Кримське ханство
Татарська держава, уламок Золотої Орди / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Кримське ханство?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Кри́мське ха́нство, або Кримський ханат[1][2] (крим. Qırım Hanlığı, قريم خانلغى), самоназва — Кримський престол та Кипчацький степ[1][3] (крим. Taht-i Qırım ve Deşt-i Qıpçaq, Та́хт-і Кирим вє Де́шт-і Кипча́к[⇨]) — станово-представницька історична кримськотатарська держава династії Ґераїв. Існувала у 1441–1783 роках.
Кримське ханство | |||||
| |||||
| |||||
Кримське ханство у 1550 | |||||
Столиця | Кирк-Єр (1449—1490) Бахчисарай (1490—1783) | ||||
Релігії | іслам | ||||
Форма правління | Станово-представницька монархія | ||||
Історія | |||||
- Османська імперія (1478) | 1441 | ||||
- Російська імперія (анексія) | 19.04.1783 | ||||
Населення | |||||
- 1767 | 4 млн осіб | ||||
Сьогодні є частиною | Україна Росія Молдова | ||||
|
Займала територію Криму, степів Північного Причорномор'я в межиріччі Дністра і Дону, а також земель північної Кубані.
Заснована Хаджі І Ґераєм у 1441 внаслідок політичного розпаду Золотої Орди. У 1478, за правління його сина Менґлі І, визнала османського султана як халіфа мусульман-сунітів. Тримала у васальній залежності кочовиків Ногайської, Буджацької, Єдисанської, Перекопської орд, малих ногаїв Кубані та черкесів Північного Кавказу.
У кінці XV століття та на початку XVI століття, до коронації Івана Грозного[4], вважалася єдиним спадкоємцем Золотої Орди, на підтвердження чого Московія до 1700 сплачувала данину Кримському ханству.
Зазнала сильних руйнувань під час російсько-османської війни 1735—1739. У 1774 здобула повну незалежність як від Османської імперії, так і від Росії в результаті чергової поразки Османської імперії від Росії, що було письмово закріплено мирним договором.
У 1783 Російська імперія порушила договір та анексувала Кримський ханат у результаті воєнної кампанії Потьомкіна. З великих держав тільки Франція виступила з відкритим протестом проти цього акту[5].