Тридцятилітня війна
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Тридцятилітня війна, або Тридцятирічна війна (нім. Dreißigjähriger Krieg; англ. Thirty Years War; швед. trettioåriga kriget; ісп. guerra de los Treinta Años; фр. guerre de Trente Ans) — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав. До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками[1][2][3]. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.
Тридцятилітня війна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Австрійсько-французькі війни | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Протестанти Саксонія за підтримки:
|
Католики Імперія за підтримки: | ||||||
Командувачі | |||||||
Фрідріх V Пфальцський Густав II Адольф † Кардинал Рішельє Крістіан IV Данський Іоан Георг I Саксонський |
граф Тіллі † Валленштейн Фердинанд ІІ, Імператор Священної Римської імперії Фердинанд ІІІ, Імператор Священної Римської імперії Герцог Оліварес Максиміліан І, курфюрст Баварський | ||||||
Військові сили | |||||||
в цілому 350,000 40-75,000 шведів (не рахуючи найманців) 50,000 голландців приблизно 100,000 німців понад 150,000 Французів |
в цілому 450,000 300,000 іспанців понад 100—200,000 німців | ||||||
Втрати | |||||||
близько 300,000 вбитих і поранених, втрати цивільного населення Німеччини понад 6,000,000 | близько 400,000 вбитих |
Тридцятилітню війну поділяють на чотири періоди: чесько-пфальцький (1618—1625), данський (1626—1629), шведський (1630—1635), франко-шведський (1636—1648). У першому періоді чехи повстали проти імператора Фердинанда ІІ Габсбурга й обрали замість нього новим богемським королем Фрідріха V Пфальцького, голову Протестантської унії. Імператор в союзі з Католицькою лігою розбив чехів на Білій Горі (1620), а потім разом з іспанцями захопив Пфальц (1621—1623). Нідерландські протестанти вели війну за незалежність від Іспанії.
У другому періоді проти Габсбургів виступила Данія-Норвегія, що прагнула захопити узбережжя Балтійського моря. Імператорські війська під командуванням Альбрехта Валленштейна та сили Католицької ліги на чолі з Йоганном Тіллі розбили данців й уклали з ними Любекський мир (1629), відновивши довоєнний статус-кво. Франція, яка вела з Габсбургами війну за Мантуанську спадщину (1628—1631), намагалася втягти у війну проти Габсбургів протестантську Швецію, але остання була зайнята війною з Річчю Посполитою.
1629 року шведи з поляками уклали Альтмаркське перемир'я, після чого шведський король Густав II Адольф вдерся до Північної Німеччини (1630), розпочавши третій період війни. 1631 року до протестантського блоку приєдналася Саксонія. Шведи розбили імперські війська під Брейтенфельдом (1631) і Лютценом (1632), але втратили убитим короля. Сподіваючись на підмогу Швеції, Московія почала війну проти Речі Посполитої (1632), але зазнала поразки і уклала Поляновський мир (1634). Коли імперсько-іспанські війська розбили шведів під Нердлінгеном (1634), Саксонія підписала з імператором Празький мир (1635), до якого приєдналися протестантські князівства, зокрема Бранденбург-Пруссія.
У четвертому періоді проти Священної Римської імперії відкрито виступила Франція, яка до цього підтримувала повстанців у Нідерландах та вела війни в Італії. Шведи уклали з Річчю Посполитою Шмутсдорфський договір (1635) й кинули проти імператора усі сили. Французькі й шведські війська здобули перемоги при Брейтенфельді (1642), Рокруа (1643), Янковом (1645). Попри це, сили Габсбургського союзу та антигабсбурзької коаліції сильно виснажилися, тому 1645 року розпочалися мирні переговори, що закінчилися підписанням Вестфальського миру.
Внаслідок війни перемогу здобули протестантські сили. Старий європейський порядок, що тримався на авторитеті Католицької церкви та імператорів Священної Римської імперії, було зруйновано. Утворилися європейські суверенні держави, прообрази перших національних держав. Посилилася децентралізація імперії, почався занепад Іспанії. Протестанти отримали свободу сповідання, але католики опинилися гнаними у протестантських країнах. Франція та Швеція укріпилися коштом Габсбургів, які втратили гегемонію в європейській політиці. Нідерланди здобули незалежність від Іспанії й перетворилися на одну з великих держав. Війна була найжахливішою в історії тогочасної Європи, в ході якої загинуло до 8 мільйонів чоловік. Спустошення та непоправних втрат зазнали німецькі, чеські та північноіталійські землі, де велися основні бойові дії.