Альдо Фабріці

А́льдо Фабрі́ці (італ. Aldo Fabrizi, МФА: [ˈaldo faˈbrittsi]; 1 листопада 1905(19051101), Рим — 2 квітня 1990, Рим) — італійський актор, кінорежисер, сценарист та комік.

Альдо Фабріці
Aldo Fabrizi
Дата народження	1 листопада 1905(1905-11-01)
Місце народження	Рим, Італія
Дата смерті	2 квітня 1990(1990-04-02) (84 роки)
Місце смерті	Рим, Італія
Поховання	Кампо Верано
Національність	італієць
Громадянство	Італія
Професія	актор, режисер, сценарист
Роки активності	1942 — 1986
Діти	Massimo Fabrizid
IMDb	ID 0264762
Нагороди та премії
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Срібна стрічка (1951, 1975), Давид ді Донателло за кар'єру (1988)
Альдо Фабріці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фабріці.

Біографія

Альдо Фабріці народився 1 листопада 1905 року в Римі, Італія, в бідній родині. У 1931 році дебютував на естрадних оглядах, як актор-комік та автор, створюючи характерні побутові типи італійської вулиці. У 1942 вперше з'явився на кіноекрані. Популярність Фабріці принесла роль римського священика дона П'єтро, який кинув виклик фашистам в роки німецької окупації міста в класичному неореалістичному фільмі Роберто Росселліні «Рим, відкрите місто» (1945).

За час своєї кінокар'єри Фабріці знявся у понад 80 кінострічках, серед яких «Жити в мирі» (1946), «Поліцейські та злодії» (1951), «Перше причастя» (1951), «Пройдисвіти» (1959), «Ангел у червоному» (1960), «Зроблено в Італії» (1965) і «Ми так любили одне одного» (1974). Поєднував акторську роботу з діяльністю режисера та сценариста у фільмах: «Емігранти» (1949), «Сім'я Пассагвайо» (1951), «Сім'я Пассагвайо багатіє» (1951), «Тато стає мамою» (1952), «Вкрали трамвай» (1955) та ін.

З середини 1970-х років Фабріці став рідше зніматися, присвятивши багато часу написанню серії кухарських книг, що стали в Італії бестселерами.

Фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1942	ф	Попереду вільно!	Avanti c'è posto...	Чезаре Монтані
1943	ф	Кампо де фьорі	Campo de' fiori	Пеппіно
1943	ф	Остання карета	L'ultima carrozzella	Антонио Урбані
1945	ф	Рим, відкрите місто	Roma, città aperta	дон П'єтро Пеллегріні, священик
1946	ф	Мій син — професор	Mio figlio professore	Ораціо Беллі
1947	ф	Жити в мирі	Vivere in pace	дядько Тінья
1947	ф	Злочин Джованні Епіскопо	Il Delitto di Giovanni Episcopo	Джованні Епіскопо
1947	ф	Різдво в таборі 119	Natale al campo 119	Джузеппе Манчіні, римлянин
1950	ф	Перше причастя	Prima comunione	Карло Карлоні
1950	ф	Собаче життя	Vita da cani	Ніно Мартоні, директор театру-кабаре
1950	ф	Франциск, менестрель Божий	Francesco, giullare di Dio	Миколай, тиран
1951	ф	Антоніо з Падуї	Antonio di Padova	Ецценліно Да Романо
1951	ф	Париж завжди Париж	Parigi è sempre Parigi	Андреа де Анджеліс
1951	ф	Поліцейські та злодії	Guardie e ladri	Лоренцо Боттоні, поліцейський
1951	ф	Панове, у вагон!	Signori, in carrozza!	Вінченцо Нарді
1952	ф	П'ять бідняків на автомобілі	5 poveri in automobile	Чезаре Бароні
1952	ф	Тато стає мамою	Papà diventa mamma	синьйор Пепе
1952	ф	Колишні часи	Altri tempi	продавець книг
1953	ф	Перше кохання	L'età dell'amore	Колетті, батько Анетти
1953	ф	Голос тиші	La voce del silenzio	Піо Фабіані
1953	ф	Одна з тих	Una di quelle	медик
1954	ф	Сто років кохання	Cento anni d'amore	Дон П'єтро, приходський священик (новела «Гарібальдіна»)
1954	ф	Таке життя	Questa è la vita	професор Фабіо Горі
1955	ф	Випадок у в'язниці	Accadde al penitenziario	Чезаре
1955	ф	Трохи неба	Un po' di cielo	П'єтро Мальтоні
1956	ф	Гвардія, гвардійці і бригадний генерал	Guardia, guardia scelta, brigadiere e maresciallo	бригадир П'єтро Спаціані
1956	ф	Донателла	Donatella	батько Донателлі
1956	ф	Вкрали трамвай	Hanno rubato un tram	Чезаре Манчіні, вагоновод
1957	ф	Маестро	El Maestro	Джованні Меріно
1958	ф	Деспоти	I prepotenti	Чезаре Пінеллі
1958	ф	Першотравень	Premier mai	літній водій вантажівки
1959	ф	Пройдисвіти	I Tartassati	Фабіо Топпоні
1959	ф	Фердинанд I	Ferdinando I. re di Napoli	селянин
1960	ф	Ангел у червоному	The Angel Wore Red	Канон Рота
1960	ф	Солдат з половиною	Un militare e mezzo	сержант Джованні Россі
1960	ф	Тото, Фабріці та нинішня молодь	Totò, Fabrizi e i giovani d'oggi	Джузеппе д'Аморе
1961	ф	Тисяча і одна ніч	Le Meraviglie di Aladino	султан
1962	ф	Найкоротший день	Il Giorno più corto	Факкіно
1963	ф	Чотири мушкетери	I Quattro moschettieri	Бубуль
1963	ф	Тото проти чотирьох	Totò contro i 4	Дон Амількаре
1963	ф	Чотири таксисти	I 4 tassisti	сеньйор Джіджі (новела «Людина в синьому»)
1965	ф	Зроблено в Італії	À l'italienne	батько Гавіно (новела «Работа»)
1967	ф	Три укуси на яблуці	Three Bites of the Apple	доктор Манцоні
1971	ф	Справа Коза Ностра	Cose di Cosa Nostra	бригадир Альдо Панцарані
1973	ф	Тоска	Tosca	La Tosca / губернатор
1974	ф	Ми так любили одне одного	C'eravamo tanto amati	Ромоло Катеначчі
1975	ф	Барон	I baroni	монсеньйор
1977	ф	Нерон	Nerone	генерал Альба
1977	ф	Гінеколог на держслужбі	Il ginecologo della mutua	П'єтро Мансоне
1986	ф	Бездумний Джованні	Giovanni Senzapensieri	Джино

Режисер, сценарист та продюсер

Рік	Назва українською	Оригінальна назва	Сценарист	Режисер	Продюсер
1942	Попереду вільно!	Avanti c'è posto…
1943	Кампо де фьорі	Campo de' fiori
	Остання карета	L'ultima carrozzella
1946	Мій син — професор	Mio figlio professore
1947	Жити в мирі	Vivere in pace
	Злочин Джованні Епіскопо	Il delitto di Giovanni Episcopo
	Різдво в таборі 119	Natale al campo 119
1948	Емігранти	Emigrantes
1950	Ласкаво просимо, преподобний!	Benvenuto reverendo!
	Собаче життя	Vita da cani
1951	Поліцейські та злодії	Guardie e ladri
1951	Сім'я Пассагвайо	La famiglia Passaguai
1952	П'ять бідняків на автомобілі	5 poveri in automobile
	Тато стає мамою	Papà diventa mamma
	Сім'я Пассагвайо багатіє	La famiglia Passaguai fa fortuna
1953	Одна з тих	Una di quelle
1954	Таке життя	Questa è la vita
1955	Папуги	I pappagalli
1956	Вкрали трамвай	Hanno rubato un tram
1957	Маестро	El maestro
1958	Хулігани	I prepotenti
1959	Пройдисвіти	I tartassati
1960	Солдат з половиною	Un militare e mezzo
1971	Справа Коза Ностра	Cose di Cosa Nostra

Нагороди та номінації

Нагороди та номінації Альдо Фабріці[1]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1947	Приз за найкращий сценарій	Жити і мирі (у співавторстві)	Перемога
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1951	Найкращий актор	Перше причастя	Перемога
1975	Найкращий актор другого плану	Ми так любили одне одного	Перемога
Премія «Юссі»
1954	Найкращий іноземний актор	Жити в мирі та Поліцейські та злодії	Перемога
Давид ді Донателло
1981	Золота медаль міста Рима		Перемога
1988	Давид да Донателло за кар'єру		Перемога

Родина та особисте життя

Альдо Фабріці був одружений зі співачкою Беатріче Роккі, яка народила синів-близнюків^[2]. Його сестра Єлена Фабріці^[en] (1915—1993) також була акторкою^[3].

Помер Фабріці від хвороби серця в Римі 2 квітня 1990 року, через кілька днів після отримання почесної національної премії Давид ді Донателло^[4].