Баба́к[1][2], байба́к[1], боба́к[3] (Marmota Blumenbach, 1779) — рід гризунів родини вивіркових (Sciuridae) поширених у Євразії та Північній Америці, у трав'янистих степах і високогірних районах. Бабаки в основному їдять зелень і багато видів трав, ягоди, лишайники, мохи, коріння і квіти. Як правило, живуть у норах і перебувають у сплячці впродовж зими. Більшість бабаків дуже соціальні. У залежності від виду, довжина голови й тулуба становить від 30 до 60 сантиметрів, довжина хвоста — від 10 до 25 см, вага становить від 3 до 7 кілограмів[4]. Тривалість життя: 15 років[5].
| Бабак | |
|---|---|
 | |
| Бабак альпійський (Marmota marmota) — типовий вид | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Підродина: | Xerinae |
| Триба: | Marmotini |
| Рід: | Бабак (Marmota) Blumenbach, 1779 |
| Види | |
|
Підрід Marmota
Підрід Petromarmota
| |
 Вікісховище: Marmota | |
Етимологія
Marmota походить від ретороманського слова murmont, що перекладається як «гірська миша»[6]. Українська назва бабак є запозиченням з тюркських мов[7].
Склад роду
Сучасні види
Систематики розрізняють 15 сучасних видів бабака з двох підродів [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.].
| Фото | Наукова назва | Середовище проживання | Поведінка |
| Marmota marmota | Альпійські луки від Франції до Словаччини, Польщі, Румунії | Мешкає у глибоких системах нір; травоїдний вид. Живе в сімейних групах, що складаються з батьківської пари та потомства (як правило, 15–20 особин). Домівкою є підземна нора, яка передається через багато поколінь родини. У цих норах є 2,5-3 метрові тунелі, які ведуть до великої кімнати, де проводить у сплячці вся сім'я. |
 | Marmota vancouverensis | Субальпійські луки острова Ванкувер (Канада) | Рийний колоніальний травоїдний вид, також їсть дрібні фрукти; у сплячці з початку жовтня до початку травня. |
 | Marmota baibacina | Гірські степи й альпійські луки пд.-зх. Сибіру, зх. Монголії, сх. Казахстану, Киргизстану, Сіньцзяну (Китай) | Живе колоніями з багатьма норами; рослиноїдний; зимова сплячка триває 7–8 місяців. |
 | Marmota kastschenkoi | Живе на півдні центральної частини Росії у лісостепу на висотах 180–450 м у відносно невеликому районі, розташованому безпосередньо на схід від верхів'їв Обі | Впадає в сплячку приблизно на 6.5 місяців, починаючи з серпня чи вересня. |
 | Marmota himalayana | Населяє альпійські луки, пасовища та пустельні умови з дуже низькою кількістю опадів — цн. і зх. Китай, Гімалаї Індії, Непалу та Пакистану | Живе колоніями, сплячку проводить у незвичайно глибоких норах. |
.jpg) | Marmota caudata | Займає альпійський кущ і луки та скелясті ділянки з карликовим ялівцем — Афганістан; Сіньцзян (Китай); пн.-зх. Індія; Киргизстан; пн. Пакистан; Таджикистан | Зазвичай утворює моногамні стосунки, але живе у великих соціальних групах; будує систему нір; зимова сплячка приблизно з вересня по квітень або травень. |
_-_Rochers-de-Naye,_Switzerland,_2009.JPG) | Marmota sibirica | Передгірські, гірські степи й альпійські луки — пд. Сибір, Монголія, пн. Китай | Проживає у великих колоніях. Травоїдний. Осінню сплячку розпочинає у вересні. |
 | Marmota monax | Живе в багатьох екосистемах — має широкий ареал в Канаді й США | Переважно самотні, за винятком під час розмноження, хоча в інший час може виникати обмежена соціальна взаємодія. Поживою служать найрізноманітніші трави й листки чагарників; також безхребетні. Сплячка триває по-різному залежно від умов проживання. |
 | Marmota bobak | Мешкає в різноманітних степових ареалах — сх. Україна, Казахстан і територія Росії між ними | Утворює колонії, що складаються з кількох родин. Нори складні. Харчується зеленими частинами, цибулинами, квітами й пагонами трав. Залишає зимову сплячку наприкінці березня — у квітні. |
 | Marmota camtschatica | Гірська (до 1900 м) й арктична тундри в східному Сибіру | Живе в колоніях з багатьма норами. Зимові нори мають глибину до вічної мерзлоти. Зимова сплячка починається у вересні-жовтні та триває до травня. Харчується найрізноманітнішими рослинами, а також споживає безхребетних. |
.jpg) | Marmota broweri | Мешкає в арктичній тундрі — Аляска (США), ймовірно також Юкон (Канада) | Їсть трави та інші зелені рослини, а взимку впадає в сплячку. Дуже соціальний, проживає в колоніях до 50 особин у спільній системі нір. |
 | Marmota menzbieri | Від середньо- та високогірного степового поясу до альпійських лугів — поширення обмежене західним Тянь-Шанем (Казахстан, Киргизстан, Узбекистан) | Живиться в основному підземними частинами рослин, але іноді споживає комах. Зимова сплячка починається з середини серпня до першої декади вересня й закінчується залежно від часу танення снігу. |
.jpg) | Marmota caligata | Безлісні альпійські луки, де є скелясті відслонення — пд. Аляска, зх. Канада, штати Вашингтон, Айдахо, Монтана | Дієта складається майже повністю з трав'янистих рослин. Зимова сплячка: жовтень-лютий на півдні, вересень-квітень у Британській Колумбії. Це високосоціальні тварини. Живуть колоніями. |
_flipped.jpg) | Marmota olympus | Луки вище 1400 м на олімпійському півострові — штат Вашингтон, США | Багато колоній розташовані на схилах, що виходять на південь через раніше танення снігу. Пасеться на найрізноманітніших травах і кущах. Ймовірно, зимує ≈ восьми місяців щороку. |
,_Yosemite_NP_-_Diliff.jpg) | Marmota flaviventris | Луки, долини та передгір'я, часто там, де ліс та луг утворюють мозаїку — Канада (Британська Колумбія, Альберта); США (Каліфорнія, Юта, Монтана, Айдахо, Орегон, Вайомінг, Невада, Нью-Мексико, Вашингтон, Колорадо, Південна Дакота) | Живе поодинці, парами чи колоніями. Харчується різноманітними травами та кущами. Тривалість зимової сплячки залежить від висоти проживання. Живе у норах. |
Викопні види
Окрім сучасних видів, відомі також викопні види[8]:
| Епоха | Наукова назва | Частина світу |
| пізній міоцен | Marmota vetus | Північна Америка й Азія |
| пізній міоцен | Marmota minor | Північна Америка |
| міоцен | Marmota korthi | Північна Америка |
| міоцен | Marmota nevadensis | Північна Америка |
| ранній пліоцен | Marmota sawrockensis | Північна Америка |
| середній пліоцен | Marmota arizonae | Північна Америка |
| середній пліоцен | Marmota tologoica | Азія |
| пізній пліоцен | Marmota tomanensis | Азія |
| середній плейстоцен | Marmota mantchurica | Азія |
| середній і пізній плейстоцен | Marmota primigenia, syn. Marmota marmota subsp. primigenia | Європа |
Систематика
Зовнішня[9]:
| Внутрішня[10]:
|
Бабак в Україні
В Україні мешкало два види бабака, з яких до наших днів дожив лише один:
- Бабак степовий (Marmota bobak) — північно-східна Україна
- Бабак альпійський (Marmota marmota) — Карпати (регіонально вимер)
Бабак степовий занесений в Червону книгу України[11]
Промисел бабаків
Бабаків в усіх частинах родового ареалу завжди промишляли заради м'яса, жиру і хутра. Найціннішим вважався бабаковий жир.
Розвиток, нарівні з промислом і полюванням, спортивного полювання на бабаків та інших дрібних тварин, так званий «вармінтинг» (наприклад, [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]), тобто демонстрація технічних характеристик нарізної зброї на живих мішенях , є нічим не виправданою «розвагою», оскільки поранені тварини часто встигають піти в нору і там гинуть.
Полювання-змагання організовувались також підпільно: варвари-мисливці сідали на стільці на високій кручі та з нарізних рушниць з оптичним прицілом наввипередки вбивали бабаків, які вилазять з нір з відстані у сотні метрів. Колись бабаків було значно більше. Жителі сіл, прилеглих до Двурічанського національного парку, кажуть, що сьогодні бабаків лишилось хіба що десята частина від того, що було 10-15 років тому. Тисячі бабаків потрапляють до браконьєрських петель. Обережний звір є дуже ласою здобиччю для браконьєра: у нього смачне м'ясо, гарне хутро і дорогий товар чорного ринку — бабачий жир. Літр жиру, який можна натопити з одного бабака, коштує до 1600 гривень. Злочинним полюванням займаються, як правило, не місцеві жителі, а приїжджі — ті, хто працює для налагодженого ринку бабачого жиру. Наслідки цього трагічні — за роки незалежності України чисельність бабака катастрофічно зменшилась. Найменшою вона була у 2011 році. З 2012 року його популяція почала відновлювати чисельність[12].
Бабак як символ
Герби і монети
Бабаки завжди були символом степових просторів. Бабак степовий є на гербі Луганщини та гербі Міловського району цієї області [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.], на території якої розташовані найбільші популяції цього виду мисливських звірів в Україні [Архівовано 9 липня 2015 у Wayback Machine.]. Також він присутній на гербах Куп'янська, Великого Бурлука та Мілового[12]
Бабак на гербі Луганщини
Бабак на гербі Міловського району
Бабак на золотій монеті України (2 грн.)
Кам'яні баби
Бабак став прообразом степових кам'яних баб [недоступне посилання з серпня 2019], які стоять на степу зі скіфських та половецьких часів. Олжас Сулейменов, розглядаючи докладно такі питання, у своїй книжці «Аз и Я» з численними етимологічними розвідками пише: «Першими матеріалістами, що складали похоронний обряд зі спостережень за смертю природи. Людина — дитина природи — уподібнювалася до інших її синів. Пошук безсмертя привів його до рятівної думки: смерть це сон. Старість це осінь. Засинає бабак у норі, набивши її запасами. Розкопуючи взимку нори, давній брат мій бачив бабака, що згорнувся клубком у земній оселі, посипаній зернами. Пригріє сонце, і виходить сурок, схудлий, заспаний — живий. Ці спостереження над життям і смертю рослин і тварин (особливо землерийних) лягли в основу важливого обряду: людини, що заснула, відтепер клали в нору, в позі сплячого бабака і посипали зерном або багряно-жовтою охрою, фарбою осені. … Люди різного походження й ховалися за різними обрядами. Діти землі — як бабаки в норі (скрюченість, охра, зерна. Для них кольору жалоби - багряно-жовтий). Діти неба, як згасле сонце. Колір їхньої жалоби — чорний.» [недоступне посилання з серпня 2019]. (також щодо тюркських «сурок» та Сури" див. Ю. Е. Березкин. Тематическая классификация и распределение фольклорно-мифологических мотивов по ареалам Як і «сура»/«сурок», слова «баба»/«бабак» — тюркського походження, і пов'язані як з віруваннями і пращурами, з одного боку, так і степовими мешканцями, які схоронювалися під землю і здаля нагадували силуети людей, з іншого боку. Аналізуючи пам'ятки у формі кам'яних баб, Селейменов також зазначає: «Що відрізняє головну ідею Тенгріанства від ідей пізніших релігій? Віра в буквальне воскресіння, у продовження життя на землі в тому ж образі людському. Пройдеш через сон і прокинешся 1) як бабак і трава (якщо ти син землі), 2) як сонце (якщо ти син Неба).» [http://www.litru.ru/br/?b=92624&p=59[недоступне посилання з серпня 2019][недоступне посилання з жовтня 2019].
Такі статуї тепер зберігаються в багатьох музеях і колекціях статуй просто неба, зокрема біля Історичного музею в Києві, біля Харківського, Луганського і Донецького університетів.
У мистецтві
Л. Бетховен написав пісню «Бабак» («Marmotte», op. 52 № 7) на слова Гете, що закріпилася у навчальному репертуарі музичних шкіл і стала широко відомою як фортепіанна п'єса. Героєм цієї пісні є один з тих жебраків, що приручали собі цих гризунів і ходили жебрати разом із ними. Українською мовою романс перекладали М. Рильський[13][14] та Ю.Отрошенко[15]
Починаючи з 2010 року, Аляска святкує 2 лютого як «День бабака» (англ. Marmot Day), замінивши свято День бабака (англ. Groundhog Day), який відзначають у інших штатах[16].
Бабак у традиціях українців
Бабака згадують на свято святої Явдохи (14 березня). У цей день прокидався бабак, свистів тричі, перевертався на інший бік і спав аж до Благовіщення. Давні українці виходили в поля, щоб почути його свист.
Примітки
Джерела
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
