Тренер року НБА (англ.NBA Coach of the Year Award) — щорічна нагорода Національної баскетбольної асоціації (НБА), яка вручається найкращому головному тренеру команди НБА за підсумками регулярного сезону, починаючи з сезону 1962-63 року. Переможець отримує трофей ім. Реда Ауербаха, названий в честь колишнього головного тренера команди Бостон Селтікс, який здобув 9 титулів Чемпіона НБА як тренер Селтікс у період з 1956 по 1966 роки. Переможця обирають по закінченню регулярного сезону, на основі голосів групи спортивних та телевізійних журналістів з США та Канади, кожний з яких складає список тренерів з трьох позицій. Кожний тренер, який отримав перше місце в такому списку отримує 5 очок; друге місце варте 3 очок; третє - 1 очко. Тренер, який набрав в підсумку найбільшу кількість очок, незважаючи на кількість отриманих перших місць, отримує нагороду.[1]
Член Баскетбольного Залу Слави, Ред Ауербах, здобув нагороду за сезон 1964–65 року. Нагорода, пізніше була перейменована на його честь.Член Баскетбольного Залу Слави Філ Джексон здобув нагороду за сезон 1995–96 року, в якому разом з командою здобув рекорді 72 перемоги за регулярний сезон.Головний тренер Чикаго Буллз Том Тібодо здобув нагороду за сезон 2010–11 року.
Переможцями цієї нагороди за історію НБА ставали 40 різних тренерів. Дон Нельсон та Пет Райлі отримували нагороди тричі кожен, а Хубі Браун, Білл Фітч, Коттон Фітцсіммонс, Грегг Попович та Джин Шу - двічі кожен. Жоден з тренерів не ставав лауреатом нагороди двічі поспіль. Райлі єдиний лауреат, який отримував три свої нагороди в трьох різних командах. [2]Ларрі Берд єдиний лауреат цієї нагороди, який також отримував нагороду Найцінніший гравець НБА. Білл Шерман та Ленні Вілкенс єдині лауреати нагороди, які були включені до Баскетбольного Залу Слави як гравці, а також як тренери. Джонні Керр єдиний лауреат нагороди, який здобув менше перемог аніж поразок за сезон (33–48 з командою Чикаго Буллз в сезоні 1966-67 року). Керра нагородили, тому що він привів Буллз до Плей-оф НБА в перший рік команди в лізі.[3]
