![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3c/Fourth_ecumenical_council_of_chalcedon_-_1876.jpg/640px-Fourth_ecumenical_council_of_chalcedon_-_1876.jpg&w=640&q=50)
Халкедонський собор
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Халкедо́нський собо́р або Халкідонський собор[1] — четвертий Вселенський собор, скликаний за проханням римського імператора Маркіана та за згоди папи Лева I в Халкедоні (сучасний Кадикой, район Стамбула) у 451 році, з приводу єресі Євтихія — монофізитства. Євтихій навчав, що у Христі лише одна природа — божественна, а не подвійна (божественна та людська) і таким чином на хресті страждав не богочоловік, а сам Бог.
Халкедонський собор | |
---|---|
![]() «Четвертий Вселенський собор» 1876 рік, Василь Суриков | |
Статус: | IV Вселенський собор |
Визнають: | Католицька церква Православна церква Англіканське співтовариство Старокатолицтво Лютеранство більшість інших протестантських церков |
Дата: | 451 |
Місце: | Халкедон |
Скликав: | Маркіаном |
Головування: | Анатолій |
Учасники | ~ 520 єпископів |
![]() |
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7b/%D0%A7%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8B%D0%B9_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80.jpg/640px-%D0%A7%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8B%D0%B9_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80.jpg)
Засідання Халкедонського собору відбувалися у храмі великомучениці Євфимії, яка постраждала близько 304 року. На ньому було присутні 630 отців церкви. Собор було відкрито 8 жовтня 451 року і закрито 1 листопада; проведено 17 пленарних засідань. Стосовно вчення Євтихія собор ухвалив компромісне рішення: «Христос — Бог, але він і людина, перебуває в двох єствах, незмінно і нероздільно». Монофізити не визнали цього рішення. За ними пішли коптська (єгипетська), ефіопська та вірменська григоріанська церкви.
Важливим рішенням Собору був 28 канон, який визнав Константинопольський престол другим після Римського; далі «за честю» йшли Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський. Аж після «великого церковного розколу» 1054 року Константинополь утверджується як перший престол православного світу.