Loading AI tools
рід ссавців З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ховрах[1] (Spermophilus) — це рід ссавців з родини вивіркових (Sciuridae) ряду Мишоподібні (Muriformes) з надряду гризунів (Rodentia). Живуть у Європі й Азії. Це малі рийні тварини з великими очима, малими вухами, міцними пазурами, короткими кінцівками й хвостом і зі щічними сумками[2].
| Ховрах | |
|---|---|
 | |
| Ховрах європейський Spermophilus citellus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Клада: | Гліреси (Glires) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Підряд: | Вивірковиді (Sciuromorpha) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Підродина: | Xerinae |
| Триба: | Marmotini |
| Рід: | Ховрах (Spermophilus) F. Cuvier, 1825 |
| Типовий вид | |
| Spermophilus citellus Linnaeus, 1766 | |
| Синоніми | |
|
Citellus Oken, 1816 | |
 Вікісховище: Spermophilus | |
Цей рід в українськомовній літературі в минулому відомий майже під 40 назвами, наприклад, суслик, ховрашок, оврашок, аврашка, єврашка та ін[3]. Номен «ховрах» відносять до тюркізмів (пор. чагат. jumran — «кріт»), попри значну віддаленість звукового складу східнослов'янських і тюркських слів[4]. Перша згадка ховраха під назвою «сусол» — в Іпатіївському літописі[5]. У літературі XX ст. поширеною науковою назвою було Citellus, яка, певно, є модифікацією німецької назви Ziesel, яка походить від середньовічних германських zisel, zisemūs, які запозичено у слов'ян[3].
Довжина тіла дорослих ховрахів від 18 до 22 см, маса до 300 г. Довжина хвоста становить від 4,6 до 7,4 см. Самиці з п'ятьма парами молочних залоз (грудних дві, черевних три). Череп трохи тяжіє до форми трикутника, модифікований для заривання. Зубна формула: 1.0.2.3/1.0.1.3 = 22. Верхні моляри з очевидним поздовжнім хребтом, структура зубів схожа на таку у вивірок; перший верхній премоляр великий[2].
Голова становить близько 1/3 тіла ховраха. Спереду розташований заокруглений ніс світло-рожевого кольору. Під носом, на відстані 0.5–1.3 см є ротова порожнина, зі світло-рожевими губами. Вуса, що допомагають краще відчувати запах, мають довжину до 4-ох см, білого, або чорного кольорів. Очі чорного кольору. Вуха довжиною та шириною близько 1 см.
Населяють лісостеп і степ Євразії, від Чехії до північно-східного Китаю.
В Україні мешкають 4 види (ще кілька видів відомі у складі минулих фаун):
Ховрахи живляться соковитими частинами степових рослин, цибулинами та насінням, завжди неподалік від нір. Деякі види споживають і комах: сарану, коників, жуків і гусінь. Роблять значні запаси їжі з насіння трав'янистих рослин і зерен хлібних злаків. У посушливу пору здатні робити переходи у пошуках їжі на 7–10 км.
Спосіб життя наземно-норовий; живуть колоніями, в норах, які викопують самі. Діаметр до 9 см при вході. Довжина нори і її устрій залежать від виду ховраха і конкретного ландшафту. На піщаних ґрунтах вони найбільш протяжні — до 15 м в довжину і 3 м в глибину; на щільніших глинистих ґрунтах рідко довше 5–7 м. Усередині нори зазвичай є гніздова камера, встелена сухою травою. Ховрашки відомі своєю звичкою при небезпеці вставати «стовпчиком» і видавати характерні свистячі звуки.
Гін у ховрахів зазвичай починається через кілька днів після пробудження зі сплячки. Самка приносить 1 виводок на рік. Число дитинчат в ньому коливається від 2 до 12. Тривалість вагітності приблизно 23–28 днів. Годує молоком. Самець тим часом приносить їжу самиці.
На осінь та зиму вхід до нори тварини забивають землею і впадають у сплячку. Під час сплячки їжі не вживають. У цьому стані температура тіла ховраха може понижуватись до +1°, +2 °C. Серце б'ється від 5-ти ударів на хвилину. Такий стан ховрахи можуть переживати до 6-ти місяців. Сплячка може тривати і до 9-ти місяців. За час сплячки, ховрахи втрачають до половини своєї маси. Прокидаються навесні, після чого температура тіла зігрівається до 40 °C.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Взаємозв'язки між Marmotini за даними cytochrome b data (Helgen et al., 2009): роди, які раніше входили до Spermophilus, виділені жирним шрифтом[6]. |
Раніше рід ховрахів поділяли на 7 підродів (за «види ссавців світу» 2005), які містили 41 вид. Нині, після виділення нових родів за результатами філогенетичного аналізу, до роду ховрах: належить 16 сучасних видів:
Ховрахи — одні з найбільших тварин-шкідників на посівах сільськогосподарських культур серед гризунів. Вони поїдають колоски зернових культур. Крім того, ховрахи мають здатність за запахом знаходити під землею посаджені жолуді, насіння клена, ліщини, абрикосу тощо. Природні носії збудників ряду хвороб (чума, туляремія, бруцельоз).
Попри те, що багато видів ховрахів занесено в червоні книги України, Польщі, Молдови, Росії та Білорусі, ховрахи є об'єктом хутрового промислу. Також фермери винищують ховрахів через їхню шкодочинність.
Більшість видів ховрахів занесено до міжнародної та регіональних червоних книг. За даними МСОП Ховрах європейський (Spermophilus citellus) перебуває під загрозою вимирання (EN), види Spermophilus musicus, ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus) і Spermophilus xanthoprymnus близькі до загрозливого стану (NT). Браконьєрство карається законом. Спостерігають зменшення кількості ховрахів, у тому числі в Україні. Відстань між територіями, де знаходиться нора ховраха більшає, і зараз сягає до 9 км.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
