Бандера Степан Андрійович
український політик та громадський діяч, провідник національно-визвольного руху / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Степан Андрійович Бандера?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1 січня 1909, с. Старий Угринів, Калуський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Калуського району, Івано-Франківська область, Україна — 15 жовтня 1959, Мюнхен, Баварія, Федеративна Республіка Німеччина) — український політичний діяч, революціонер, один із радикальних та чільних ідеологів, практиків і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття[1], після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б[2]. Разом з Миколою Лебедем організували вбивства Броніслава Перацького за проведення політики пацифікації та Олексія Майлова за проведення спланованого та штучно організованого голоду на українських землях 1932—1933 років.
Степан Андрійович Бандера | ||||
![]() ![]() | ||||
| ||||
---|---|---|---|---|
10 лютого 1940 — 15 жовтня 1959 | ||||
Попередник: | посада запроваджена | |||
Наступник: | Степан Ленкавський | |||
| ||||
1 січня 1933 — 1 червня 1934 | ||||
Попередник: | Богдан Кордюк | |||
Наступник: | Осип Мащак | |||
Народження: |
1 січня 1909(1909-01-01) Старий Угринів, Калуський повіт, Австро-Угорщина | |||
Смерть: |
15 жовтня 1959(1959-10-15) (50 років) Мюнхен, Баварія, ФРН | |||
Причина смерті: | отруєння агентом КДБ Богданом Сташинським | |||
Поховання: | Вальдфрідгоф | |||
Національність: | українець | |||
Країна: |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() | |||
Релігія: | греко-католик | |||
Освіта: | Національний університет «Львівська політехніка» | |||
Партія: |
УВО (1927-1929) ОУН (1929-1940) ОУНР (1940-1959) | |||
Батько: | Андрій Бандера | |||
Мати: | Мирослава Бандера | |||
Шлюб: | Ярослава Бандера | |||
Діти: |
Наталя (26.05.1941, Сянік — 13.01.1985, Мюнхен), Андрій (16.05.1946, Мюнхен — 19.07.1984, Торонто), Леся (27.08.1947, Мюнхен — 16.08.2011). | |||
Автограф: | ![]() | |||
Нагороди: | ![]() | |||
|
Як активний діяч УВО та ОУН, має в Україні законодавчо визначений статус борця за незалежність України у XX сторіччі[3]. 2010 року посмертно нагороджений званням Герой України, проте тогоріч Указ Президента України про присвоєння Степанові Бандері цього звання скасували рішенням Донецького окружного адміністративного суду[4]. Багатьма вважається національним героєм України. 2008 року визнаний третім зі ста великих українців після Ярослава Мудрого та Миколи Амосова за підсумками опитування громадської думи «Великі українці».
У червні 1941 на ініціативу ОУН(б), яку очолював Степан Бандера, створили Український національний комітет, до якого ввійшли представники різних політичних напрямів, за винятком ОУН(м). Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акта відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. За його проголошення 5 липня 1941 року німецька влада заарештувала Степана Бандеру, призначивши домашній арешт. Потім, з 15 вересня 1941 року, його ув'язнили в Берлінській тюрмі. З початку 1942 року до серпня 1944 року Бандера перебував у концтаборі Заксенгаузен, у бункері «Целленбау», у переважно добрих умовах[5][6][7]. У вересні 1944 року його звільнили, запропонувавши участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії[8][9], однак Бандера відмовився[10][11]. Степан Бандера і Ярослав Стецько у квітні 1944 року на нараді обговорювали завдання підривної діяльності проти СРСР з керівником таємних операцій вермахту Отто Скорцені.[12][13] Представники ОУН(б) та УПА, яку створила ОУН(б), тоді проводили переговори з німцями,[14][15][16][17][18][19][20] а деякі підрозділи УПА водночас, у 1944 році, воювали з нацистами.[21]
Радянський уряд уповноважив КДБ вбити Степана Бандеру в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року[22].
Оцінки Степана Бандери суперечні. Одні називають його символом боротьби за незалежність України, інші ж ставляться до Бандери вкрай негативно, звинувачуючи у фашизмі, колабораціонізмі[23][24], тероризмі. Визначення «бандерівці», похідне від його прізвища, поступово стало загальним і застосовним для радянської та російської пропаганди до всіх українських націоналістів, незалежно від їхнього ставлення до Бандери[25][26][27].