Шухевич Роман Осипович
український політичний діяч та військовик / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Шухевич Роман Осипович?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Рома́н Шухе́вич (псевдо: «Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка»; 30 червня 1907, м. Львів[1], Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 5 березня 1950, с. Білогорща, нині у складі м. Львова, Українська РСР, СРСР) — український політичний, громадський, державний і військовий діяч. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Активний діяч ОУН. Один з організаторів замаху на Станіслава Собінського та Еміліяна Чеховського. Учасник боїв на Красному полі на стороні Карпатської Січі. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» у складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії (1943—1950), голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950). Борець за незалежність України у XX сторіччі. Батько Юрія-Богдана Шухевича, старший брат Юрія Шухевича.
Роман Осипович Шухевич | ||||
Роман Шухевич | ||||
| ||||
---|---|---|---|---|
липень 1944 — 5 березня 1950 | ||||
Попередник: | посада запроваджена | |||
Наступник: | Василь Кук | |||
| ||||
листопад 1943 — 5 березня 1950 | ||||
Попередник: | Дмитро Клячківський | |||
Наступник: | Василь Кук | |||
| ||||
травень 1943 — 5 березня 1950 | ||||
Попередник: | Микола Лебідь | |||
Наступник: | Василь Кук (як Голова проводу ОУНР на українських землях) | |||
| ||||
30 червня 1941 — липень 1941 | ||||
Попередник: | посада запроваджена | |||
Наступник: | посада скасована | |||
Ім'я при народженні: |
Шухевич Роман Осипович Роман Йосипович Шухевич | |||
Народження: |
30 червня 1907(1907-06-30) Львів, Австро-Угорщина | |||
Смерть: |
5 березня 1950(1950-03-05) (42 роки) Білогорща, тепер в межах Львова, Львівська область, УРСР, СРСР | |||
Національність: | Українець | |||
Країна: |
Австро-Угорщина ЗУНР Польська Республіка Українська держава | |||
Релігія: | Українська греко-католицька церква | |||
Освіта: | Національний університет «Львівська політехніка» | |||
Партія: |
УВО (1925—3 лютого 1929) ОУН (3 лютого 1929—10 лютого 1940) ОУНР (10 лютого 1940—5 березня 1950) | |||
Батько: | Осип Шухевич | |||
Мати: | Анна Кульчицька | |||
Шлюб: | Березинська-Шухевич Наталія Романівна | |||
Діти: | син Шухевич Юрій-Богдан Романович, донька Марія | |||
Військова служба | ||||
Роки служби: | 1939—1950 | |||
Приналежність: | УПА | |||
Звання: | Генерал-хорунжий | |||
Битви: | Українсько-угорська війна Друга світова війна • Боротьба УПА проти німецьких окупантів Партизанська боротьба УПА | |||
Нагороди: | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
2007 року Романові Шухевичу посмертно присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена Держави[2][3] (Указ Президента України про присвоєння звання скасований у судовому порядку[4]). Посмертно іменований найвищим почесним пластовим ступенем гетьманського скоба (1950)[5].
Петро Дужий, ідеолог ОУН, писав про Шухевича: «Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича — людини виняткового гарту»[6].
Своє історичне призначення на вищих посадах в українському визвольно-революційному русі доби Другої світової війни Роман Шухевич бачив у тому, щоб сконсолідувати сили ОУН, розхитані нацистськими репресіями, усунути розбіжності та кризу в Проводі ОУН, яка виникла на початку 1943 року, підтримати ініціативу Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ щодо створення Української Повстанської Армії та перетворити її в інструмент боротьби за Українську самостійну соборну державу.
Шухевич, усвідомлюючи необхідність демократизації деяких організаційних та ідеологічних засад діяльності ОУН, зорієнтував Організацію на створення всеукраїнського політичного представництва у формі УГВР. Завдяки цьому український визвольно-революційний рух, спочатку репрезентований лише ОУН, з літа 1944 року набув загальноукраїнського значення, позбавився монопартійних впливів і почав просуватися на схід[7].