Ми так любили одне одного
фільм Етторе Сколи, 1974 З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Ми так любили одне одного» (італ. C'eravamo tanto amati) — італійський драматичний фільм 1974 року режисера Етторе Скола. У фільмі відображені майже 30 років італійської історії та ряд кінематографічних ідей з пошани до італійських кінорежисерів Вітторіо Де Сіка, Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Роберто Росселліні і французького режисера Алена Рене. Фільм здобув ряд призів на міжнародних кінофестивалях і згодом був внесений до списку 100 італійських фільмів, які потрібно зберегти, від післявоєнних до вісімдесятих років.
Ми так любили одне одного | |
|---|---|
| італ. C'eravamo tanto amati | |
 | |
| Жанр | драма, кінокомедія |
| Режисер | Етторе Скола |
| Продюсер | Піо Анджелетті Адріано де Мікелі |
| Сценарист | Age & Scarpelli Етторе Скола |
| У головних ролях | Ніно Манфреді Вітторіо Гассман Стефанія Сандреллі Стефано Сатта Фльорес |
| Оператор | Клаудіо Чірілльо |
| Композитор | Армандо Тровайолі |
| Художник | Лучано Річчеріd |
| Кінокомпанія | Deantir Delta |
| Тривалість | 120 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна | Італія |
| Рік | 1974 |
| Касові збори | 29 371 350 $ |
| IMDb | ID 0075793 |
| Рейтинг | IMDb:  |
Фільм присвячений Вітторіо Де Сіка, який помер у час створення фільму.
Сюжет
У фільмі показана 30-ти літня історія про трьох товаришів Антоніо (Ніно Манфреді), Джанні (Вітторіо Гасман) і Нікола (Стефано Сатта Фльорес), які познайомилися і зблизилися у партизанському загоні під час Другої світової війни. Після війни їх шляхи розійшлися, Нікола живе в Ночера-Інферіоре (Південна Італія), Антоніо в Римі і Джанні в Павії. Єдине, що їх пов'язує тепер, це любов до Лючії (Стефанія Сандреллі), в яку вони по черзі закохуються. Та хто буде тим, з ким вона пов'яже своє життя. Чи вдасться їм — колишнім друзям і Лючії зберегти любов, яка колись об'єднувала їхні серця.
Ролі виконують
- Ніно Манфреді — Антоніо
- Вітторіо Гассман — Джанні Перего
- Стефанія Сандреллі — Лючана Дзанон
- Стефано Сатта Фльорес[it] — Нікола Ралюмбо
- Джованна Раллі — Еліде Катеначчі, дружина Джанні
- Альдо Фабріці — Ромольо Катеначчі, батько Еліде
Нагороди
- 1974 Премія «Золотий глобус» Асоціації іноземної преси в Італії[it]:
- за найкраще одкровення чоловічої ролі [it] — Стефано Сатта Фльорес
- 1975 Премія «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів:
- найкращому акторові другого плану[it] — Альдо Фабріці
- за найкращу жіночу роль другого плану[it] — Джованна Раллі
- за найкращий сценарій[it] — Агеноре Інкроччі[it], Фуріо Скрапеллі[it], Етторе Скола
- 1975 Премія «Золотий кубок», (Італія):
- найкращому режисерові — Етторе Скола
- найкращій акторці[it] — Стефанія Сандреллі
- 1977 Національна кінопремія Франції Сезар :
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.