Loading AI tools
категорія проєкту Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тотò, справжнє ім'я — Антоніо Де Куртіс (Antonio De Curtis) (повне ім'я Antonio Focas Flavio Angelo Ducas Comneno De Curtis di Bisanzio Gagliardi[5]) (нар. 15 лютого 1898, Неаполь − пом. 15 квітня 1967, Рим) — італійський комік, актор театру та кіно, письменник, співак і автор пісень. В Італії на сьогодні він справедливо вважається одним з найвідоміших та шанованих італійських акторів, коміків і телеперсонажів минулого століття.[6][7] Хоча Тото відомий як комік, йому вдалося реалізувати також драматичні образи.
| Тото | |
|---|---|
| італ. Antonio de Curtis італ. Antonio Griffo Focas Flavio Angelo Ducas Comneno Porfirogenito Gagliardi De Curtis di Bisanzio | |
 | |
| Дата народження | 15 лютого 1898[1][2][…] |
| Місце народження | Неаполь, Італія[3] |
| Дата смерті | 15 квітня 1967[4][2][…] (69 років) |
| Місце смерті | Рим, Італія[3] |
| Поховання | Cemetery of Santa Maria del Piantod |
| Громадянство | _crowned.svg){kind=small} Королівство Італія.svg){kind=small} Італія |
| Професія | комік, драматург, поет-пісняр, сценарист, поет, письменник, композитор, кіноактор, актор, співак |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0869451 |
| associazioneantoniodecurtisinartetoto.com | |
 Тото у Вікісховищі | |
Народився 15 лютого 1898 року, в Rione Sanità, бідному районі Неаполя. Позашлюбний син Анни Клементе (Anna Clemente) і маркіза Джузеппе де Куртіс (Giuseppe de Curtis), який юридично визнав його своїм сином у 1937 році. До цього, в 1933 році, Тотò був усиновлений маркізом Франческо Ґальярді Фокас (Francesco Gagliardi Focas), що дало йому вагомий у той час титул.[8][9]
У 1946 році, коли Consulta Araldica (орган з питань дворянства в Королівстві Італія) припинила свою діяльність, трибунал Неаполя визнав його численні титули, так що його повне ім'я було змінено з Антоніо Клементе на Антоніо Гріффо Фокас Флавіо Дука Комненос Ґальярді де Куртіс Візантії, Його Імператорська Високість, Палатин, Лицар Священної Римської імперії, екзарх Равенни, герцог Македонії і Іллірії, принц Константинополя, Кілікії, Фессалія, Понтуса, Молдови, Дарданії, Пелопоннесу, Граф Кіпру та Епіру, граф і герцог Дривасто і Дураццо. Для того, хто народився і виріс в одному з найбідніших неаполітанських районів, це здавалось великим досягненням, але комік, перераховуючи свої нові титули, щиро сміявся над їх істинною нікчемністю. Живучи в Rione Sanità, він познайомився з багатьма відомими артистами, як Едуардо Де Філіппо, Карло Скарпетта. Він почав свою кар'єру в маленьких театрах, де навчався мистецтву guitti[недоступне посилання з липня 2019], неаполітанських коміків, спадкоємців традиції комедія дель арте.
У 1922 році він переїхав до Риму, щоб грати у великих театрах. Він виступав у жанрі avanspettacolo (водевілі — суміш музики, балету і комедії), перед основною виставою. В 1930-х роках у нього була своя компанія, з якою він подорожував по Італії. У 1937 році він з'явився у своєму першому фільмі "Fermo con le mani"; загалом знявся в більш ніж 100 фільмах, в той же час його виступи постійно транслюються по італійському телебаченні. Багато з його фільмів містять його ім'я в назві. Найвідоміші його фільми: Fifa e Arena, Totò al Giro d'Italia, Totò Sceicco, Guardie e ladri, Totò e le donne, Totò Tarzan, Totò terzo uomo, Totò a colori (1952 рік, перший італійський фільм в кольорі), I soliti ignoti, Totò, Peppino e malafemmina, «Закон є закон», Uccellacci e uccellini, епізод «Що таке хмари» з «Каприз по-італійськи»(Capriccio all'italiana, фільм вийшов посмертно). В останніх двох фільмах він розкрив свої драматичні здібності, завдяки режисерові П'єру Паоло Пазоліні. Хоча суворі критики почали визнавати його талант тільки після його смерті.
Персонаж Тото з його особливо неправильними рисами обличчя (через аварію в підлітковому віці) і його унікальний «фірмовий» трюк — здатність керувати своїм тілом, як маріонеткою, незабаром стали дуже популярними і його комічні жарти здобули широке визнання. Деякі його «перчені» жарти стали предметом парламентського розслідування, оскільки, враховуючи його популярність, вони були політично небезпечні для уряду правлячої в той час консервативної партії «Democrazia Cristiana» (Християнська Демократія).
У 1950-х роках Тото почав складати вірші. Найбільш відомим є A Livella, в якому зарозуміла багата людина і скромний бідняк зустрічаються після їх смерті і обговорюють свої розбіжності. Тото був також автор пісень — Malafemmena (фатальна, норовлива жінка), присвячена його дружині Діані після їх розлучення, вважається однією з найкращих італійських пісень.
Тото був членом неапольської масонської Ложі «Fulgor» з липня 1945 року, а також римської «Fulgor Artis», яку сам і заснував. Обидві входили до складу «Найяснішої Великої Національної Італійської Ложі», сучасна назва — Велика Ложа Італії Алам[10].
«Зробіть таку ласку!» (Ma mi faccia il piacere!) — один з висловів Тотò
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.jpg){kind=small}
