Халкедонський собор
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Халкедо́нський собо́р або Халкідонський собор[1] — четвертий Вселенський собор, скликаний за проханням римського імператора Маркіана та за згоди папи Лева I в Халкедоні (сучасний Кадикой, район Стамбула) у 451 році, з приводу єресі Євтихія — монофізитства. Євтихій навчав, що у Христі лише одна природа — божественна, а не подвійна (божественна та людська) і таким чином на хресті страждав не богочоловік, а сам Бог.
Халкедонський собор | |
---|---|
«Четвертий Вселенський собор» 1876 рік, Василь Суриков | |
Статус: | IV Вселенський собор |
Визнають: |
Католицька церква Православна церква Англіканське співтовариство Старокатолицтво Лютеранство більшість інших протестантських церков |
Дата: | 451 |
Місце: | Халкедон |
Скликав: | Маркіаном |
Головування: | Анатолій |
Учасники | ~ 520 єпископів |
Засідання Халкедонського собору відбувалися у храмі великомучениці Євфимії, яка постраждала близько 304 року. На ньому було присутні 630 отців церкви. Собор було відкрито 8 жовтня 451 року і закрито 1 листопада; проведено 17 пленарних засідань. Стосовно вчення Євтихія собор ухвалив компромісне рішення: «Христос — Бог, але він і людина, перебуває в двох єствах, незмінно і нероздільно». Монофізити не визнали цього рішення. За ними пішли коптська (єгипетська), ефіопська та вірменська григоріанська церкви.
Важливим рішенням Собору був 28 канон, який визнав Константинопольський престол другим після Римського; далі «за честю» йшли Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський. Аж після «великого церковного розколу» 1054 року Константинополь утверджується як перший престол православного світу.