• дуловий компенсатор, який збільшив точність стрільби з нестійких положень (на ходу, стоячи, з коліна). Замість нього на різьблення можна встановити ПБС або насадку для стрільби холостими патронами;
• введений короткий (клинок 150 мм) багнет-ніж, що знімається, який мав швидше господарсько-побутове, ніж бойове призначення. Замість другого леза він отримав пилку, а в поєднанні з піхвами міг використовуватися для перерізання загороджень з колючого дроту^[1].

• 
  Дуловий компенсатор АКМ.
• 
  Багнет-ніж до АКМ, з пилкою на обуху.

Варіанти

• АКМС (Індекс ГРАУ — 6П4) — варіант АКМ зі складаним прикладом. Система кріплення приклада була змінена замість АКС (складався вниз-вперед, під ствольну коробку). Модифікація розроблена спеціально для десантників.
• АКМСУ — укорочений варіант АКМ зі складаним прикладом, призначений для спецпідрозділів і повітряно-десантних військ. Був випущений в обмеженій кількості і широкого розповсюдження у військах не отримав. На озброєння офіційно не надходив.
• АКМН (6П1Н) — варіант з нічним прицілом.
  • АКМСН (6П4Н) — модифікація АКМ-Н зі складаним металевим прикладом.
  • АКМЛ — модифікація АКМ на якому встановлювалися: щілиноподібний полум'ягасник замість штатного компенсатора АКМ (полум'ягасник розроблений спеціально для комплексу «Л» і відрізняється від полум'ягасників СВД і ПК/ПКМ), Прицільна планка форми з кріпленням типу «ластівчин хвіст» для установки прицілів НВВ −3 і НСП-3А. Маса стрілецького комплексу АКМ-Л з прицілом і без патронів — 6255 г. існує модифікація зі складаним прикладом.
• АК-103 — Розроблений в 1990-х роках. Були внесені зміни, які були також раніше внесені при виробництві АК-74М. Автомат виконаний із складаним прикладом. У конструкції застосовані сучасні матеріали. Приклад, магазин, цівка, ствольна накладка і пістолетна рукоятка виготовлені з пластмаси і мають високу ударостійкість і стійкістю до зовнішніх впливів. На автоматах є бічна планка для установки оптичних і нічних прицілів. На АК-103 передбачені посадочні місця для приєднання 40-мм підствольного гранатомета або багнета-ножа. Дулове гальмо забезпечує високу купчастість автоматичної стрільби за рахунок зменшення відведення автомата від точки прицілювання і зниження енергії віддачі при пострілі. Має калібр 7,62×39 мм, аналогічний АКМ.^[4]
• MPi-KM (нім. Mashinenpistole-Kalaschnikow modernisiert) — точна копія радянського АКМ. Випускався в двох варіантах^[5].

Характеристики

Дальність прямого пострілу з АКМ:

• по грудній фігурі — 350 м,
• по фігурі що біжить — 525 м.

Зосереджений вогонь ведеться на відстані:

• по наземних цілях — до 800 м,
• по повітряних цілях — до 500 м.

Бойова скорострільність становить:

• при стрільбі одиночними — до 40 пострілів на хвилину,
• при стрільбі чергами — до 100 пострілів на хвилину.

Куля зберігає свою забійну дію на відстані до 1500 м. Дулова енергія кулі — 2030 Дж.

Вимоги нормального бою для АКМ:^[1]

• всі чотири пробоїни вміщаються в коло діаметром 15 см;
• середня точка влучення відхиляється від контрольної точки не більше ніж на 5 см в будь-якому напрямку.

Перевірка бою здійснюється стрільбою поодинокими по перевірочній мішені або чорному прямокутнику висотою 35 см і шириною 25 см, укріпленому на білому щиті висотою 1 м і шириною 0,5 м. Дальність стрільби — 100 м, положення — лежачи з упору, автомат — з компенсатором без багнет-ножа, патрони — з звичайною кулею, приціл — 3.

Показники сумарного розсіювання куль зі сталевою серцевиною при стрільбі короткими чергами з приведеного до нормального бою АКМ:[1]
Відстань стрільби, м	Серединні відхилення по висоті, см	Серединні відхилення по ширині, см	Серцевинні смуги по висоті, см	Серцевинні смуги по ширині, см	Енергія кулі, Дж
100	8	11	24	34	1540
200	15	22	4б	68	1147
300	23	33	70	101	843
400	31	44	95	135	618
500	39	56	119	171	461
600	47	67	144	205	363
700	55	78	169	239	314
800	64	90	196	275	284

Де серединне відхилення — половина ширини центральної смуги розсіювання, що вміщає 50 % всіх влучень, а серцевинна смуга — смуга розсіювання, що містить 70 % влучень.^[6] Сумарне відхилення включає в себе відхилення куль і середніх точок попадання.^[1]

Завдяки застосованим поліпшенням зменшилось розсіювання по висоті влучень в порівнянні з АК. Наприклад, сумарні серединні відхилення на відстані 800 м (вертикальне і по ширині):

• Автомат Калашникова — 76 і 89 см,^[7]
• АКМ — 64 і 90 см^[1].
• Ручний кулемет Калашникова — 68 і 67 см.
• Ручний кулемет Дегтярьова — 46 і 43 см^[8].
• СКС — 38 і 29 см^[9] (для порівняння).

Будова

Румунський солдат розбирає для чищення свій PM md. 65 (ліцензійна копія АКМС)

АКМ складається з таких основних частин і механізмів:

• ствол зі ствольною коробкою, прицільним пристосуванням і прикладом;
• компенсатор (в моделях з 60-х років XX століття)^[2];
• кришка ствольної коробки;
• затворна рама з газовим поршнем;
• затвор;
• повертальний механізм;
• газова трубка зі ствольною накладкою;
• ударно-спусковий механізм;
• цівка;
• магазин;
• багнет-ніж.

У комплект АКМ входять: приналежність (шомпол, протирка, йоржик, викрутка, виколотка, шпилька, пенал і маслянка), ремінь і сумка для перенесення магазинів. У комплект АКМС додатково входить чохол для автомата з кишенею для магазину.

Прицільне пристосування

Прицільне пристосування АКМ складається з мушки і прицілу, який складається з колодки прицілу, пластинчастої пружини, прицільної планки й хомутика. На прицільній планці нанесена шкала з розподілам від 1 до 10 (дальність стрільби в сотнях метрів) і буквою «П» (постійна установка прицілу, що відповідає прицілу 3).

До автоматів пізніших випусків додається пристосування для стрільби вночі (самосвітна насадка), що складається з відкидного цілика з широким прорізом (встановлюється на прицільній планці) і широкої мушки (надівається на мушку зброї зверху), на які нанесені світні́ крапки. Дане пристосування не відділяється в процесі експлуатації — при стрільбі вдень мушка і цілик відкидаються вниз, не заважаючи користуватися стандартними прицільними пристосуваннями.

Принцип дії автоматики

Докладніше: Відведення порохових газів та поворотний затвор

Робота автоматики АКМ заснована на використанні енергії порохових газів, що відводяться з каналу ствола. При пострілі частина порохових газів, що виштовхують кулю, прямує через отвір у стінці ствола в газову камеру, тисне на передню стінку газового поршня, відкидаючи поршень і затворну раму із затвором у заднє положення. Затвор відкриває канал ствола, тиск порохових газів витягає з патронника гільзу й викидає її назовні. Затворна рама стискає зворотну пружину і ставить курок на взвод автоспуску.

Під дією зворотного механізму рама затвора із затвором повертаються в переднє положення. Затвор досилає новий патрон в патронник і закриває канал ствола. Затворна рама виводить шептало автоспуску з-під взводу автоспуску курка.

Замикання затвора здійснюється поворотом вправо і, як наслідок, заходженням його бойових виступів за бойові упори ствольної коробки.

Набої

Докладніше: 7,62×39 мм

Стрільба з АКМ ведеться патронами зразка 1943 року (7,62×39 мм) з такими типами куль:^[1]

• звичайна зі сталевою серцевиною призначена для ураження живої сили противника, розташованого відкрито або за перешкодами, що можна пробити кулею. Оболонка — сталева покрита томпаком, серцевина — сталева, між оболонкою і серцевиною — свинцева сорочка. Не має розпізнавального забарвлення.
• трасувальна призначена для вказання цілей і коректування вогню на відстанях до 800 м, а також ураження живої сили противника. Серцевина складається зі сплаву свинцю з сурмою, за ним знаходиться стаканчик з запресованим трасувальним складом. Колір кулі — зелений.
• бронебійно-запальна призначена для запалювання горючих рідин, а також ураження живої сили, яка знаходиться за легкоброньованими укриттями на відстанях до 300 м. Оболонка — з томпаковим наконечником, серцевина — сталева зі свинцевою сорочкою. За серцевиною в свинцевому піддоні знаходиться запальний склад. Колір головної частини — чорний з червоним паском.
• «'зменшеної швидкості»' призначена для ведення безшумної стрільби по живій силі, на відстань: 300—400 м використовується тільки з «ПБС» (прилад безшумної стрільби) Куля «ЗШ» має дві серцевини, передня сталева і друга з свинцю. Колір головної частини: чорний з зеленим паском.

Збирання/розбирання

Неповне розбирання автомата проводиться для чищення, змащення й огляду в такому порядку:

1. відокремлення магазина і перевірка відсутності набою в набійннику;
2. витягнення пенала з приналежністю (у АКМ — з приклада, у АКМС — з кишені сумки для ріжків);
3. відокремлення шомпола;
4. відокремлення кришки ствольної коробки;
5. відокремлення поворотного механізму;
6. відокремлення затворної рами із затвором;
7. відокремлення затвора від затворної рами;
8. відокремлення газової трубки зі ствольною накладкою.

Збирання після неповного розбирання проводиться в зворотному порядку.

Повне розбирання проводиться для чищення при сильному забрудненні, після знаходження автомата під дощем або в снігу, при переході на нове змащення або ремонті в такому порядку:

1. неповне розбирання;
2. розбирання магазина;
3. розбирання поворотного механізму;
4. розбирання затвора;
5. розбирання ударно-спускового механізму;
6. відокремлення цівки.

Збирання після повного розбирання проводиться в зворотному порядку.

Влітку (при температурі вище 5 °C) необхідно використовувати збройове мастило і РЧС (розчин чищення стволів від нагару), а взимку (від +5 °C до −50 °C) — рідке збройове мастило (для змащування і очищення від нагару), ретельно видаливши (промивши всі металеві частини в рідкого рушничного мастила і витерши їх чистою ганчіркою) перед цим літнє мастило. Для зберігання на складі протягом тривалого часу автомат змащується рідким рушничним мастилом, загортається в один шар інгібітованого, а потім в один шар парафінованого паперу.

Оператори

Албанія[10]  Алжир[10]  Ангола[10]  Азербайджан[10]  Вірменія[10]  Бангладеш[10]  Білорусь[10]  Бенін[10]  Боснія і Герцеговина[10]  Ботсвана[10]  Болгарія[10]  НДР[10] Випускалися клони MPi-KM та їх варіанти, після об'єднання прийняті на озброєння Бундесверу як зброя обмеженого стандарту.  Камбоджа[10]  Кабо-Верде[10]  Центральноафриканська Республіка[10]  Чад[10]  Коморські Острови[10]  Республіка Конго[10]  Куба[10] ДР Конго[10]  Єгипет : автомати Misr місцевого виробництва, які є копіями АКМ, використовуються єгипетською армією і продаються на експорт.[11][12][13][14][15]  Екваторіальна Гвінея[10]  Еритрея[10]  Естонія: знаходиться в обмеженому використанні армією і поліцією, замінений на АК74.[10]  Фінляндія: використовуються як імпортні клони (наприклад, китайський Type 56 під позначенням RK 56 TP[16] і східнонімецький MPi-KM під позначенням RK 72[17]) разом з власними розробками на базі АКМ (Rk 62).  Габон[10]  Грузія[10]  Гвінея[10]  Гвінея-Бісау[10]  Гаяна[10]  Угорщина:[10] копії АКМ і АКМС під позначеннями AK-63 і AK-63D випускалися компанією FÉG.  Індія[10]  Іран[10]  Ірак[10]  Ізраїль[10]  Казахстан[10]  Лаос[10]

Латвія[10]  Лесото[10]  Ліберія[10]  Лівія[10]  Литва[10]  Мадагаскар[10]  Малі[10]  Молдова[10]  Монголія[10]  Марокко[10]  Мозамбік[10]  Північна Корея: варіант Type 68.[10]  Пакистан: варіант Type 56.[10] Перу[10]  Польща  Катар[10] Північна Македонія[10]  Румунія[10]  СРСР/ Росія:[10] знаходяться в обмеженому використанні, з середини 1970-х замінюються на АК-74.  Сан-Томе і Принсіпі[10]  Сейшельські Острови[10]  Сьєрра-Леоне[10]  Словенія[10]  Сомалі[10]  Судан[10]  Суринам[10]  Сирія[10]  Таджикистан[10]  Танзанія[10]  Того[10]  Туреччина[10]  Туркменістан[10]  Україна[10]  ОАЕ[10]  Узбекистан[10]  В'єтнам[10]  Ємен[10]  Югославія: кілька варіантів АКМ випускалося компанією «Застава Оружје».[18]  Замбія[10]  Зімбабве[10]

Зображення

АКМ на виставці Іжмаша «Збройна кузня Росії»:

• 
  Автоматно-гранатометний комплекс «Тиша» на базі АКМ
• 
  АКМ
• 
  АКМЛ з НПС-3

Примітки

1. Наставление по стрелковому делу. 7,62-мм модернизированный автомат Калашникова (АКМ и АКМС). 1983 год
2. Опис АК, АКС, АКМ і АКМС. world.guns.ru. Архів оригіналу за 18 липня 2010. Процитовано 2 травня 2014.
3. Благовестов А. И. (1999). А. Е. Тараса. (ред.). То, из чего стреляют в СНГ: Справочник стрелкового оружия. «Коммандос». Мн.: «Харвест». с. 656. ISBN 985-433-521-6.
4. 7,62 мм автоматы Калашникова АК103, АК104. Ижмаш. Архів оригіналу за 30-01-2014. Процитовано 02-05-2014.
5. Автомат (штурмовая винтовка) серии MPi-K / MPi-AK. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 24 вересня 2018.
6. Основы огневой подготовки (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10-02-2012. Процитовано 30-04-2014.
7. Наставление по стрелковому делу. 7,62-мм автомат Калашникова (АК) (1958)
8. Наставление по стрелковому делу. 7,62-мм ручной пулемёт Дегтярева (РПД). 1957 год
9. Наставление по стрелковому делу. 7,62-мм самозарядный карабин Симонова. 1962 год С. 131
10. Jones, Richard D. Jane's Infantry Weapons 2009/2010. Jane's Information Group; 35 edition (January 27, 2009). ISBN 978-0-7106-2869-5.
11. Maadi Company for Engineering Industries (Factory 54) Special Weapons Facilities - Egypt. Fas.org. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 20 листопада 2009.
12. John Pike (27 квітня 2005). Maadi Company for Engineering Industries (Factory 54). Globalsecurity.org. Архів оригіналу за 15 вересня 2009. Процитовано 20 листопада 2009.
13. Exhibits Page 16. Avtomats-in-action.com. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 20 листопада 2009.
14. Jeff Freeman. Egyptian Rifles. Home.comcast.net. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 20 листопада 2009.
15. ^{[недоступне посилання з 01.11.2009]}
16. Puolustusvoimat: Kalustoesittely. Mil.fi. 20 травня 2009. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 20 листопада 2009.
17. Puolustusvoimat: Kalustoesittely. Mil.fi. 20 травня 2009. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 20 листопада 2009.
18. consists of:. Zastava-arms.co.rs. Архів оригіналу за 24 червня 2009. Процитовано 20 листопада 2009. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)

Література

• 7,62-мм самозарядный карабин Симонова. Наставление по стрелковому делу (вид. Второе исправленное). Москва: Военное издательство министерства обороны. 1962. с. 136.