Хроніка Биховця
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Хро́ніка Биховця́ — останній і найширший з трьох білорусько-литовських літописів XV—XVI ст. Праця є однією з перших спроб написати історію Великого князівства Литовського.[5]
Хроніка Биховця | ||||
---|---|---|---|---|
Назва на честь | Биховець Олександр Йосипович | |||
Автор | невідомий | |||
Мова | Старобілоруська мова у польській транскрипції[1] | |||
Написано | між 1542[2] і 1565[3] | |||
Опубліковано | 1846[4] | |||
| ||||
«Хроніка» починається з вигаданого міфу про заснування Литви римським князем Палемоном і правління його нащадків,[6] але далі містяться цінні відомості про події у Великому князівстві Литовському та сусідніх державах з сер. XIII ст. і до 1506 року.[4] З огляду на те, що до складу ВКЛ протягом століть входили Білорусь і майже вся Україна, у хроніці є унікальні дані з історії білоруського та українського народів.[5]
Оригінал праці не зберігся, але відомо, що він був написаний кирилицею у XVI ст. розмовною старобілоруською мовою. Текст твору відомий завдяки втраченому рукопису, що датується XVII ст. і який був переписаний з оригіналу польською транскрипцією старобілоруської мови.[1][7]
На думку українського дослідника Миколи Жарких, з Хроніки Биховця починається історія компілятивних творів Великого князівства Литовського,[8] а сама праця стоїть на межі традиційного «литовського» літопису і пізніших повнорозмірних компіляцій.[9]