А́йдахо (англ. Idaho, МФА: [ˈaɪ̯dəɦoʊ̯]) — штат США на тихоокеанському Північному Заході у групі Гірських штатів. Айдахо межує з шістьма штатами США і канадською провінцією Британська Колумбія на півночі. За даними перепису населення США 2020 року, у штаті проживало 1 900 923 осіб[1]. За чисельністю населення він посідає 39-те місце серед інших штатів. Площа Айдахо становить 216 632 км², що робить його 14-м за величиною штатом США. Найбільше місто штату та його столиця — Бойсе. У ньому розташовані основні урядові установи штату, зокрема легіслатура Айдахо.
| Штат Айдахо | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Прізвисько: Штат Коштовного Каменя (англ. Gem State) | |||||
| Девіз: Esto perpetua | |||||
 Карта США з відміченим штатом Айдахо | |||||
| Офіційна мова | англійська | ||||
| Столиця (і найбільше місто) | Бойсе | ||||
| Площа | 216 699 км² (14ий) | ||||
| • Ширина | 491 км | ||||
| • Довжина | 771 км | ||||
| • Суходіл | 214,499 км2 | ||||
| • Вода | 2,133 км2 (0.98 %) | ||||
| • Широта | 42° N по 49°N | ||||
| • Довгота | 111° W по 117° W | ||||
| Населення | 1 839 106 (39ий) | ||||
| • Густота населення | 8.49/км2 (44ий) | ||||
| Висота[en] | |||||
| • Найвища точка | Бора Пікd 3,859 м | ||||
| • Середня висота | 1,524 м | ||||
| • Найнижча точка | Льюїстон 216 м | ||||
| Приєднання до США | 3 липня 1890 (43ій) | ||||
| Губернатор | Бред Літтл | ||||
| Законодавча влада | Легіслатура штату Айдахо | ||||
| Сенатори | Майк Крейпо (Mike Crapo)(R) Джим Ріш (Jim Risch)(R) | ||||
| Часові пояси | UTC−7, UTC−8 і США/Денверd | ||||
| ISO 3166 | US-ID | ||||
| Абревіатури | ID | ||||
| Сайт | idaho.gov | ||||
 | |||||
Важливими галузями економіки штату є сільське господарство, в значній частині представлене вирощуванням картоплі (через що зявився стереотип, що в Айдахо найбільше споживають картоплі фрі у світі, та що там всі повільні, як процес дозрівання картоплі), а також гірничовидобування і науково-технічна царина. У першій половині XIX століття на цій місцевості посилено добувалось хутро. У середині XIX століття в Айдахо були виявлені великі родовища дорогоцінних металів, серед яких золото, що послужило поштовхом до рясного припливу першопоселенців й отримання статусу території. Офіційно статус «Штат» Айдахо став 3 липня 1890 року, 43-м за переліком. Гірничовидобуток у штаті розвинений і досі, не дивлячись на зменшення мас корисних металів. Завдяки великій кількості природних ресурсів прізвисько Айдахо — «штат-самоцвіт» (англ. «Gem state»)[2]. Наразі штат є одним з найбільш «республіканських» в країні[3][4]. Так, губернатором штату з 2019 року є республіканець Бред Літтл[5], його попередниками були однопартійці Бутч Оттер (2007—2019), Джим Ріш (2006—2007), Дірк Кемпторн (1999—2006) і Філ Батт (1995—1999).
Топоніміка
Серед істориків немає єдиної думки щодо походження назви штату. Згідно з однією версією, 1860 року лобіст від шахтарів Джордж Віллінґ[en] запропонував конгресу надати новій території, що нині є штатом Колорадо, ім'я «Айдахо». За його словами, мовою племені шошонів це слово означало «гірський самоцвіт» (англ. gem of the mountains). Однак у конгресі засумнівалися у доказах Віллінґа щодо походження слова, і новій території було надано ім'я «Колорадо». Показово, що одне з міст Колорадо ще 1859 року[6] отримав назву Айдахо (з 1866 року — Айдахо-Спрінгс)[7]. Пізніше Віллінґ нібито зізнався, що це слово є вигадкою[8][9]. Згідно з іншою версією, слово «айдахо» (початково англ. ee-dáh-how («і-да́-хоу»)) мовою шошонів означало фразу «сходить Сонце»; слово може також походити з мови племені арапахо.[6] За третьою версією слово «айдахо» («ídaahę́») означає «ворог»; воно використовувалося племенем атапасків для позначення племені команчів[10].
9 червня 1860 року по річці Колумбія було пущено пароплав, названий «Айдахо» (англ. Idaho(e))[6][11]. На його честь 1861 року було названо новостворений округ Айдахо. 1863 року від території Вашингтон відокремили нову територію Айдахо, названу на честь округу[12]. І 1890 року території Айдахо надали статус штату[13].
Історія
Людина з'явилася у регіоні Айдахо близько 14,500 років тому. Індіанські племена, які переважали у цьому регіоні, включали Нез-Перс (англ. Nez Perce) на півночі та Північних і Західних Шошонів (англ. Shoshone) на півдні.
Першими білими людьми, які увійшли на територію Айдахо, стали члени експедиції Льюїса і Кларка, які пройшли проходом Лемгай 12 серпня 1805 року[14]. У наступні роки землі Айдахо почали активно досліджуватися траперами хутрових компаній. Крім того, територія Айдахо, тоді ще частина Орегонської землі, стала предметом територіальної суперечки між США і Великою Британією. Остаточний договір, який закріплював Орегонську землю за США, був укладений між США і Британією лише 15 червня 1846 року[15]. До того часу хутрові ресурси значною мірою виснажилися. Але в 1850-1860-ті роки на території Айдахо виявилися найбагатші родовища золота, що привело до бурхливого припливу старателів (що своєю чергою зумовило появу першої золотої лихоманки) і підстава для появи перших міст. Як наслідок, значно зросла кількість конфліктів між першопоселенцями та корінним населенням. Одним з найбільших конфліктів стало битва на річці Бер, в ході якого в загальній кількості загинуло кілька сотень людей.
4 березня 1863 року президент Авраам Лінкольн підписав указ про створення інкорпорованої території Айдахо. Незабаром після цього в Айдахо зросло політичне протистояння мормонів і їхніх супротивників. У зв'язку з цим в 1886—1887 роках Айдахо перебував на межі поділу між штатами Вашингтон і Невада. Однак президент Гровер Клівленд цього не допустив. У рамках врегулювання конфлікту в Айдахо був у тому числі заснований перший університет. За час перебування Айдахо в статусі території США його населення збільшилося в кілька разів: з 17 804 осіб в 1870 році до 88 548 у 1890 році. Крім цього, в Айдахо були проведена залізниця, телеграфний та телефонний лінії[16].
3 липня 1890 Айдахо отримав статус штату, 43-го за рахунком. Перші роки існування молодого штату були затьмарені численними страйками шахтарів. Губернатору Стюненбергу навіть довелося одного разу звертатися до федеральної влади за введенням військ в Айдахо. Пізніше губернатор був убитий бомбою у дворі власного будинку. Наприкінці XIX століття — початку XX століття штат проводив прогресивну політику. Так, в 1896 і 1916 роках, ще до прийняття на федеральному рівні, в Айдахо були введені виборчі права для жінок[17] і сухий закон[18] відповідно. Сільськогосподарський сектор економіки штату серйозно постраждав під час Великої депресії 1929 року. «Новий курс Рузвельта» отримав у штаті стриману підтримку. Губернатор Чарльз Росс, відповідальний за його просування, був радше прихильником аграризму, ніж політики просування курсу[19].
Під час Другої світової війни в штаті було відкрито два табори для інтернованих громадян японського походження. Перший табір був розташований за 50 кілометрів від міста Куско і діяв із середини 1943 до середини 1945 року. У ньому містилося до 265 громадян японського походження з більш ніж 20 штатів, а також з Мексики, Панами та Перу[20]. Інший табір, що існує до сьогодні є історичною пам'яткою Мінідока, був розташований в пустельній місцевості в окрузі Джером. Він діяв з серпня 1942 по жовтень 1945 року. Максимальна чисельність населення табору становила 9397 осіб[21].
З середини XX століття представниками влади в Айдахо стають переважно республіканці[16].
Наразі гірничий видобуток і сільське господарство, в значній частині представлене вирощуванням картоплі, продовжують залишатися важливими галузями економіки Айдахо[22].
Фізико-географічні особливості
Географія і геологія
Площа штату становить 216 632 км²[23]. За цим показником Айдахо посідає 14-те місце серед інших штатів[24]. Сукупна площа водної поверхні становить 2131 км²[23], що у відносному вираженні становить 0,98 % від площі Айдахо. Протяжність штату з півдня на північ становить 264 і 771 км у найкоротшій і найдовшій частинах відповідно. Протяжність штату зі сходу на захід становить від 72 до 491 км у найвужчій і широкій частинах відповідно[25]. На півдні Айдахо межує зі штатами Юта і Невада[26], на півночі — з канадською провінцією Британська Колумбія[27], на сході — зі штатом Вайомінґ[26] і на захід, уздовж хребта Біттеррут, — зі штатом Монтана[28][29]. На заході штат межує зі штатами Орегон та Вашингтон. Таким чином, Айдахо межує з шістьма штатами й однією канадською провінцією.
Айдахо знаходиться на заході від континентального вододілу[28]. Штат налічує 8 великих геологічних провінцій. Вік наймолодших становить 16–17 млн років, найстаріших — понад 1400 млн років. Місцевість штату переважно гориста. На півдні, огинаючи центральну частину, із заходу на схід простягається долина річки Снейк[30], яка займає близько чверті площі штату. У долині розташовуються найбільші міста штату: Нампа, Колдвелл, Айдахо-Фоллс, Покателло тощо, зокрема столиця штату Бойсе.
Скелясті гори відомі покритими снігом гірськими масивами, річковими порогами, спокійними озерами та каньйонами з крутими схилами. Річка Снейк тече каньйоном Хеллз (2330 м), найглибшому в Північній Америці. Головні річки в Айдахо — Снейк, Клірвотер і Семон, а також значними є Бойсі і Паєтт. Кілька річок є судноплавними[31]. Айдахо немає прямого сполучення з Тихим океаном. У штаті налічується понад 2000 озер. Найбільшим озером є Панд-Орей, площею 466 км²[25].
Вищою точкою Айдахо є гора Бора-Пік (3859 м), що у хребті Втраченої Річки (або Лост-Ривер (англ. Lost River))[32]. Найнижча точка (216 м) знаходиться в Льюїстоні в місці злиття річок Клірвотер і Снейк[33][34].
Айдахо займає східний кінець Колумбійського плато, західні схили Скелястих гір, північні відроги плоскогір'я Великого Басейну і рівнину річки Снейк. На рівнині є степи та напівпустелі, на схилах гір — ліси.
.svg){kind=small}
Клімат
Топографічні особливості штату відбиваються в неоднорідності його клімату. Попри відстань майже за 500 км від Тихого океану, на клімат Айдахо значний вплив роблять західні морські повітряні потоки, які є основним джерелом атмосферної вологи. У літні періоди повітряні маси також приносять вологу з Мексиканської затоки та Карибського моря. У зимові періоди середні значення показників хмарності, опадів і температури вище, ніж на тих же широтах в континентальній частині США. Через те, що північна частина штату більш схильна до впливу морських вітрів, ніж оточена гірськими хребтами південна частина, кліматичні умови в цих регіонах відрізняються. У цілому клімат Айдахо є помірним, на півдні штату переважає арідний клімат[35].
У північній частині штату річна норма опадів вища, ніж у південній: 76 і 33 см відповідно[36]. У зимову пору на півночі штату спостерігаються вищі значення температури і вологості, ніж на півдні. Різниця у значеннях вологості для північного і південного регіонів може сягати чотириразової. Для південно-східного регіону Айдахо середні значення температури і вологості нижчі, ніж для західного і північного регіонів відповідно.
Найхолоднішим місяцем є січень: середня температура лежить нижче за нуль, від −2 до −7 °C. Взимку в гірських районах на півночі і сході штату температура найчастіше падає нижче −30 °C. У горах випадають сильні опади: у середньому 51 см дощів та 89 см снігу. Найспекотнішим місяцем є липень, від +20 до +25 °C. Найвищі температури зазначалися в рівнинних областях штату: у долині річки Снейк і пониззі річки Клірвотер. На південному заході штату в липні температура може досягати 37 °C і вище. Найнижчу температуру в Айдахо було зазначено 18 січня 1943 року на греблі міста Айленд-Парк, яка дорівнювала −51 °C. Найвищу — 28 липня 1934 року при 48 °C.
Урагани і смерчі трапляються вкрай рідко. Вегетаційний період різниться: близько 200 днів на північному заході штату, від 150 днів у басейнах річок Снейк, Бойсі і Пеєтт, близько 125 днів у районі міст Покателло й Айдахо-Фоллс, аж до найменшого у високогірних місцевостях, де землі використовуються переважно під пасовища[25][28][37][38].
|
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ґрунти
Айдахо налічує кілька видів ґрунтів. Їх можна поділити на сім типів. Більшість плато Снейк-Рівер покрита сухим вапняним ґрунтом. Товщина його шару відносно невелика — до 15 см. Материнською породою є лес і вулканічний попіл. Області з цим ґрунтом оточені районами зі схожим за складом, але темнішим і з більшою кількістю мінеральних елементів ґрунтом. У районах плато з підвищеною нормою опадів ґрунт більш глинистий. На ній практикується вирощування кукурудзи без зрошення. Ґрунти на півдні штату відчувають деяку нестачу сірки, заліза, марганцю та цинку[39]. Ґрунтовий покрив деяких гірських долин — темний, натурально зволожений. Він утворився внаслідок перемелювання льодовиком гірських порід і з донних відкладень. Райони з товстим шаром цього ґрунту використовуються під вирощування зернових культур, а з тоншим шаром — під пасовища. Ще одним питомим видом ґрунту Айдахо є темний вологий ґрунт у річкових басейнах. Осушені райони з цим ґрунтом є дуже родючими, неосушені використовуються під пасовища або заказники водоплавних птахів[40]. «Головним» ґрунтом штату є ґрунт породи трібер[en]. Його джерелом служать наносні осадження разом із товстим шаром вулканічного попелу. Найчастіше ґрунт цього типу зустрічається на пагорбах з похилістю від 5 до 35 %[41].
Флора і фауна
В Айдахо представлено десять біомів. На території штату зростає близько 3000 аборигенних рослин, серед котрих понад 20 видів дерев[42]. Ареали різних видів дерев обумовлені відмінностями у кліматичних і географічних умовах штату. В областях, багатих на вологу, таких як береги річок, виростають тсуґа західна[43], туя складчаста[44] і тополя волосистоплода[45]; в посушливих областях виростають переважно сосна жовта[46] і псевдотсуга Мензіса[47].
Високогірні області штату є ареалом сосни білокорої[49] і тсуґи гірської[50]. Ялиця пухнастонасінна[51] і ялина Енгельмана[52] ростають або на високогір'ях, або в областях із холодним мікрокліматом. Деякі види, як, наприклад, модрина західна[53] і сосна скручена,[54] не вибагливі до зовнішніх умов. Однак є і види, які поширені тільки в областях з проміжними значеннями вологості і висоти, до них належить ялиця велика[55][56]. Сукупно ліси займають 41 % площі штату[57][58]. На 2007 рік 38 % площі штату управлялися службою охорони лісів. За цим показником Айдахо посідає першу позицію щодо інших штатів[59]. У штаті налічується 11 флористичних регіонів,[60] своєю чергою, штат входить до голарктичної області[61].
Типовими представниками ссавців Айдахо є вапіті,[62][63] лось,[64] білохвостий олень,[65] чорнохвостий олень,[66] вилоріг,[67] товсторіг,[68] снігова коза,[69] барибал[70] і пума[71]. З менших ссавців можна назвати такі види, як канадський бобер,[72] койот,[73] руда лисиця,[74] ондатра,[75] довгохвоста мустела,[76] айдахський кролик,[77] північноамериканська видра (Lutra canadensis),[78] американський борсук,[79] північний мішчастий пацюк (Thomomys talpoides),[80] американська норка,[81] єнот-полоскун,[82] американська куниця[83] й айдахський суслик (Urocitellus brunneus)[84].
Територія штату є частиною тихоокеанського міграційного маршруту[85]. Під час сезонної міграції на південь[86] через Айдахо прямують представники таких видів перелітних птахів, як крижень,[87] канадська казарка[88] і лебідь-трубач.[88] Іншими перелітними птахами, що пролітають через Айдахо, є північна чапля,[89] рогодзьобий пелікан,[90] американська лиска,[91] американський кульон (Numenius americanus)[92] тощо. В Айдахо постійно гніздяться деякі види із родин фазанових,[93][94][95][96][97][98] яструбиних,[99][100] соколиних,[101][102] совиних[103][104] тощо.
У водоймах Айдахо водяться представники сімейств лососьових, у тому числі пструг[105] та сиг, окуневі та інші[106][107].
Серед плазунів і земноводних] зустрічаються як широко поширені види, наприклад, західноамериканська жаба (Bufo boreas),[108][109] так і виняткові, наприклад, велетенська амбістома айдахська (Dicamptodon aterrimus)[108][110] або чорнонога саламандра (Plethodon idahoensis)[108][111].
В Айдахо водяться понад 40 видів мурах, у тому числі мураха-рабовласник Polyergus breviceps, внесений до «Червоний список загрозливих видів» міжнародної Червоної книги Світового союзу охорони природи у статусі Vulnerable species (уразливі види). Серед інших мурах: Liometopum luctuosum, Formicoxenus hirticornis, Formicoxenus diversipilosus, Myrmica sp., Formica gynocrates, Formica spatulata, Formica planipilis, Formica subnitens, Formica ciliata, Formica laeviceps[112].
У штаті з 1982 року працює Управління з нагляду за видами, що перебувають під загрозою зникнення[113].
Загрожені види
Нижче наведено види, що знаходяться в Айдахо під загрозою зникнення[114].
ХребетніСсавці
Риби
|
Безхребетні
Рослини
|
Визначні пам'ятки
В Айдахо знаходиться 30 парків штату,[115] кілька лісових заповідників,[116] 1 заказник, 3 риборозплідника,[117] 2 національних історичних пам'яток та 7 національних заповідників[118]. Крім того, в штаті частково розташований Єллоустоунський національний парк, що є об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО[119].
Національні парки, заповідники, пам'ятники та історичні пам'ятки
|
|
Національні зони відпочинку
- Хелс-Каньйон
- Сотут
Національні заповідники
- Бер-Лейк
- Ґрейс-Лейк
- Дір-Флет
- Камас
- Кутеней
- Мінідока
- Національний заповідник хижих птахів річки Снейк
Парки штату
В Айдахо налічується 30 парків штату. До них входять керований владою штату національний заповідник Сіті-оф-Рокс і 4 спільно керовані парки. Найстарішим парком штату є Хейберн. Його заснували 1908 року як перший парк не тільки в Айдахо, але на всьому тихоокеанському Північному Заході[121].
Екологія
Основними екорегіонами Айдахо є напівпосушливі чагарникові і трав'янисті поля, зрошувані сільгоспугіддя, вулканічні плоскогір'я і лавові долини, лісисті гори та пагорби, болота. Загалом у штаті налічується 10 великих екорегіонів, які, своєю чергою, поділяються на 71 локальний екорегіон. Географія екосистем корелює з геологічними особливостями території штату. Так, у районі геологічної провінції айдахський батоліт розташований відповідний відносно замкнутий екорегіон, представлений гористою місцевістю з лісами з ялиці велетенської, псевдотсуґи тисолистої, модрини західної, ялини Енґельмана и ялиці пухнастонасінної. Плато Снейк-Рівер також представлено окремим екорегіоном, в ньому розташована значна частка сільгоспугідь штату і вирощуються такі культури, як цукровий буряк, картопля, злакові тощо; у регіоні знаходяться пасовища. Південний захід і південний схід штату представлені посушливими степами. На півночі штату здебільшого розташований екорегіон, схожий за рисами з айдахським батолітом. Однак у ньому представлено більше видів, поширених аж до тихоокеанського узбережжя і тим самим залежних від вологи, що дметься з океану. Серед представників екорегіону на сході штату значно менше таких видів, оскільки ця місцевість отримує значно менше вологи[122].
Пожежі
У штаті стало виникають сильні лісові пожежі. У відрізку з 2003 по 2008 рік відбувалося в середньому 1450 пожеж на рік, внаслідок яких вигоряло в середньому по 840 000 акрів (приблизно 3360 км²). Причиною близько 50 % пожеж у відрізку з 1999 по 2008 рік ставали блискавки. Однією з найсерйозніших за наслідками була пожежа 1910 року в північному Айдахо, коли вигоріло 3 000 000 акрів лісу (приблизно 12 000 км²) і загинуло 85 людей. Після нього влада США вирішила створити загальнонаціональну протипожежну службу. У 1966 і 1967 роках по Айдахо знову прокотилася хвиля великих пожеж, після чого фінансування протипожежних служб штату було значно збільшено. Фінансування протипожежних служб має дві мети: запобігання пожежам (на ці цілі в реченці з 1999 по 2008 рік було витрачено $66,5 млрд) і боротьбу з ними. Показник успішної боротьби з пожежами з 1983 по 2008 рік склав 94 %, проте з 1980 року неухильно зростає і сукупна площа пожеж[123].
Відходи
1993 року було прийнято постанову, згідно з якою штат отримав право на самостійне управління міськими звалищами побутових відходів[124]. На території Айдахо діє 37 міських звалищ побутових відходів у 26 округах[125]. У штаті діє жорстка система покарань за викид сміття у недозволеному місці. За засмічення приватної чи громадської території може бути накладено адміністративний арешт строком до півроку та/або штраф до $1000 разом з примусовими виправними роботами строком не менше восьми та не більше сорока годин. За викид сміття на автомагістралях може бути накладено штраф у розмірі $300 або арешт строком до десяти днів[126].
Водяні ресурси
Цілковита більшість джерел питної води належить до ґрунтових вод. Основними джерелами забруднення ґрунтових вод є сільгоспугіддя, на яких активно застосовують нітрати і пестициди. Крім того, в ґрунтові води потрапляють миш'як, продукти нафтопереробки та біогенні забруднювачі. Концентрація нітратів у 25 % джерел ґрунтових вод і в 16 % свердловин перевищує 5 мг/л (половина від максимально допустимої концентрації), у 6 % свердловин — понад 10 мг/л. Основні джерела нітратів та миш'яку розташовуються на плато Снейк-Рівер, підвищена концентрація нітратів спостерігається також в агломерації міста Льюїстон. У районах із підвищеною насиченістю нітратів у воді проживає понад 300 000 осіб. Моніторинґ забрудненості ґрунтових вод проводиться на рівні штату з частотою від 20 років, на окружному рівні з частотою 2–10 років і ситуаційно на локальному рівні[127]. У штаті іноді відбуваються повені та зсуви ґрунту, особливо після сильних ураганів, що трапляються влітку чи восени, або після тривалих зимових дощів[128].
Повітря
Основними джерелами забруднення повітря у штаті є електростанції, нафтоперегінні і хімічні заводи, а також — меншою мірою — урбанізовані області на плато Снейк-Рівер та на півночі штату[129][130]. В цілому ж рівень забрудненості повітря знаходиться на задовільному рівні[130]. ГДК зважених частинок перевищується лише у чотирьох місцях, монооксиду вуглецю — в одному місці[131].
В Айдахо діє закон про чисте повітря. 2011 року було запропоновано запровадити нормативи щодо вмісту в повітрі ртути і кислих газів. Очікується, що ухвалення цих нормативів дозволить до 2016 року заощадити на охороні здоров'я від $18 до $45 млн[132].
Радіоактивні опади
У 1950-х і на початку 1960-х років на південному заході штату випадала значна кількість радіоактивних опадів. Вони були викликані випробуваннями більше 90 ядерних бомб на полігоні Невади[133]. Згідно з дослідженням, проведеним Національним інститутом злоякісних новоутворень, з п'яти округів США, в котрих спостерігалася найбільша концентрація радіойоду, чотири знаходяться в Айдахо: Джем, Лемхай, Блейн і Кастер. Так, середня величина поглиненої дози на жителя округу Кастер склала 0,157 грей. Проте, згідно з дослідженням, проведеним Національним інститутом злоякісних новоутворень 1999 року, зростання кількості випадків захворювання на рак щитоподібної залози у зазначених округах у найсхильнішої до цього ризику популяції 1948—1958 років народження помічено не було[134].
Екологія ґрунтів
Стан ґрунтів має велике значення для сільськогосподарської складової економіки штату. Основною загрозою для ґрунтів є природна і техногенна ерозія. До причин останньої належить відкрита технологія фосфатних родовищ і вирубування лісових масивів. Як заходи протидії ерозії компанії, які займаються видобутком фосфатів, повертають зритий шар ґрунту на місце після закінчення розробки родовищ, а лісозаготівельні компанії висаджують нові дерева замість спиляних. Всього в Айдахо налічується 51 район з ґрунтовими[135].
Населення
За оцінками Бюро перепису населення США, на 2017 рік чисельність населення Айдахо становила 1 716 943 осіб[1]. Середня щільність населення в штаті становить 7,3 чол./км², більш ніж в 4 рази менше середнього показника по країні. За цим показником штат знаходиться на 44 місці. За кількістю жителів Айдахо займає 39-е місце серед інших штатів[136].
2010 року в штаті було зареєстровано 23 202 народжених дітей і 11 411 смертей. Коефіцієнт фертильності на цей рік становив 75,7[137]. Частка жінок була менше частки чоловіків: 49,9 % і 50,1 % відповідно[138]. 2010 року було укладено 13 757 одружень та скоєно 8 136 розлучень[139].
Того ж року Айдахо посів четверте місце по країні за рівнем приросту населення з 2000 року. Вищі показники показали лише штати Невада (35,1 %), Техас (21,7 %) і Каліфорнія (10 %). У 2004—2005 роках Айдахо знаходився на 3-му місці, поступаючись лише Неваді й Аризоні. За даними на 2000 року, 18,8 % жителів Айдахо мали німецьке коріння, 18,1 % — англійське, 10 % — ірландське, 8,1 % — індіанське, 5,5 % — мексиканське[140]. За даними на 2010 рік, расовий склад населення Айдахо розподілявся таким чином[138]:
- білі — 89,1 %;
- афроамериканці — 0,6 %;
- індіанці — 1,4 %;
- азійці — 1,2 %;
- океанійці — 0,1 %;
- дві та більше раси — 2,5 %.
Близько половини населення живе у містах. Найбільшою агломерацією штату є агломерація Бойсі[en]. Вона займає округи Ейда, Бойсі, Каньйон, Джем й Овайхі. Площа агломерації становить приблизно 30 401 км² або 14,2 % площі штату[141]. В агломерації станом на 2010 рік проживала 616 561 особа. Окрім агломерації Бойсі, в Айдахо також є агломерації міст Кор-д'Алейн, Айдахо-Фоллс, Покателло і Льюїстон. Станом на 2006 рік в Айдахо налічувалося 6 мікрополій. Згідно з переписом 2000 року, центр населеності штату розташований в окрузі Кастер, на озері Стенлі[en][142].
2010 року середньорічний дохід на душу населення становив $22 518. При цьому за межею бідності перебувало 13,6 % жителів. У штаті налічувалося 570 283 домогосподарства[138].
Мовний склад населення (2010) [Архівовано 1 грудня 2007 у Wayback Machine.]
| Мова | Частка людей старше 5 років, % |
|---|---|
| Англійська | 89,71 |
| Іспанська | 7,65 |
| Німецька | 0,37 |
| Французька | 0,24 |
| Індіанські мови | 0,16 |
| Японська | 0,16 |
| Сербсько-хорватська | 0,14 |
| Російська | 0,14 |
| Португальська | 0,11 |
| Корейська | 0,10 |
| інші | 1,22 |
Нижче наведено динаміку чисельності населення штату:
Корінне населення
В Айдахо проживають представники племен ктунаха[en], кор-д'алейн[en], не-персе, шошонів і паютів[143]. У штаті налічується п'ять індіанських резервацій загальною площею майже 8100 км², розташованих на території 13 округів. Однією з найбільших є заснована 1868 року резервація Форт-Холл[en]. У резерваціях діє власне правове поле, засноване на актах конгресу і прецедентних судових рішеннях. Племена мають право приймати власні закони. Влада Айдахо має обмежену юрисдикцію в межах резервацій.
З прийняттям в Айдахо 1998 року закону про азартні ігри індіанці отримали право брати участь в економічному розвитку округів, в яких розташовані їхні резервації. Як наслідок, такі галузі, як лісозаготівля, фермерство і сфера рекреаційних послуг, отримали розвиток. За даними на 2001 рік, сукупний внесок індіанських резервацій в економіку Айдахо приблизно дорівнював вкладу половини округів штату. Наприклад, плем'я кор-д'алейн є другим за величиною роботодавцем в округах Кутеней і Бенева, плем'я не-персе — другий за величиною в окрузі Нез-Перс, а плем'я ктунаха — найбільшим роботодавцем в окрузі Баундері. Закон про азартні ігри позитивно позначився і на місцевій системі освіти; згідно з ним, 5 % від доходів від азартних ігор виділяються на розвиток освітніх округів, що примикають до резервації[144].
Релігія
Перші католицькі та пресвітеріанські місіонери прийшли в Айдахо в період між 1820 і 1840 роками. З 1860 року найрозповсюдженішою релігійною культурою в штаті є мормонізм, який сповідує приблизно чверть населення штату. За кількістю мормонів Айдахо займає друге місце по країні після Юти. На північ від Бойсі більшого поширення має католицтво[145].
Згідно з опитуванням, проведеним 2008 року товариством Pew Research Center, серед повнолітніх жителів 23 % є мормонами, 22 % — євангелістами, 18 % — католиками, 16 % — прихильники інших протестантських деномінацій[ru]; частка сповідують інші релігії, в тому числі православ'я, іслам, буддизм, юдаїзм, індуїзм тощо, які не перевищують 3 %. Крім того, 18 % жителів штату не є прихильниками будь-якої віри[146].
Найбільші міста
| Міста із кількістю мешканців понад 10 тисяч станом на 2010 рік (відображено динаміку чисельності щодо 2009 року)[147] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Культура
Завдяки своїм історико-географічним та етнографічним особливостям у штаті склалися власні виняткові напрямки у традиціях, мистецтві, кухні тощо. Задовго до приходу європейців на землі Айдахо мешкало безліч індіанців. Згодом безліч округів та поселень штату отримало назву за індіанськими племенами і термінологією.
Свій внесок у культурну спадщину штату зробили і гавайці: на честь найманих працівників хутрових компаній та членів експедицій з Гавайських островів назвали округ Овайхі. Серед маунтинменів та першопоселенців було безліч іспанців та мексиканців. Після відкриття в Айдахо в 1860—1870 роках великих родовищ на землі майбутнього штату ринули тисячі китайців, тому до 1870 року серед шахтарів більшість були китайцями. Загалом, згідно з тодішнім переписом, в Айдахо проживало ~4200 китайців (28,5 % від сукупної чисельності населення)[148][149]. Між 1900 і 1920 роками до Айдахо прибуло безліч баскських іммігрантів. Нині у Бойсі налічується найчисленніша діаспора басків у США. 1914 року в штаті був обраний перший губернатор з єврейськими корінням, Мозес Александер.[джерело?] В Айдахо проводиться безліч ярмарків, фестивалів та заходів, присвячених першопрохідникам. У містечку Шеллі кожного вересня проводиться «Щорічний день картоплі» (англ. Annual Spud Day), присвячений основній сільськогосподарській культурі штату. В Айдахо збудовано 68 кінотеатрів[150] і понад 150 музеїв[151]. Помітний вплив на кухню штату мала картопля. Існує навіть окремий сорт картоплі «айдахо», що відрізняється великим розміром і подається до столу запеченим у фользі[152].
На честь штату у різний час було названо кілька бойових кораблів: паровий сторожовий корабель часів Громадянської війни USS Idaho (1864)[en][153] та лінкори часів Першої світової війни USS Idaho (BB-24)[154] і USS Idaho (BB-42)[155].
Музика
Danny says we gotta go,
Gotta go to Idaho.
But we can't go surfin',
'Cause it's 20 below…
Музика в штаті представлена багатьма жанрами, від фолку і кантрі до інді-року, хардкор-панку і глем-металу. В Айдахо з'явилися такі рок-гурти, як Paul Revere & the Raiders[156], Treepeople[en][157] і Built to Spill[en][158]. У штаті народилися чи виросли такі музиканти, як Ніккі Сікс, Джош Ріттер[en] і Роні Блеклі. У Айдахо налічується кілька симфонічних оркестрів: симфонічний оркестр Айдахо, симфонічний оркестр Айдахо-Фоллс, симфонічний оркестр Крр-д'Алейну, громадський оркестр штату Айдахо (заснований у 1900-х роках, він є найстарішим у штаті)[159] та інші. На території штату регулярно проводяться музичні фестивалі: національний конкурс скрипалів у Вайсері, літній музичний фестиваль у Роузберрі у середині липня, музичний фестиваль гір Сотут, міжнародний музичний та танцювальний фестиваль у Берлі тощо[160].
Адміністративно-територіальний устрій
Економіка
.jpg)
Валовий продукт за 2010 рік становив 55,4 мільярдів доларів США. На душу населення прибуток за 2004 рік склав 35 363 долари США[161]. Станом на 2008 рік економіка штату посідала 43 місце серед інших штатів, випереджаючи економіку Мена і перебуваючи після Нью-Гемпшира[162].
Важливою складовою економіки штату є сільське господарство. За його часткою в економіці (5,5 %[163]) 2008 року штат посідав 5 місце по країні[163]. В Айдахо вирощується третина картоплі у Сполучених Штатах. Одним із популярних сортів є Russet Burbank[164]. Окрім картоплі, у штаті вирощуються три види пшениці, а також ячмінь. По сукупному ж виробництву картоплі, як і з виробництва форелі, гороху і сочевиці, штат посідає перше місце[165]. В Айдахо розвинені харчова, деревообробна, машинобудівна і хімічна промисловості, виробництво паперу, електроніки, розробка срібних і золотих родовищ. У місті Гудінґ споруджений найбільший у країні завод із виробництва сировини для виготовлення плавленого сиру, що належить ірландській компанії Glanbia[en][166]; у Сандпойнті розташований центральний офіс ретейлера одягу Coldwater Creek[en][167].На території Айдахо розташована значна частина виробничих потужностей компанії Anheuser-Busch[168][169], а також велике виробництво реактивних катерів[en].
Відносний розподіл ВВП Айдахо за галузями 2010 року[170]
Найбільшим сектором економіки штату є наукова і технологічна галузь. 2001 року вона займала 25 % ВВП штату. За відрізок з 1991 по 2002 рік рівень зростання цієї галузі становило 38 %. Середній рівень зарплати в цій ниві на 92 % вищий, ніж в середньому по країні[171]. Національна лабораторія Айдахо, яка займається дослідженнями в галузі ядерної енергетики, забезпечує значний внесок в економіку східної частини штату. З кінця 1970-х Бойсі став осередком виробництва напівпровідників: у цьому місті розташована штаб-квартира компанії Micron Technology,[172] єдиного в країні виробника мікросхем динамічної пам'яті прямого доступу (англ. DRAM); у цьому місті розташовано великий підрозділ корпорації Hewlett-Packard[173], більшою частиною виробництва якого є принтери Laserjet. У Покателло розташований завод великого виробника напівпровідників ON Semiconductor[en][174]. Корпорація Dell має головний центр обслуговування клієнтів у місті Твін-Фоллз. Крім того, у штаті розташовані офіс корпорації Oracle[175] та підрозділи аерокосмічної корпорації Alliant Techsystems[176].
Прибутковий податок варіюється від 1,6 % до 7,8 % для восьми податкових категорій[177]. Податок з продажу у штаті становить 6 %. Крім інших товарів, оподатковуються такі:
- продовольчі товари;
- одяг;
- лікарські засоби (відпускаються як за, так і без рецепта).
Округи і міста штату мають право встановлювати додаткову податкову ставку[178].
В Айдахо проводиться державна лотерея, з доходів якої у реченці із 1990 року на утримання освітніх округів і вищих навчальних закладів було виділено 473,8 млн доларів[179].
За даними за 2008 рік, більшість працездатного населення зайнята у сферах обслуговування, торгівлі та місцевій системі правління[180]. Нижче наведено статистику щодо чисельності робочої сили та безробіття за останні роки[181].
Леґенда:
| Чисельність робочої сили | |
| Відсоток безробітних |
Енергетика
Значна частка споживаної в Айдахо електроенергії виробляється за допомогою відновлюваних джерел. Викопне паливо на території штату не видобувається. 2008 року в Айдахо було вироблено і спожито відповідно 0,2 % і 0,5 % від усієї електроенергії країни[182]. Більшість електроенергії, до 80 %, імпортується з інших штатів. Попри це, ціни на електроенергію є одними з найнижчих у країні: 2005 року штат займав передостаннє місце серед інших за ціною за одиницю електроенергії та 6-те місце з кінця за ціною за одиницю обсягу природного газу. За даними 2005 року, 48 % виробленої в штаті електроенергії було отримано за допомогою гідроелектростанцій, 42 % — спалюванням вугілля, 8 % — природного газу, по 1 % — за допомогою ядерної енергетики та відновлюваних джерел, відмінних від води[183].
Гірничодобувна промисловість
Айдахо історично є гірничодобувним штатом. 2008 року доходи штату від продажу непаливних мінералів склали $1,07 млрд. За цим показником Айдахо посідає 24-те місце по країні з часткою 1,5 % відповідно. Станом на 2008 рік, основними видобутими непаливними породами були збагачені молібденові руди, фосфатні породи, будівельні пісок і гравій, а також срібло; їхня сукупна частка склала 85 %. Крім цього, у штаті добуваються свинець, щебінь і вапняк, виробляється портландцемент; сукупна їхня частка 2008 року склала 13 %. Понад третину доходу в галузі, 35 %, штату приносить продаж молібдену, срібла, цинку, міді, золота і кадмію. На 2008 рік Айдахо посідав друге місце в країні з видобутку цеолітів, третє місце — з видобутку фосфатів, срібла і молібдену, пемзи і пуміциту, п'яте — по перліту і восьме — по дорогоцінним і напівдорогоцінним мінералам[184].
Туризм
Туристична сфера представлена великою кількістю гірськолижних курортів і рекреаційними послугами, пов'язаними з річками: рафтинґ, риболовля тощо. Є лижний курорт Сан-Веллі. Станом на 2009 рік, обіг у туристичній сфері становив понад $3 млрд, доходи — майже $500 млн, а зайнятість — 24,6 тисячі осіб[185]. Останніми роками через зниження виробництва лісоматеріалів і мінливі ціни на сільськогосподарську продукцію в економіці північного Айдахо дедалі більшу роль починає відігравати туристична складова[186].
Збройні сили
Збройні сили, розквартовані в Айдахо, є частиною Національної гвардії США. Вони поділяються на Національну гвардію ВПС Айдахо та Національну гвардію Сухопутних військ Айдахо. Гвардія ВПС представлена 124-м авіаційним полком[en]. У полк входять 190-та винищувальна[en], 189-та транспортна[en] та 266-та ескадрилья дальньої підтримки. Чисельність особового складу гвардії ВПС становить 3000 чоловік. Штаб-квартирою гвардії є авіабаза Ґовен-Філд[en] біля Бойсі. Гвардію Сухопутних військ Айдахо було засновано ще 1873 року. Нині її представляють 116-та кавалерійська бригада[en], 183-й авіаційний батальйон, 204-й полк, 101-ша група захисту від зброї масового ураження, 938-й інженерний підрозділ та 25-й військовий оркестр[en]. Штаб-квартира гвардії Сухопутних військ розташована у Бойсі. Гвардію штату очолює генерал-майор Гері Сейлер (англ. Gary Sayler). Витрати на підтримку військової інфраструктури 2009 року склали 60,2 млн доларів[187].
Офіційна символіка
Далі перелічені офіційні символи штату[188]:
- Девіз: Esto perpetua («Буде завжди»);
- Пісня: Here We Have Idaho;
- Танець: Сквер-данс;
- Птах: Гірська синиця;
- Кінь: Аппалуза;
- Хижак: Сапсан;
- Риба: Лосось Кларка;
- Комаха: Данаїда монарх;
- Ягода: Чорниця;
- Овоч: Картопля;
- Дерево: Західна біла сосна;
- Квітка: Жасмин Льюїса (Philadelphus lewisii);
- Викопне: Кінь гагерменський (Equus simplicidens);
- Самоцвіт: Айдаський зоряний гранат.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Примітки
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
