Чамбул
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Чамбу́л (тур. czapuł — загін або c̦apul — «грабування, здобич»[1]) — мобільний загін татарської (ординської) кінноти, що, врізнобіч віддалюючись від головного табору (коша) роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення[2] з метою грабунку.
![]() |
Ротмістр Ташицький, якось збиваючись і давлячись словами, доповів, що розвідка нагнала татарський чамбул, який вчинив набіг на зимовник, всіх перебив, дівчину взяв до полону.[3]
Петро Панч, «Гомоніла Україна» |
![]() |
З награбованим чамбул повертався до коша, від якого замість прибулого загону вирушав наступний для проведення наступних грабунків. Поступово все татарське військо, не припиняючи руху, збиралося разом з награбованим біля головної частини війська — коша. У зв'язку з наявністю худоби та бранців (ясиру) відступ війська ставав уповільненим. Відійшовши в степ на 120—160 км від кордонів, зупинявся на відпочинок, під час якого впорядковували військо та ділили здобич.
Про це згадує й українська дума:
За річкою вогні горять,
Там татари полон ділять.
Село наше запалили,
І багатство розграбили,
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.
А в долині бубни гудуть,
Бо на заріз людей ведуть:
Коло шиї аркан в'ється,
І по ногах ланцюг б'ється.[4]