Шкаторина
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шкато́рина (від нід. schoothorn — «кут вітрила»)[1] — елемент вітрила, його крайка, обшита для міцності ліктросом[2]. Залежно від форми, вітрило може мати від трьох до п'яти шкаторин.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7e/Rigging-sailsides.png)
У прямих вітрил шкаторин чотири: верхня, нижня і дві бічні. У косих трикутних вітрил виділяють передню, задню і нижню шкаторини, у косих чотирикутних — передню, задню, верхню і нижню шкаторини. Передня шкаторина в кліверів і задня шкаторина інших трикутних вітрил може також називатися ко́сою[3]. Ще одне позначення передньої шкаторини трикутних вітрил — стояча, а задньої — шкотова[4]. Якщо нижня шкаторина косого вітрила не кріпиться до гіка, вона може також називатися «борідкою»[5].
Прямі, латинські і гафельні вітрила кріпляться до реї (гафеля) верхньою шкаториною. Нижньою шкаториною кріпляться до гіка бермудські вітрила і деякі гафельні (останні можуть мати і вільну нижню шкаторину).
Для підтягання бокових шкаторин прямих вітрил застосовують гордені[6], для підтягання задньої шкаторини гафельних вітрил — гітови. Для переміщення (занесення до носа) шкаторин вітрил при зміні курсу відносно вітру застосовують буліні.