Loading AI tools
американська акторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сірша Уна Ронан (англ. Saoirse Ronan 'Saoirse Una Ronan [ˈsɜrʃə ˈuːnə ˈroʊnən]; (нар. 12 квітня 1994) — ірландська і американська акторка та феміністка. Народилася 12 квітня 1994 року. ЇЇ ім'я ірландською означає «свобода»[1]. У першу чергу відома своїми ролями в підліткових драмах[2]. Удостоєна численних нагород, включаючи премію Золотий глобус та номінації на чотири «Оскари», п'ять премій Британської кіноакадемії (BAFTA) та чотири Гільдії кіноакторів.
Сірша Ронан | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Saoirse Ronan | ||||
Сірша Ронан у 2019 році | ||||
Ім'я при народженні | Сірша Уна Ронан | |||
Народилася | 12 квітня 1994 (30 років) Нью-Йорк, США | |||
Національність | Ірландка | |||
Громадянство | Ірландія США | |||
Діяльність | Акторка, модель, активістка | |||
Роки діяльності | 2003 — наші дні | |||
Батьки | Пол Ронанd | |||
IMDb | ID 1519680 | |||
Автограф | ||||
Нагороди та премії | ||||
Кінопремія «Вибір критиків» (2010) Премія Лондонського гуртка кінокритиків (2016) Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл (2018) | ||||
| ||||
Сірша Ронан у Вікісховищі | ||||
Ронан дебютувала у 2003 році в ірландському медичному драматичному серіалі «Клініка» (не плутати з американською версією «Клініки»), але головний прорив стався, коли вона зіграла у фільмі Джо Райта «Спокута» 2007 року роль Брайоні Талліс у молодому віці, що принесло їй номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. Це зробило 13-річну Сіршу сьомим наймолодшим номінантом у цій категорії на той час. Далі послідкували головні ролі вбитої дівчини, яка прагнула покарання свого вбивці у фільмі «Милі кості» Пітера Джексона (2009) та вбивці-підлітка у фільмі «Ганна. Ідеальна зброя» (2011). У 2014-му вона зіграла роль другого плану — дівчину Агату, що працює в пекарні, у фільмі Готель „Ґранд Будапешт“ від режисера Веса Андерсона.
Вона отримала визнання критики та другу номінацію на «Оскар» за найкращу жіночу роль головною роллю у фільмі 2015 року «Бруклін». Він розгортається у 1950-х, Ронан втілила ірландську імігрантку, що переїжджає до Нью-Йорка, але тужить за домівкою. У віці 21 року Ронан стала восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль. Пізніше вона зобразила старшокласницю у фільмі «Леді-Птаха» Ґрети Ґервіґ у 2017 та Джо Марч у «Маленьких жінках» у 2019 році за однойменним романом Луїзи Мей Елкотт. За ці роботи вона була номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль та виграла «Золотий глобус» у номінації за «Найкращу жіночу роль — кінокомедія чи мюзикл» за роль у фільмі «Леді-Птаха».
На сцені театру Ронан втілила Ебігейл Вільямс у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування», що побачило світ у 2016 році. У тому ж році вона була представлена Forbes у їх двох списках «30 до 30 років» та «Списку лідерів наступного покоління». У 2020 році The New York Times віддала їй десяту позицію у списку найвеличніших акторів двадцять першого століття[3].
Сірша Ронан народилася 12 квітня 1994 року в Бронксі, Нью-Йорк[4], у сім'ї Моніки (до шлюбу Бреннан) та Пола Ронана, обоє були з Дубліна[5]. Батько працював на будівництві та в барі, ще до того, як почав навчатися мистецтву актора в Нью-Йорку[6][7], а мати працювала нянею, а також знімалася у фільмах у дитинстві[7][8]. Її батьки спочатку були нелегальними іммігрантами, які покинули Ірландію внаслідок рецесії 1980-х[5]. Сім'я переїхала назад до Дубліна, коли Сірші було всього три. Недовго її виховували у селищі Ардаттін, графство Карлоу, де вона відвідувала Національну школу Ардаттіна[9]. Пізніше батьки навчали її вдома приватно[7]. У ранньому підлітковому віці вона з батьками знову жила в Дубліні, у приморському селі Гоут[4][9]. Сіршу виховували католичкою, але, за її словами, вона ставила під сумнів свою віру навіть у дитинстві[10].
Ронан дебютувала на екрані на ірландському національному мовнику RTÉ (Raidió Teilifís Éireann) у медичному драматичному серіалі 2003 року «Клініка», а потім з'явилася в міні-серіалі «Доказ»[11]. У той же час пробувалася на роль Луни Лавґуд у фільмі «Гаррі Поттер та Орден Фенікса»[12].
Першим фільмом Сірші Ронан стала романтична комедія Емі Гекерлінг «Я ніколи не буду твоєю», яка була відзнята ще у 2005 році. Фільм вийшов у кінотеатрах на кількох міжнародних ринках у 2007 році. У США фільм вийшов одразу на відеоносіях у 2008, після того, як він намагався залучити фінансування, але кілька угод розпалися під час постпродукції[13]. У фільмі Ронан втілила дочку персонажки Мішель Пфайффер, а Пол Радд знявся в ролі її любовного інтересу. Джо Лейдон з Variety назвав фільм «відчайдушно невтішним», але вважав взаємодію між персонажками Ронан та Пфайффер однією з головних подій фільму[14].
У 12 років Ронан взяла участь у кастингу на роль у екранізації 2007 року режисера Джо Райта роману «Спокута» Ієна Мак'юена. Вона пройшла кастинг і виконала роль Брайоні Талліс, 13-річної письменниці-початківиці, яка впливає на кілька життів, звинувачуючи коханого її сестри у злочині, якого він не вчиняв. У фільмі вона працювала з Кірою Найтлі та Джеймсом Мак-Евоєм. Фільм окупився у світовому прокаті[15]. Тай Барр із «The Boston Globe» назвав Ронан «чудовою [та] ексцентричною»[16], а Крістофер Орр із «The Atlantic» писав, що вона «диво, елегантно поєднуючи в собі самозакоханість і невпевненість»[17]. Ронан була номінована на премію Британської кіноакадемії (BAFTA), премію «Золотий глобус» і премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану, ставши сьомим наймолодшим кандидатом у цій категорії[18].
Далі Ронан зіграла дочку збіднілої екстрасенса (яку зіграла Кетрін Зета-Джонс) у надприродному трилері «Смертельний номер» 2007 року, та знялася у художньому фантастичному фільмі «Місто Ембер» 2008 року у ролі Ліни Мейфліт — героїчної підлітки, що мусить врятувати жителів підземного міста. Обидва фільми отримали неоднозначний прийом критики та зазнали невдач у прокаті[19][20]. У огляді другого фільму критик Стівен Голден взяв до відома, як у ньому змарнували таланти Ронан[21].
У 2009 році Ронан знялася з Рейчел Вайс, Марком Волбергом, Сьюзен Серендон та Стенлі Туччі у драматичному фільмі Пітера Джексона «Милі кості» — адаптації однойменної книги Еліс Сіболд. Зіграла 14-річну Сьюзі Селмон, яка після свого зґвалтування та вбивства спостерігає з того світу, як її сім'я намагається продовжувати своє життя, поки вона прагне помсти[22]. Ронан та її сім'я спочатку вагалися щодо участі через тематику ролі, але погодилися, коли Джексон запевнив їх, що у фільмі не будуть представлені безпричинні сцени зґвалтування та вбивства[23][24]. Рецензії були критичні до фільму[25]. Хоча Річард Корлісс з журналу Time вважав, що "Сірша успішно показала моторошну історію з «величезною притяганням і благодаттю». Пізніше він назве це третім найкращим виступом у році[26]. Сухдев Сандху з Daily Telegraph вважав, що Ронан є єдиним позитивним аспектом фільму, написавши, що вона «одночасно грайлива і урочиста, молода, але стара не на свої роки»[27]. Фільм провалився у касових зборах, але приніс Сірші Ронан премію Британської кіноакадемії (BAFTA) за найкращу жіночу роль у номінації на головну роль[28].
У військовій драмі Пітера Віра «Шлях додому» (2010) Ронан виконала другорядну роль Ірени, польської сироти під час Другої світової війни. Джим Стерджес, Колін Фаррелл та Ед Гарріс знімалися з нею в Болгарії, Індії та Марокко[29].
Наступного року Ронан втілила головну героїню бойовика «Ганна. Ідеальна зброя» про 15-річну дівчинку, яка виросла в арктичній пустелі та яку вчили бути вбивцею. У фільмі взяли участь Ерік Бана як батько Ганни та Кейт Бланшетт як погана агентка ЦРУ. Ронан сама виконувала власні трюки і, готуючись до ролі, кілька місяців тренувалась у бойових мистецтвах, битві на палицях та ножах[30]. Її робота у фільмі отримала високу оцінку критики[31]. У огляді для Rolling Stone Пітер Треверс назвав фільм «сюрреалістичною байкою крові і жалю» і відмітив Ронан як «дієву чарівницю»[32]. Пізніше Ронан озвучила головну роль у дубльованій англійській версії японського аніме-фільму «Позичайка Аріетті»[33]. У 16 років Ронан запросили в Академія кінематографічних мистецтв і наук[34].
У 2011 році Ронан взяла участь у просуванні програми Фонду збереження архівів Ірландського інституту кіно, у рамках якої її образ було змонтовано у популярних ірландських фільмах минулого, а також у документальних кадрах[35]. Сірша Ронан і Алексіс Бледел зіграли вбивць у бойовику Джеффрі Флетчера «Вайолет і Дейзі» у 2011 році. Ерік Голдман з IGN порівняв фільм з роботами Квентіна Тарантіно та прокоментував, що здібності Ронан перевершили матеріал[36]. Пітер Джексон звернувся до Ронан, щоб вона зіграла ельфійку Тауріель у серії фільмів «Гобіт», але вона відмовилася від проєкту через свій завантажений графік[37]. Натомість її привернув фільм жахів «Візантія» 2012 року, режисера Ніла Джордана, оскільки проєкт «темний, готичний та вивернутий» дав їй можливість зіграти більш складну та зрілу персонажку. У фільмі Джемма Артертон грала її матір-вампірку[38]. Пишучи для Radio Times, критик Алан Джонс заявив, що фільм є «загадковою казкою, яка використовує вампірів як призму для коментування людства», і писав, що Артертон і Ронан «сяють» у ньому[39]. Ронан також удостоєна нагороди Морін О'Гари на кінофестивалі в Керрі в 2012 році, нагорода присуджується жінкам, які досягли успіху у кіно[40].
У 2013 році акторка взяла у часть в екранізації роману Стефені Маєр «Господиня» (в українському прокаті «Гостя»). У фільмі Ронан грає подвійну роль: бунтарки Мелані Страйдер та Мандрівниці — інопланетної паразитки. Критикам не сподобався фільм[41]; Манола Даргіс назвала його «нахабною комбінацією неоригінальних науково-фантастичних тем [і] янг едалт», але зазначила «потойбічний аспект присутності [Ронан] на екрані, частково завдяки її нерухомості та власній напівпрозорості очей, що може показувати серйозну інтенсивність або повну відстороненість»[42].
У тому ж 2013 вийшла драма Кевіна Макдональда «Як я тепер кохаю», адаптація однойменного роману Мег Розофф, у якій Ронан зіграла американську підлітку, яку відправили на віддалену ферму у Великій Британії перед початком вигаданої третьої світової війни. Фільм заробив скромну суму у прокаті[43].
Також того року Ронан озвучила колишню буфетницю Талію у анімаційному фільмі «Джастін і лицарі доблесті»[44].
У 2014 році вийшло два фільми з Ронан з дуже різною критикою — «Готель „Ґранд Будапешт“» від Веса Андерсона та режисерський дебют Раяна Гослінга «Як спіймати монстра»[45][46]. У першому, трагікомедійному фільмі, де головні ролі були у Рейфа Файнза і Тоні Револорі, Ронан виконала роль другого плану. Це був перший проєкт, у якому вона знялася без батьків, які завжди супроводжували її на знімальному майданчику[38]. Фільм заробив понад 174 мільйони доларів при бюджеті 25 мільйонів, і ВВС оцінив його як один з найкращих фільмів століття[47]. У сюрреалістичному фантастичному фільмі «Як упіймати монстра» Ронан зіграла загадкову молоду дівчину Щур, яка володіє домашнім щуром; Джеффрі Макнеб із газети The Independent назвав фільм «дико поблажливим романом», але високо оцінив «жорсткий, але вразливий» образ Ронан[48].
Після роботи у фільмі «Стокгольм, Пенсильвания» (2015) — психологічному трилері про стокгольмський синдром[49], Ронан зіграла у драмі «Бруклін» головну роль Елліс Лейсі, молодої ірландки, що в 1950-х переїжджає до Нью-Йорка, але тужить за домівкою. Режисером виступив Джон Кровлі. Фільм заснований на однойменному романі Колма Тойбіна[50]. Ронан вважала, що кілька аспектів розвитку її характеру відображають її власні[51]. Фільм та роботу Ронан у ньому критика сприйняла позитивно[52]; Пітер Бредшоу з The Guardian вважав це «душевним і захоплюючим фільмом» і написав, що «спокійна врівноваженість Ронан захоплює майже кожну сцену і кожен кадр»[53]. Акторка отримала номінації на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль та «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у драмі, ставши восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль[54][55].
У 2016 році Ронан на деякий час переїхала до Нью-Йорка, щоб почати репетиції дебюту у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування»[56]. Вона взяла роль Ебігейл Вільямс, маніпулятивної служниці, відповідальної за смерть 150 людей, звинувачених у чаклунстві. Під час підготовки вона прочитала книгу Стейсі Шифф «Відьми: Салем, 1692» і тісно співпрацювала з режисером вистави Іво ван Говом, щоб змусити аудиторію співчувати її лиходійській персонажці[57]. Замість того, щоб покладатися на попередні образи своєї героїні, Ронан зіграла її як «більше жертву, ніж ката»[58]. Пишучи для The Hollywood Reporter, Девід Руні вважав Ронан «крижаною і панівною»[59].
У 2017 році виходить біографічна анімаційна драма «З любов'ю, Вінсент», де Ронан озвучила Маргеріт Ґаше, а також знялася з Біллі Гоулом у ролі стурбованих молодят під час медового місяця у фільмі «На березі», екранізації роману Ієна Мак'юена. У огляді цього фільму Кейт Ербланд з IndieWire заявила, що Ронан у ньому була «недостатньо використана», і що її виступ був затьмарений виступом Гоула[60].
У феміністичному фільмі Ґрети Ґервіґ «Леді-Птаха» Ронан виконала головну роль — Крістін «Леді-Птахи» Макферсон. Картина входить до числа найкраще рецензованих фільмів усіх часів на сайті Rotten Tomatoes[61]. Вважаючи виступ Ронан одним з найкращих за рік, Ентоні Скотт з The New York Times писав: «Ронан орієнтується в кожному з'їзді в історії Леді-Птахи з дивовижним поєднанням впевненості в собі та відкриттями. Вона така ж спонтанна і непередбачувана, як справжній 17-річний підліток, що свідчить про загалом приголомшливий рівень акторської майстерності»[62]. За цю роботу акторка удостаєна премії «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл; та номінована на Оскар, премію Британської кіноакадемії (BAFTA) та премію Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль[63][64].
Сірша Ронан була гостею епізоду Saturday Night Live від 2 грудня 2017 року, у якому один із її етюдів розкритикували ЗМІ за стереотипне зображення ірландців[65][66][67], та знялася у музичному відео на пісню Еда Ширана «Galway Girl»[68]. У наступному році знялася в адаптації п'єси Антона Чехова «Чайка», в якому зіграла Ніну, акторку на початку кар'єри[69]. Потім знялася у ролі Марії Стюарт у драмі «Марія — королева Шотландії» з Марго Роббі, яка зіграла Єлизавету I[70].
Дізнавшись про майбутню екранізацію роману Луїзи Мей Елкотт «Маленькі жінки», за сценарієм та режисурою Ґрети Ґервіґ, Ронан виявила бажання зіграти Джо Марч — амбіційну авторку в епоху громадянської війни в Америці[71]. Під час підготовки вона прочитала книгу про Луїзу Мей Елкотт та її матір; акторський склад репетирував сценарій два тижні, зйомки проходили у місті Конкорд, Массачусетс[72]. Фільм побачив світ у 2019 році та отримав визнанням критики[73]. Річард Лоусон із Vanity Fair взяв до уваги, наскільки добре Ронан зобразила персонажку «у всій її суперечливій лояльності, боротьбі між сімейним благополуччям та її власним прагненням до чогось більшого»[74]. Фільм заробив понад 218 мільйонів доларів, ставши найкасовішим у фільмографії Ронан[75]. Після цього фільму вона отримала номінації на Оскар, BAFTA та «Золотий глобус» за найкращу головну жіночу роль[76][77][78]. У 25 років місяців Ронан стала другою наймолодшою акторкою, яка отримала чотири номінації на премію Оскар, поступившись лише американській акторці Дженніфер Лоренс[79].
У 2020 році Сірша Ронан зіграла Шарлотту Мерчісон разом із Кейт Вінслет, яка зіграла палеонтологиню Мері Еннінг, у лесбійській драмі Френсіса Лі «Амоніт» про романтичні стосунки двох жінок у 1840-х на тлі палеонтологічних відкриттів та неможливості стати науковицями. Дві акторки тісно співпрацювали над проєктом і працювали над власними сценами сексу[80]. Стів Понд із «TheWrap» вважав, що це «найбільш зрілий виступ у чудовій кар'єрі Сірші Ронан»[81].
У наступному фільмі Ронан возз'єднається з Весом Андерсоном, кінокартина матиме назву «Французький вісник» про американських журналістів у Франції[82].
У листопаді 2020 року було оголошено, що Ронан отримала роль констебля Сталкера разом із Семом Роквеллом у ролі інспектора, які розкривають вбивство навколо голлівудського виробництва у Лондоні 1950-х років. Фільм ще не отримав назви, хоча відомо, що там також зіграють Девід Оєлово та Едрієн Броуді[83][84].
У 2021 році було оголошено, що Сірша Ронан повернеться до театру, на цей раз дебютувавши на сцені у Великій Британії, виступаючи у відродженій трагедії «Макбет», та зіграє роль Леді Макбет. Вистава повинна почати виходити в лондонському театрі «Алмейда», починаючи з жовтня 2021 року[85].
Ронан має подвійне громадянство — ірландське та американське[86][87]: «Я не знаю, звідки я. Я просто ірландка». Однак вона також позиціонує себе як жителька Нью-Йорка[57][87].
Вона близька зі своїми батьками, прожила з ними до 19 років[88]. Станом на січень 2018 року Сірша Ронан проживала в Ірландії, володіючи будинком у Грейстоунс, графство Віклов[89].
Акторка не користується соцмережами, вважаючи їх «занадто напруженими»[90]. Раніше вона приєдналася до Twitter наприкінці 2009, будучи шанувальницею коміка Стівена Фрая, чиє інтенсивне використання сайту було добре задокументоване, але незабаром видалила свій акаунт[91]. В інтерв'ю в лютому 2018 висловилася з теми[91]:
«Я розумію, чому це роблять музиканти та журналісти чи люди в очах громадськості. Але акторська справа — це зовсім інше, тому що ти не сам, коли працюєш. Я не я в будь-чому, якщо хтось бачить мене. Тож для мене зайти в Twitter і написати: „О, у мене був важкий день“ або „Боже, у мене такий головний біль“, не думаю, що люди повинні це бачити. Самореклама завжди змушувала мене почувати себе по-справжньому незручно».
Сірша Ронан — амбасадока Ірландського товариства запобігання жорстокому поводженню з дітьми[92].
Її пов'язують із кампанією «Дім, милий дім», що бореться з проблемою бездомності. Ронан підтримала акцію організації щодо незаконного заволодіння офісною будівлею в Дубліні для розміщення 31 бездомної сім'ї у 2016 році[91][93].
Того ж року знялася у кліпі гурту Hozier на пісню «Cherry Wine», покликаній привернути увагу до домашнього насильства[94].
Еріка Вагнер із Harper's Bazaar охарактеризувала персону Сірші Ронан поза екраном як «жваву, веселу та теплу», тоді як Ванесса Торп із The Guardian визнала її «невибагливою»[88][95].
У 2016 році Ронан була представлена Forbes у їх двох списках «30 до 30 років» «Списку лідерів наступного покоління»[96].
У 2018 році потрапила до списку «Hot 100» від міжнародного журналу Maxim і опинилася серед кращих американських акторів до 30 років за версією IndieWire[97][98].
У 2020 році вона зайняла в 6-ту позицію у списку The Irish Times «найкращих кіноакторів Ірландії усіх часів»[99].
За рейтингом модного вебсайту Net-a-Porter Ронан була визнана однією з найкраще одягнених жінок у 2018 році[100]. Того ж року Келвін Кляйн призначив її та Люпіту Ніонго обличчям лінії від Рафа Сімонса під назвою «Жінки», його першого аромату для компанії[101].
На підтримку сталої моди Ронан одягла до Оскара 2020 сукню, зроблену з надлишкової тканини сукні, яку вона одягла на премію Британської Кіноакадемії[102].
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
2007 | ф | Різдвяне диво Джонатана Тумі | англ. The Christmas Miracle of Jonathan Toomey | Селія Хардвік |
2007 | ф | Спокута | англ. Atonement | Брайоні Талліс в дитинстві |
2007 | ф | Я ніколи не буду твоєю | англ. I Could Never Be Your Woman | Іззі |
2007 | ф | Смертельний номер | англ. Death Defying Acts | Бенджі МакГарві |
2008 | ф | Місто Ембер | англ. City of Ember | Ліна Мейфліт |
2009 | ф | Милі кості | англ. The Lovely Bones | Сюзі Селмон |
2010 | ф | Шлях додому | англ. The Way Back | Ірена |
2010 | мф | Позичайка Аріетті | англ. Karigurashi no Arrietty | Аріетті |
2011 | ф | Ханна | англ. Hanna | Ханна Хеллер |
2011 | ф | Віолет і Дейзі | англ. Violet & Daisy | Дейзі |
2012 | ф | Візантія | англ. Byzantium | Елеанор Уебб |
2013 | ф | Гостя | англ. The Host | Мелані Страйдер/Мандрівниця (Анні) |
2013 | ф | Як я тепер живу | англ. How I Live Now | Дейзі |
2013 | мф | Джастін і лицарі доблесті | англ. Justin and the Knights of Valour | Талія |
2014 | ф | Готель "Ґранд Будапешт" | англ. The Grand Budapest Hotel | Агата |
2014 | ф | Маппети 2 | англ. Muppets Most Wanted | Камео |
2014 | ф | Як спіймати монстра | англ. Lost River | Рет |
2015 | ф | Стокгольм, Пенсільванія | англ. Stockholm, Pennsylvania | Лея |
2015 | ф | Бруклін | англ. Brooklyn | Елліс Лейсі |
2017 | мф | З любов'ю, Вінсент | англ. Loving Vincent | Маргеріт Ґаше |
2017 | ф | Леді-Птаха | англ. Lady Bird | Крістін «Леді-Птаха» Макферсон |
2018 | ф | Марія — королева Шотландії | англ. Mary Queen of Scots | Марія I Стюарт |
2019 | ф | Маленькі жінки | англ. Little Women | Джо Марч |
2020 | ф | Амоніт | англ. Ammonite | Шарлотта Мерчісон |
2021 | ф | Французький вісник | англ. The French Dispatch | таємнича жінка |
2022 | ф | Як вони біжать | англ. See How They Run | Констебль Сталкер |
2023 | ф | Ворог | англ. Foe | Ген |
2024 | ф | англ. The Outrun | Рона |
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
2003—2004 | с | Клініка | англ. The Clinic | Ріанон Джерайті (4 епізоди) |
2005 | с | Доказ | англ. The Proof | Орла Боланд (4 епізоди) |
2014 | мс | Робоцип | англ. Robot Chicken | різні ролі (2 епізоди) |
2017 | с | Суботнього вечора в прямому ефірі | англ. Saturday Night Live | у ролі самої себе (Епізод: «Saoirse Ronan / U2») |
Нагорода | Рік | Категорія | Робота | Результат |
---|---|---|---|---|
Оскар | 2008 | Найкраща жіноча роль другого плану | Спокута | Номінація |
2016 | Найкраща жіноча роль | Бруклін | Номінація | |
2018 | Леді-Птаха | Номінація | ||
2020 | Маленькі жінки | Номінація | ||
BAFTA Film Awards | 2008 | Найкраща жіноча роль другого плану | Спокута | Номінація |
2010 | Найкраща жіноча роль | Милі кості | Номінація | |
2016 | Бруклін | Номінація | ||
2018 | Леді-Птаха | Номінація | ||
2020 | Маленькі жінки | Номінація | ||
Золотий глобус | 2008 | Найкраща жіноча роль другого плану | Спокута | Номінація |
2016 | Найкраща жіноча роль — драма | Бруклін | Номінація | |
2018 | Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл | Леді-Птаха | Перемога | |
2020 | Найкраща жіноча роль — драма | Маленькі жінки | Номінація | |
Премія Гільдії кіноакторів США | 2015 | Найкращий акторський склад в ігровому кіно | Готель «Гранд Будапешт» | Номінація |
2016 | Найкраща жіноча роль | Бруклін | Номінація | |
2018 | Леді-Птаха | Номінація | ||
Найкращий акторський склад в ігровому кіно | Номінація | |||
Супутник | 2007 | Найкраща акторка
другого плану |
Спокута | Номінація |
2016 | Найкраща кіноакторка | Бруклін | Перемога | |
2018 | Леді-Птаха | Номінація | ||
AACTA International Awards | 2016 | Найкраща жіноча роль | Бруклін | Номінація |
2018 | Леді-Птаха | Номінація | ||
2020 | Маленькі жінки | Перемога | ||
2021 | Найкраща жіноча роль другого плану | Амоніт | Номінація | |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.