МіГ-31

МіГ-31 (за кодифікацією НАТО: Foxhound — «фоксгаунд; лисячий гончак», рос. «МиГ-31») — радянський двомісний надзвуковий всепогодний винищувач-перехоплювач дальньої дії. Є модернізованим варіантом радянського одномісного винищувача 1970-х років МіГ-25.

МіГ-31
МіГ-31
Призначення:	Винищувач-перехоплювач
Перший політ:	16 вересня 1975
Прийнятий на озброєння:	6 травня 1981
Розробник:	МіГ і Авіабудівельний завод «Сокол»d
Всього збудовано:	519[1]
Модифікації:	Е-155МП, МіГ-31, МіГ-31Б, МіГ-31БМ, МіГ-31Д, МіГ-31М, МіГ-31Ф(Е), МіГ-31Е МіГ-31К
Конструктор:	Лозино-Лозинський Гліб Євгенович і МіГ
Екіпаж:	2 особи
Максимальна швидкість (МШ):	3000 км/год
МШ біля землі:	1500 км/год
Бойовий радіус:	1450 км
Дальність польоту з ППБ:	5400 км
Практична стеля:	22 500 м
Довжина:	22,62 м
Висота:	6,45 м
Розмах крила:	13,45 м
Площа крила:	61,62 м²
Порожній:	21 820 кг
Споряджений:	39 150 кг
Максимальна злітна:	46 200 кг
Двигуни:	2 × ТРДДФ Д-30Ф6
Тяга (потужність):	9 500 кг/с
Тяга форсажна:	15 500 кг/с
Гарматне озброєння:	23-мм гармата ГШ-6-23М
Боєзапас:	800
Маса підвісних елементів:	5 000 кг
Підвісне озброєння:	ракети 4 Керовані ракети великої дальності Р-33 2 Керовані ракети середньої дальності Р-40Т 4 Керовані ракети малої дальності Р-60, Р-60М
МіГ-31 у Вікісховищі

Історія створення

Розробка і прийняття на озброєння у США стратегічних крилатих ракет поставило на порядок денний питання про створення в СРСР наступника літака Ту-128 — баражуючого перехоплювача, здатного боротися з новою загрозою^[2]. Концепція, відповідно до якої велося проєктування перехоплювача, багато в чому була безпрецедентною для радянської авіації. Наголос робився на автономне виконання бойового завдання, в той час, як всі попередні перехоплювачі ВПС Радянського Союзу працювали в найтіснішій взаємодії з наземними пунктами наведення, аж до виконання перехоплення в повністю автоматичному режимі за командами з КП.

Постановою Ради міністрів СРСР від 6 травня 1981 року винищувач-перехоплювач МіГ-31 з РЛС РП-31 та ракетами Р-33 був прийнятий на озброєння^[3]. Серійне виробництво розпочато у 1979 році.

Концептуальні варіанти

Дослідження в рамках програми розробки важкого баражуючого перехоплювача, здатного виявляти та уражати цілі на фоні земної поверхні в діапазоні висот від 100 м до 30 км почалися в ОКБ Мікояна в середині 60-х років.

Перехоплювач отримав в ОКБ позначення Е-155МП. Роботи велися в декількох напрямках, але в основі всіх проєктів брався фюзеляж і повітрозабірники МіГ-25, екіпаж налічував двох людей — льотчика і штурмана-оператора^[4].

Один з проєктів поєднував у собі фюзеляж зі збільшеними в розмірах хвостовим оперенням і крилами змінної стріловидності від МіГ-23. Проєкт під шифром виріб «518-55» являв собою МіГ-25 у двомісному варіанті з розташуванням членів екіпажу тандемом і новим трапецієподібним крилом, що мають розвинені напливи в кореневій частині.

З метою поліпшення прохідності по слабко підготовлених аеродромах (аеродромах II класу) в обох проєктах передбачалося застосування нового шасі — з чотириколісними основними опорами на гібриді МіГ-23/25 і двоколісними — на «518-55». Найбільш екзотичним був проєкт Е-158 — 30-тонна безхвістка меншого розміру, ніж МіГ-25, з дельтоподібним крилом за типом «Діалогу».

Перехоплювач МіГ-25МП, який одержав світову популярність під позначенням МіГ-31, через зовнішню подібність може видатися розвитком МіГ-25, проте це абсолютно нова машина. Нова з погляду філософії бойового застосування, аеродинаміки, двигунів, складу бортового обладнання. Цей перехоплювач не отримав повною мірою належної популярності, залишаючись у тіні МіГ-29 і, особливо Су-27, проте він, як мінімум, є не менш важливим.

Призначення

Перспективний літак створювався, перш за все, для прикриття території СРСР від удару крилатими ракетами з боку Арктики, де не існувало суцільного радіолокаційного поля.

Під час повномасштабного російського вторгнення з 2022 року Росія часто використовує МіГ-31К (пускова платформа аеробалістичних ракет «Кинджал») як інструмент терору задля залякування населення України та провокування продовжних тривог, які тимчасово паралізовували частину території України через ризик ракетного удару^[5].

Конструкція літака

Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою і являє собою високоплан з тонким крилом малого подовження, суцільноповоротним стабілізатором, двокілевим вертикальним оперенням і шасі, що прибираються в польоті. Планер літака суцільнометалевої конструкції, 50 % маси якої складають високоміцні сталі, а 16 % — титанові сплави. Екіпаж літака складається з пілота та штурмана-оператора.

Крило

Крило — помірної стрілоподібності, трапецієподібної форми в плані з невеликим кореневим напливом. Кут стрілоподібності по передній кромці крила — 41°, напливу — 70,5°. Подовження крила — 2,94; звуження — 3,1. Кут його поперечного «V» дорівнює -5°, кут установки — 0°. Крило набрано з тонких швидкісних аеродинамічних профілів з гострим носком. У кореневій зоні застосований профіль ЦАГІ П44М з відносною товщиною 3,7 %; в середніх і кінцевих перетинах — профілі ЦАГІ П101М, змінної товщини від 4,1 % до 4,48 %, відповідно. Консолі крила — трьохлонжеронні, кесонного типу, виготовлені зі сталей ВНС-2 і ВНС-5, титанових сплавів 0Т4-1 і ВТ-20. У кожній з них є два паливних баки-відсіки. Консоль оснащена чотирьохсекційним відхильним носком, двосекційним щілинним закрилком і двосекційним елероном. Конструкція закрилка та елерона — тришарова зі стільниковим заповнювачем. Кути відхилення носка — 13°, закрилку — 30°, елерона +/-20°. У режимі «зависання» закрилки та елерони відхиляються на 5°. Сумарна площа закрилків літака — 5,8 м². На верхній поверхні крила на 50 % його розмаху встановлені аеродинамічні гребені, а на нижній поверхні є вузли кріплення чотирьох пілонів.

Хвостове оперення

Хвостове оперення клепаної конструкції, виготовлено, в основному, з алюмінієвих сплавів. Горизонтальне оперення суцільноповоротне. Кут його стрілоподібності по передній кромці — 50,4°; кут поперечного «V» — 1,4°. Сумарна площа консолей стабілізатора — 9,82 м². Носки стабілізатора виконані з титанового сплаву. Вертикальне оперення двокілеве загальною площею 15,6 м². Кілі встановлені під кутом +8° до площини симетрії літака та оснащені кермами напрямку. Кут стрілоподібності кіля по передній кромці — 54°. Конструкція кілей трьохлонжеронна, кесонного типу. Кесони є паливними баками-відсіками. На нижній поверхні фюзеляжу встановлено два підфюзеляжних гребеня. Кут їх розвалу має 24°. Передні секції цих гребенів, кінцівки обох кілей і носок лівого кіля виконані з радіопрозорого матеріалу. В них вмонтовані антени радіообладнання.

Шасі

Основні опори шасі мають незвичну схему: переднє колесо на кожному візку зсунуте всередину від поздовжньої осі основної опори, а заднє — назовні. Така конфігурація покращує прохідність на ґрунтових і льодових аеродромах, оскільки кожне колесо має свою лінію шляху, а не торує колію. Об'єми під каналами повітрозабірників дозволяють розмістити основні опори шасі в прибраному положенні, причому передні щитки ніш шасі можуть використовуватися в ролі повітряних гальм. Двоколісна передня опора забирається, на відміну від носової опори МіГ-25, назад.

Конструктивні матеріали

Змінилося співвідношення конструкційних матеріалів в планері літака, вироби зі сталі на Е-155МП становили 50 % маси конструкції, з титану — 16 %, з алюмінієвих сплавів — 33 %, водночас композити, як і раніше, використовуються вкрай обмежено.

Двигуни

Двигуни Д-30Ф6 (1979 р.) були розроблені на основі цивільного Д-30 від Ту-134 (1967 р.), з форсажною камерою та соплом, двигун модульний; коефіцієнт двоконтурності 0,57.

У двигуні застосовані сплави титану, нікелю та сталі. Суха маса двигуна – 2416 кг.

Повітрозабірники двигунів — бокові, збільшеного, в порівнянні з МіГ-25, перерізом; кількість повітря, що надходить до двигунів, регулюється нижніми стулками і верхнім горизонтальним клином автоматично в залежності від висоти і швидкості польоту.

Кабіна

Кабіна переднього сидіння МіГ-31

Літак є двомісним, при цьому радари контролює штурман-оператор на задньому сидінні. Хоча елементи керування в кабінах дублюються, зазвичай літаком керують лише з переднього сидіння. Пілот керує літаком за допомогою центрального штурвалу та ліворуч розташованих ручок газу. У задній кабіні є лише два маленькі оглядові вікна з боків купола. Присутність штурмана-оператора у задній кабіні підвищує ефективність літака, оскільки оператор повністю зосереджений на роботі з радаром та використанні зброї, що знижує навантаження на пілота і підвищує ефективність. Обидві кабіни оснащені катапультними сидіннями типу «нуль — нуль», які дозволяють екіпажу катапультуватися на будь-якій висоті та швидкості^[6].

Модифікації

• МиГ-31Б — Серійна модифікація МіГ-31, оснащена системою дозаправлення у повітрі; надійшов на озброєння в 1990 році.
• МиГ-31БС — МіГ-31, модернізований до рівня МіГ-31Б, без штанги дозаправлення в повітрі.
• МиГ-31БСМ — Модернізація МіГ-31БС 2014 року без штанги дозаправлення у повітрі.
• МиГ-31БМ — Модернізація 1998 року, сучасна версія МіГ-31 для ВПС Росії. Модернізовані літаки отримали нову систему керування озброєнням і БРЛС, що дозволяє виявляти цілі на дальності до 320 кілометрів і одночасно супроводжувати до десяти повітряних цілей.
• МиГ-31Д — Експериментальна модифікація, здатна нести протисупутникову ракету 79М6 «Контакт». Серійно не вироблявся.
• МиГ-31ДЗ — Серійний винищувач-перехоплювач, обладнаний системою дозаправлення у повітрі. Устаткування РЕО (РЛС) не підлягає модернізації до виробу БМ. Після модернізації індекс ДЗ не змінюється, обладнання залишається незмінним.
• МиГ-31И — Літак призначений для повітряного старту невеликих космічних апаратів масою 120–160 кг на орбіти 600–300 км.
• МиГ-31ЛЛ — Літаюча лабораторія у Жуковському.
• МиГ-31М — Модернізація 1993 року з посиленими озброєнням, РЛС, БРЕО; мав характерну «округлу назовні» форму кореневих напливів. Серійно не вироблявся.
• МиГ-31Ф — Багатоцільовий фронтовий винищувач, призначений також для атак наземних цілей (проєкт принципово нового літака).
• МиГ-31ФЭ — Експортний варіант літака МіГ-31БМ. Серійно не вироблявся.
• МиГ-31Э — Експортний варіант зі спрощеним БРЕО. Серійно не вироблявся.
• Миг-31К — модифікація з можливістю підвісу аеробалістичної ракети «Кинджал»
• МиГ-31И — пускова платформа ракет «Кинджал», головна відмінність від МиГ-31К полягає у наявності цифрової системи управління, що у автоматичному режимі без участі пілота виводить літак на потрібну траєкторію та у точно розрахований момент запускає ракету^[7].

Тактико-технічні характеристики

Наведені характеристики відповідають модифікації МіГ-31.

Джерела даних: Great Book of Modern Warplanes^[8], Mikoyan^[9], Combat Aircraft since 1945^[10], airforce-technology.com^[11], deagel.com^[12]

Технічні характеристики

Схема МіГ-31 в 3 проекціях

МіГ-31 приземляється з розгорнутим гальмівним парашутом

• Екіпаж: 2 (пілот та штурман-оператор)
• Довжина: 22,62 м
• Розмах крила: 13,45 м²
• Висота: 6,45 м
• Площа крила: 61,62 м²
• База шасі: 7,11 м
• Колія шасі: 3,64 м
• Маса порожнього: 21 820 кг
• Нормальна злітна маса: 39 150 кг
• Максимальна злітна маса: 46 200 кг
• Маса палива у внутрішніх баках: 16 100 кг
• Об'єм паливних баків: 21 890 л
• Силова установка: 2 × ТРДДФ Д-30Ф6
  • Безфорсажна тяга: 2 × 9 500 кгс, 93 кН
  • Форсажна тяга: 2 × 15 500 кгс, 152 кН

Льотні характеристики

• Максимальна швидкість:
  • на великій висоті (більше 12 000 м): 3000 км/год
  • на малій висоті (200 м): 1500 км/год
  • крейсерська швидкість: 2500 км/год
• Бойовий радіус:
  • на висоті 10000 м, при M=0,8: 1450 км
  • на висоті 18000 м, при М=2,35: 720 км
• Перегінний радіус: 5400 км (з 2 × ППБ та однією дозоправкою в повітрі)
• Практична стеля: 22 500 м
• Динамічна стеля: до 30 000 м
• Швидкопідйомність: 288 м/с
• Навантаження на крило: 665 кг/м²
• Тягооснащеність: 0,85
• Максимальне експлуатаційне перевантаження: +5 g

Озброєння

• Стрілецько-гарматне: 1×23 мм шестиствольна роторна гармата ГШ-6-23М, 800 сн.
• Точки підвісу: 8
• Бойове навантаження: 5 000 кг
• Керовані ракети:
  • ракети «повітря — повітря»:
    • 4 × Х-58Е
    • 2 × Р-40
    • 4 × Р-60МК
    • 4 × Р-73
    • 4 × Р-37М (для МіГ-31БМ)
    • 4 × Р-77М (для МіГ-31БМ)
  • ракети «повітря — поверхня»:
    • 4 × Х-58
    • 1 × Х-47М2 «Кинджал»

Авіоніка

• РЛС: БРЛС-8Б «Заслон»

Бойове застосування

Повномасштабне російське вторгнення в Україну 2022 року

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022) та Втрати російської авіації під час вторгнення в Україну

Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році повідомлялося, що літаки МіГ-31 збили кілька українських літаків, здебільшого використовуючи ракети класу «повітря — повітря» великої дальності Р-37. Завдяки підтримці високої швидкості та висоти, МіГ-31 діяли практично безперешкодно, оскільки українські винищувачі не мали достатньої дальності, швидкості або висоти, щоб вступити в бій з МіГ-31^[13][14].

У середині березня 2022 року російські військові застосували ракету «Кинджал», ймовірно, з МіГ-31К, по складу боєприпасів на заході України, що стало першим бойовим застосуванням даного комплексу^[15].

Рано вранці 4 травня 2023 року ракету Х-47М2 «Кинджал» було перехоплено системою ППО MIM-104 Patriot, як повідомив командувач Повітряних сил України, генерал Микола Олещук. Ракета була випущена з МіГ-31К у повітряному просторі Росії. Україна підтвердила перехоплення, заявивши, що використала систему Patriot для захисту Київської області^[16][17].

15 травня 2024 року російські окупаційні посадовці в Криму заявили, що ракетна атака спричинила вибухи та пожежі поблизу авіабази Бельбек. Деякі ракети (ймовірно, ATACMS) влучили в об'єкти, скинувши касетні боєприпаси на авіабазу, і згідно з фотодоказами та супутниковими знімками, було знищено щонайменше дві російські системи ППО, ймовірно, знищено два МіГ-31, знищено паливний склад і пошкоджено один Су-27^[18][19].

Оператори

•  Росія — 142 МіГ-31 (109 МіГ-31БМ, близько 23 МіГ-31К та 9 МіГ-31Б/БС)
  • ВПС РФ — 88 МіГ-31БМ і близько 23 МіГ-31К, станом на 2024 рік^[20]
  • Морська авіація ВМФ РФ — 9 МіГ-31Б/БС та 21 МіГ-31БМ, станом на 2024 рік^[21]
•  Казахстан
  • Повітряні сили Казахстану — 31 МіГ-31Б/БМ, станом на 2024 рік (всі літаки на зберіганні, виставлені на продаж)^[22]

Росія

Ескадрилья МіГ-31БМ була розміщена на авіабазі Рогачово на Новій Землі. У березні 2021 року вперше літаки МіГ-31БМ морської авіації Тихоокеанського флоту здійснили обліт над Північним полюсом. Під час перельоту було здійснено дозаправлення в повітрі^[23]. Під час повномасштабного вторгнення МіГ-31К застосовувався для ударів по Україні ракетами повітряного базування «Кинджал». Ймовірно, з цього літака було запущено ракету, якою вдарили 20 березня 2022 року по київському торговельному центру. 19 жовтня 2022 року стало відомо, що російська армію перекинула до Білорусі три МіГ-31К. 20 жовтня вони були виявлені в білоруському повітряному просторі, але пуски «Кинджалів» не здійснили.

Аварії і катастрофи

дата		приналежність	місце	жертви	подробиці
1	20.09.1979	ВПС СРСР	Астраханська область	—	літак знищено внаслідок технічної несправності, пілоти катапультувалися[24]
2	22.10.1979	ВПС СРСР	Горьківська область	—	літак знищено внаслідок технічної несправності, пілоти катапультувалися[24]
3	04.04.1984	ВПС СРСР	Московська область	2 загиблих	літак знищено внаслідок технічної несправності[24]
4	20.12.1988	ВПС СРСР	Семипалатинська область	2 загиблих	літак знищено внаслідок технічної несправності[24]
5	11.01.1989	ВПС СРСР	Ленінградська область	2 загиблих	літак знищено внаслідок технічної несправності, пілоти загинули у госпіталі[24]
6	II 1990	ВПС СРСР	Семипалатинська область	—	зіткнення двох МіГ-31, подробиці не встановлено[25]
7		ВПС СРСР	Семипалатинська область	—
8	08.02.1990	ВПС СРСР	Архангельська область	—	літак пошкоджено внаслідок технічної несправності, списаний[24]
9	17.04.1990	ВПС СРСР	Сахалінська область	—	літак знищено внаслідок технічної несправності, пілоти катапультувалися[24]
10	VIII 1990	ВПС СРСР	Карагандинська область	1 загиблий	літак помилково збитий ракетою, один пілот катапультувався[25]
11	26.09.1990	ВПС СРСР	Мурманська область	2 загиблих	помилка екіпажу[26]
12	13.03.1991	ВПС СРСР	Красноярський край	2 загиблих	літак вибухнув у повітрі[24]
13	09.08.1991	ВПС СРСР	Астраханська область	—	літак знищено внаслідок технічної несправності, пілоти катапультувалися[24]
14	30.09.1991	ВПС СРСР	Нижньогородська область	1 загиблий	помилка екіпажу[24]
15	18.10.1991	ВПС СРСР	Тверська область	—	літак знищено внаслідок технічної несправності, пілоти катапультувалися[24]
16	31.10.1991	ВПС СРСР	Нижньогородська область	—	помилка екіпажу[24]
17	10.01.1992	ВПС СРСР	Камчатський край	1 загиблий	помилка екіпажу[27]
18	26.10.1992	ВПС Росії	Калінінградська область	—	технічна несправність[28]
19	10.03.1993	ВПС Росії	Камчатський край	—	технічна несправність[29]
20	01.06.1993	ВПС Росії	не встановлено	—	технічна насправність[30]
21	31.05.1995	ВПС Росії	Сахалінська область	—	технічна несправність[31]
22	06.09.1995	ВПС Росії	Біле море	—	технічна несправність[32]
23	12.07.1996	ВПС Росії	Хабаровський край	1 загиблий	помилка екіпажу[33]
24	16.07.1996	ВПС Росії	Тверська область	3 загиблих	помилка екіпажу[33]
25	15.08.1996	ВПС Росії	Хабаровський край	1 загиблий	помилка екіпажу[34]
26	15.01.1997	ВПС Росії	Архангелька область	2 загиблих	МіГ-31Б знищено внаслідок технічної несправності[35]
27	26.09.1997	ВПС Росії	Тверська область	—	МіГ-31 знищено внаслідок технічної несправності[36]
28	06.04.2000	ВПС Росії	Архангельська область	1 загиблий	помилка екіпажу[37]
29	28.02.2001	ВПС Росії	Мурманська область	—	технічна несправність[38]
30	14.10.2003	ВПС Росії	Тверська область	—	технічна несправність[39]
31	01.06.2005	ВПС Росії	Тверська область	—	технічна несправність[40]
32	17.02.2007	ВПС Казахстану	Карагандинська область	2 загиблих	літак знищено внаслідок технічної несправності під час навчального польоту[25]
33	19.11.2010	ВПС Росії	Пермський край	—	МіГ-31 (б/н «18 синій») 6977-ї авіабази, пілоти катапультувалися[41]
34	06.09.2011	ВПС Росії	Пермський край	2 загиблих	МіГ-31 (б/н «11 синій») 2-ї авіагрупи 6980-ї авіабази[41]
35	23.04.2013	ВПС Казахстану	Карагандинська область	1 загиблий	літак знищено внаслідок технічної несправності, один пілот катапультувався[25]
36	14.12.2013	ВПС Росії	Приморський край	—	МіГ-31ДЗ впав у через технічну несправність, пілоти катапультувалися[41]
37	04.09.2014	ВПС Росії	Краснодарський край	—	знищено МіГ-31БМ 6979-ї авіабази, пілоти катапультувалися[41]
38	30.10.2015	ПКС Росії	Камчатський край	—	літак знищено, пілоти катапультувалися[41]
39	25.01.2016	ПКС Росії	Красноярський край	—	МіГ-31БМ знищено, пілоти катапультувалися[41]
40	26.04.2017	ПКС Росії	Бурятія	—	літак знищено, пілоти катапультувалися[42]
41	18.05.2018	ПКС Росії	Пермський край	—	літак загорівся при зльоті[43]
42	19.09.2018	ПКС Росії	Нижньогородська область	—	МіГ-31БМ знищено, пілоти катапультувалися[44]
43	16.04.2020	ВПС Казахстану	Карагандинська область	—	під час виконання планового польоту упав МіГ-31, без жертв[45]
44	26.05.2020	ПКС Росії	Тверська область	—	літак згорів на авіабазі Хотилово, без жертв[46]
45	29.01.2022	ПКС Росії	Новгородська область	—	літак викотився за межі злітно-посадкової смуги та розвалився[47]
46	08.04.2022	ПКС Росії	Ленінградська область	—	літак знищено, пілоти катапультувалися[48]
47	01.10.2022	ПКС Росії	Севастополь	1 загиблий	літак викотився за межі злітно-посадкової смуги та вибухнув, штурман вижив[49]
48	02.12.2022	ПКС Росії	Приморський край	—	літак знищено під час тренувального польоту, пілоти катапультувалися[50]
49	26.04.2023	ПКС Росії	Мурманська область	—	літак знищено, пілоти катапультувалися[51]
50	04.07.2023	ПКС Росії	Камчатський край	2 загиблих	літак знищено під час тренувального польоту[52]
51	15.05.2024	ПКС Росії	Севастополь	—	в ході ракетної атаки на аеродром «Бельбек» було знищено два літаки МіГ-31[53]
52		ПКС Росії		—
13/16.08.2024 заява про знищення літака МіГ-31К/И та пошкодження ще шести на аеродромі «Саваслейка»[54]

Див. також

• МіГ-25
• Dassault Mirage III
• Grumman F-14 Tomcat
• Panavia Tornado

Література

• Техносерия. М. Никольский. МиГ-31 — Страж российского неба
• Крылья России. История и самолеты ОКБ «МиГ»
• Мир авиации. Александр Ларионов. Чемодан из гастронома
• Крылья Родины. Василий Панков. Флагман ПВО
• Крылья Родины. Владимир Ильин. «Английская гончая» с красными звездами
• Владимир Ильин. Самые скоростные истребители МиГ-25 и МиГ-31
• Spick, Mike. MiG-31 'Foxhound' // The Great Book of Modern Warplanes. — St. Paul, Minnesota : MBI, 2000. — ISBN 0-7603-0893-4.
• Wilson, Stewart. Combat Aircraft since 1945. — Fyshwick, Australia : Aerospace Publications, 2000. — ISBN 1-875671-50-1.
• Eden, Paul. Mikoyan MiG-25 'Foxbat' & Mikoyan MiG-31 'Foxhound' // Encyclopedia of Modern Military Aircraft. — London : Amber Books, 2004. — ISBN 1-904687-84-9.
• International Institute for Strategic Studies (13 лютого 2024). The Military Balance 2024 (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-040-05115-3.