Чарльз Таунлі

Чарльз Таунлі (англ. Charles Townley, 1 жовтня 1737 — 3 січня 1805) — англійський аристократ, антиквар і колекціонер творів античної скульптури.

Чарльз Таунлі
Народився	1 жовтня 1737(1737-10-01)[1][2][…]
Помер	3 січня 1805(1805-01-03)[1][2][…] (67 років)
Країна	Сполучене Королівство  Королівство Велика Британія
Діяльність	антиквар, колекціонер
Alma mater	Університет Дуеd і Англійський коледж, Дуе
Знання мов	англійська[3]
Членство	Лондонське королівське товариство
Батько	William Towneleyd[2]
Мати	Cecilia Standishd[2]
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Чарльз Таунлі народився 1 жовтня 1737 в Англії в родовому маєтку Таунлі-хол, недалеко від Бернлі в графстві Ланкашир (Північно-Західна Англія)^[4].

Він був старшим сином Вільяма Таунлі (1714—1741) та його дружини Сесилії, дочки Ральфа Стендіша зі Стендіша, Ланкашира, онуки Генрі, шостого герцога Норфолка. Він успадкував маєток після смерті батька в 1742 році й приблизно в цей же час вступив до католицького коледжу (College des Grands Anglais) в Дуе (Франція). Пізніше він розбудував свій маєток і певний час жив життям сільського джентльмена свого часу. Як католик він був позбавлений можливості державної служби та навчання в університеті. Удосконалював свої знання у гуманітарних науках під керівництвом Джона Тербервіля Нідема, біолога та римсько-католицького священика^[5].

Відвідування Риму і Флоренції в 1765 привело Чарльза Таунлі до захоплення античним мистецтвом. Він мандрував південною Італією та Сицилією, але до 1772 року своєю штаб-квартирою зробив Рим. У 1768 році він почав формувати колекцію старожитностей. Незважаючи на конкуренцію з боку Ватикану, Таунлі швидко примножував свою колекцію, в основному за рахунок домовленостей з Гевіном Гамільтоном, і обережніше, з Томасом Дженкінсом. Він ділив з ними ризики та успіхи у розкопках та таємному вивезенні творів мистецтва з Італії.

Таунлі купував античні статуї, розписні вази, монети, рукописи, а також малюнки й картини старих майстрів. У 1772 році він переїхав до Лондона, а через деякий час, в 1778 році придбав будинок на Парк-стріт, 7 у Вестмінстері.

У березні 1791 року Чарльз Таунлі був обраний членом Королівського наукового товариства^[6].

Він пристосував свій будинок для розміщення статуй та бібліотеки. Як і раніше, час від часу відвідував Рим і продовжував отримувати нові предмети для своєї колекції приблизно до 1780 року, почасти з Італії, через своїх агентів Вільяма Гамільтона і Томаса Дженкінса, а почасти за рахунок придбань у Англії у Лайда Брауна та інших агентів. Крім мармурових скульптур колекція Таунлі містила теракотові рельєфи, багато з яких купував скульптор Джозеф Ноллекенс, бронзовий посуд, кілька дорогоцінних каменів та серію римських «великих латунних» монет. Саме Ноллекенс у 1807 році виконав мармуровий портретний бюст Чарльза Таунлі.

Таунлі, як і його друг сер Вільям Гамільтон, з ентузіазмом вивчав фантастичні теорії мистецтва П'єра-Франсуа Юга (барона Д'Анкарвіля). Більшість «Досліджень про походження грецьких творів мистецтва» (Recherches sur l'Origine des Arts de la Grece) Д'Анкарвіля була написана в будинку Таунлі на Парк-стріт. Сам Таунлі не опублікував нічого, крім дисертації в альманасі «Стародавні пам'ятки» («Vetusta Monumenta») про давній шолом, знайдений у Рібчестері (графство Ланкашир).

1786 року Таунлі став членом Товариства дилетантів, а 1791 року куратором Британського музею в Лондоні. Близько 1803 року його здоров'я погіршилося, проте Таунлі продовжував захоплено проєктувати галереї статуй і бібліотеки для свого Таунлі-голу в Бернлі.

Він помер у будинку 7 на Парк-стріт 3 січня 1805 року, на шістдесят восьмому році життя, і був похований у сімейній каплиці в Бернлі в Ланкаширі. Його володіння перейшли до його брата Едварда Таунлі Стендіша, а потім до його дядька Джона Таунлі з Чізвіка. Чоловіча лінія родини обірвалася після смерті полковника Джона Таунлі в 1878 році.

Чарльз Таунлі заповів свою колекцію Британському музею. Проте незадовго до смерті він вирішив залишити її під опікою свого брата Едварда і дядька Джона Таунлі за умови, що скульптури будуть виставлені у спеціально побудованій галереї. Галерея була побудована, але зі зростанням колекції музею грецьких і римських старожитностей стало ясно, що старий будинок був занадто малий. Старий особняк і Таунлі-галерея в стилі палладіанства були знесені в 1823 році та замінені новим двоповерховим будинком.

Мармурові та теракотові скульптури колекції Таунлі були викуплені у виконавців заповіту в 1805 році Британським музеєм за 20 000 фунтів стерлінгів. Спеціально для цієї мети куратори музею отримали парламентський грант. Едварда Таунлі Стендіша було призначено куратором колекції, а нова галерея, побудована в музеї для колекції Таунлі, була відкрита для публіки в 1808 році. Основна частина колекції Таунлі в Британському музеї складається приблизно з 300 експонатів і є однією з найбільших збірок греко-римського мистецтва.

Вироби з бронзи, монети, коштовне каміння та малюнки були придбані музеєм у 1814 році за 8 200 фунтів стерлінгів. Каталоги рукописів Таунлі зберігаються у відділі грецьких та римських старожитностей Британського музею. Великий архів Чарльза Таунлі, включно з щоденниками, бухгалтерськими книгами, рахунками, кореспонденцією та каталогами, було придбано Британським музеєм у 1992 році.

Шедеври колекції Таунлі

• 
  І. Цоффані. Чарльз Таунлі з друзями у своїй галереї. 1782. Галерея Таунлі-гол, Бернлі
• 
  "Дискобол Таунлі". Репліка давньогрецького оригіналу Мирона 450-440 років. до н. е. (ІІ. ст. н. е.) Британський музей^[7]
• 
  "Венера Таунлі" з Остії. ІІ. ст. н. е. Британський музей^[8]
• 
  Погруддя Клітії («Жінка-Квітка»). ІІ. ст. н. е. Британський музей
• 
  Антиной з Янікула. 130-140 р.р. н. е. (голова; торс - доповнення Вінченцо Пачетті(?)). Британський музей^[9]
• 
  Гра в кості. ІІ ст. н. е. Британський музей
• 
  "Ваза Таунлі". ІІ ст. н. е. Британський музей^[10]
• 
  Каріатида зі святилища Деметри на Апієвій дорозі. Неоаттична школа. 140-160 р.р. н. е. Британський музей
• 
  Рельєф з Вілли Адріана в Тіволі. Бл. 125 р. н. е. Мармур. Британський музей

Примітки

1. SNAC — 2010.

   d:Track:Q29861311
2. Lundy D. R. The Peerage

   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
4. Wroth, Warwick William (1899). Towneley, Charles. In Lee, Sidney (ed.). Dictionary of National Biography. 57. — London: Smith, Elder & Co. Рp. 97—98. — URL: https://en.wikisource.org/wiki/Dictionary_of_National_Biography,_1885-1900/Towneley,_Charles [Архівовано 2020-10-27 у Wayback Machine.]
5. Chisholm H. Towneley, Charles. Encyclopædia Britannica. 27 (11th ed.). — Cambridge University Press, 1911. — Р. 111
6. Lists of Royal Society Fellows 1660—2007. — London: The Royal Society. Archived from the original on 24 March 2010. Retrieved 19 July 2010. — URL: https://web.archive.org/web/20100324095152/http://royalsociety.org/Lists-of-Royal-Society-Fellows-1660-2007/
7. statue | British Museum. The British Museum (англ.). Процитовано 14 жовтня 2020.
8. statue | British Museum. The British Museum (англ.). Процитовано 14 жовтня 2020.
9. portrait head | British Museum. The British Museum (англ.). Процитовано 14 жовтня 2020.
10. vase | British Museum. The British Museum (англ.). Процитовано 14 жовтня 2020.

Література

• I. Bignamini, C. Hornsby, Digging And Dealing in Eighteenth-Century Rome (2010), p. 326–331
• Tony Kitto, 'The celebrated connoisseur: Charles Townley, 1737–1805', in Minerva Magazine (May/June 2005), in connection with a British Museum exhibition celebrating the bicentennial of the Townley purchase.
• A Dictionary of British and Irish Travellers in Italy, 1701–1800, Compiled from the Brinsley Ford Archive by John Ingamells (1997)
• Sir Henry Ellis: The Townley Gallery of Classic Sculpture in the British Museum 1846.
• Penny, Nicholas (1984). Townley at the B. M. and Cavaceppi at the Clarendon Gallery. London. The Burlington Magazine. 126 (970): 2, 54—6. ISSN 0007-6287. JSTOR 881529.
• B.F. Cook, The Townley Marbles London, The British Museum Press, 1985
• Nicole Cochrane, 'Ancient art and the eighteenth-century auction: Collecting, catalogues and competition' Journal for Eighteenth-Century Studies 2021