Сутенер
отримувач прибутку з організації проституції / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Сутенер?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Сутенерство (фр. souteneur — підтримувач) або проксенетизм — отримання прибутку від проституції іншої особи (виконавиці проституції) через моральний та фізичний вплив на цю особу: організація проституції (посередництво) та примус до проституції (секс-рабство). Сутенерство карається кримінальною відповідальністю в більшості країн світу, в тому числі в Україні (позбавлення волі строком від 3 до 15 років з (без) конфіскацією майна — залежно від віку втягнутої в проституцію особи: проституювання дітей до 14 років карається найжорсткіше). Сутенер схиляє та залучає людей до проституції, організовує рекламу, надає приміщення для проституції (якщо це не вулична проституція), забезпечує охорону і опіку, захист від конкурентів, правоохоронних органів. Найчастіше сутенери поводяться з підконтрольними повіями тиранічно, утримуючи їх від виходу з проституції, відбираючи прибуток і застосовуючи насильство, часто сексуальне.
В 1949 році Організація Об'єднаних Націй прийняла Конвенцію[1] про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. Конвенція стверджує проституцію як дію, що суперечить людській гідності, закликаючи всі зацікавлені сторони карати сутенерство, операторів і власників закладів проституції.
Сутенерство суттєво не страждає при повній (клієнт, сутенер, повія) криміналізації проституції, в умовах якої воно розвивалось протягом історії. При повній декриміналізації та легалізації проституції, які почали експериментально впроваджувати деякі країни, сутенерська діяльність має легальний статус і значний інструментарій у правовому полі. Ці моделі не сприяють скороченню проституції, проте їх підтримує секс-бізнес[2]. Криміналізує специфічно сутенерство модель боротьби з організованою проституцією (аболіціоністська), проте вона не криміналізує покупців (клієнтів).
Відчутний вплив на сутенерство чинить модель протидії попиту (неоаболіціоністська, відома як шведська), до якої, за підтримки ООН та ЄС, переходять все більше країн починаючи з 1999 року. Модель кримінально карає клієнтів і сутенерів, а не повій, чим скорочує попит на покупку людей для сексу, і, відповідно, пропозицію сутенерського бізнесу[3][4][5][6][7]. Законодавсто України щодо проституції частково відповідне шведській моделі з 2005 року[8][9], коли замість штрафів за сутенерство було введено кримінальну відповідальність (позбавлення волі).