Шкляревський Георгій Якович

Георгій Якович Шкляревський (6 грудня 1937, Вінниця — 14 червня 2024) — радянський і український режисер-документаліст, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2002).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шкляревський.

Георгій Якович Шкляревський
Дата народження	6 грудня 1937(1937-12-06)
Місце народження	Вінниця, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	14 червня 2024(2024-06-14) (86 років)
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	режисер-документаліст
Напрям	документалістика
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди

Біографічні відомості

Народився 6 грудня 1937(19371206) у Вінниці в родині службовця.

Закінчив Львівський державний медичний інститут (1960) і Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1967). Працював у Львівському медінституті.

З 1967 р. — режисер «Укркінохроніки». З 1998 р. викладав у Національному університеті культури і мистецтв.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Помер на 87-му році життя 14 червня 2024 року^[1]. Похований на Байковому кладовищі^[2].

Фільмографія

Як режисер брав участь у створенні сюжетів для програми «Телеманія» на каналі «1+1» та програми «Ноєв ковчег».

Створив стрічки:

• «Мода, смаки, час» (1968, у співавт.),
• «Основні напрямки в механізації сільського господарства» (1969, авт. тексту),
• «Бригадир Андрій Семенюк» (1970),
• «Довгожителі в СРСР» (1971),
• «Обличчям до вогню» (1971, диплом Всесоюзного кінофестивалю, 1971, Горький),
• «Альма-матір» (1971),
• «Молодь України» (1972),
• «Людина і море» (1973),
• «Товариш Артем» (1974),
• «Ми були тоді молоді» (1974, співавт. сцен.),
• «Такий характер» (1975),
• «Франція: дороги побратимства» (1976),
• «Ефект творчості» (1977),
• «Слово про хліб» (1978, Диплом і Перша премія VI Всесоюзного кінофестивалю сільськогосподарських фільмів у Новосибірську, 1978; Диплом XII Всесоюзного кінофестивалю в Ашхабаді, 1979),
• «Фестиваль дружби» (1980),
• «Тобі заповідаю» (1981),
• «На порозі» (1982),
• «Я йшов на вірну смерть» (1989),
• «Поки ще живемо»,
• «Мі-кро-фон!» (1988, співавт. сцен.; Приз ФІПРЕССІ в Оберхаузені, 1989; Головний приз у Фрайбурзі, 1990; Диплом кінофестивалю, Швеція),
• «Тінь саркофагу» (1989, Приз німецьких профспілок в Оберхаузені, 1990),
• «Таємничий діагноз» (1990),
• «Щаблі демократії» (1992),
• «Зона тривоги нашої»,
• «Чорнобиль — роки і долі» (1996, авт. сцен.),
• «Зона — десять років відчуження» (1996, Головний приз Міжнародного кінофестивалю «Оксамитовий сезон») та ін.

Примітки

1. Сумна звістка: помер відомий український кінорежисер Георгій Шкляревський
2. Прощання...

Література

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.171.