Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (грудень 2017) |
| Станіслав Виспянський | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Stanisław Wyspiański | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | пол. Stanisław Wyspiański | |||
| Народився | 15 січня 1869 Краків, Австрійська імперія | |||
| Помер | 28 листопада 1907 (38 років) Краків, Австро-Угорщина | |||
| Поховання | Крипта заслужених на Скалці | |||
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина | |||
| Національність | поляк | |||
| Діяльність | драматург, художник, архітектор | |||
| Сфера роботи | малярство, драматург, поезія і малярство[d] | |||
| Alma mater | Краківська академія мистецтв, Ягеллонський університет і старша школа імені Бартоломея Новодворськогоd | |||
| Мова творів | польська | |||
| Роки активності | 1891 — 1907 | |||
| Напрямок | символізм | |||
| Жанр | драма | |||
| Magnum opus | «Весілля» (1901) | |||
| Членство | Society of Polish Artists "Sztuka"d | |||
| Батько | Францішек Виспянський | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 Станіслав Виспянський у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Станіслав Матеуш Ігнацій Виспянський (пол. Stanisław Mateusz Ignacy Wyspiański; 15 січня 1869, Краків, Австрійська імперія — 28 листопада 1907, Краків, Австро-Угорщина) — польський поет, драматург, живописець, дизайнер меблів та інтер'єрів. Будучи патріотично налаштованим письменником, створив серію символічних національних драм, пройнятих художньою філософією руху «Молода Польща». Виспянський був одним з найвидатніших і різнобічних художників Європи свого часу. У творчості він вдало поєднував ідеї модерну з фольклорними та історичними мотивами. Неофіційно його називали «четвертим польським пророком» (поряд з польською «трійцею» поетів-пророків (Міцкевичем, Словацьким, Красінським).
Станіслав Виспянський народився у родині Франтішека Виспянського та Марії Роговської. Його батько був скульптором та тримав ательє на Вавельському пагорбі. Коли Станіславу виповнилося сім років, його мати раптово померла від туберкульозу. Будучи хронічним алкоголіком, батько не міг стати гідним опікуном для власного сина, і той був узятий на виховання своєю тіткою Йоанною Станкевич та її чоловіком Казимиром. Сімейство, що дало прихисток Станіславу, було заможним і належало до класу буржуазії, було активно залучене в інтелектуальну діяльність. Саме у будинку Станкевичів Виспянський познайомився зі знаменитим живописцем Яном Матейком. Розгледівши в юному Станіславі великий талант, майстер дав йому перші уроки малювання. Пощастило Виспянському і в плані загальної освіти. Він потрапив у середню школу святої Анни, де викладання велося напівзабороненою польською мовою та вчителі старанно намагалися прищепити своїм учням любов до рідної історії та літератури. Вихованцями цього навчального закладу були Люцьян Ридель, Станіслав Естрейхер і Генрик Опеньський, що стали згодом помітними фігурами культурного життя Кракова. Виспянський під час свого навчання не демонстрував особливо видатних здібностей, проте, з самого початку проявив величезний інтерес до мистецтва та літератури. Тітка Йоанна згадувала згодом, як юний Станіслав постійно робив замальовки невеликих сільських будівель, тварин, рослин, старовинних обладунків та різноманітних елементів внутрішнього оздоблення будинку Станкевичів, що оточували його. Однією з перших проб молодого Виспянського на літературному терені стала драматична інтерпретація знаменитої картини Яна Матейка «Стефан Баторій під Псковом».
У 1887 Станіслав був зарахований на курси філософського факультету Ягеллонського університету, одночасно почавши заняття у краківській школі витончених мистецтв у професора Флоріана Цинку. Під час навчання в університеті відвідував лекції з мистецтва, історії та літератури. Завідувачем школою витончених мистецтв у той час був Ян Матейко, який визнаючи великі можливості Виспянського, запросив його взяти участь в оформленні інтер'єру костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії.
У період з 1890 по 1895 Виспянський відвідав Італію, Швейцарію, Німеччину, Чехію та Францію. Перебування у Франції зробило вирішальний вплив на подальшу творчу долю Станіслава. У Парижі він відвідував заняття у приватному ательє Академії Колароссі. У зв'язку з тим, що плата за навчання виявилася Виспянському не по кишені, він змушений був звернутися з проханням про субсидію. Під час свого перебування у Франції він також встиг познайомитися з Полем Ґоґеном. Разом вони відвідували паризькі художні музеї, де особливо сильно вразили Виспянського картини П'єра Пюві де Шаванна. Також Станіслав приділив велику увагу театру, де став свідком постановок античних та шекспірівських трагедій. Цей досвід виявився безцінним під час роботи Виспянського над власними п'єсами за мотивами стародавніх міфів — «Данило та Мелеагр» і «Повернення Одіссея». Паралельно Станіслав працював над кількома драматичними творами — «Королева польської корони», «Варшав'янка» та першою редакцією «Легенди». Остання п'єса була написана за мотивами відомої польської легенди про Варю та Саву. У серпні 1894 Виспянський повернувся до рідного Кракова, де незабаром був залучений у модерністський рух. У той період художник розробив і взяв участь у створенні інтер'єру церкви францисканців. Ця робота вразила сучасників сміливим використанням хитромудрих мотивів, що буяють різноманітними рослинами, геометричними фігурами та геральдичними елементами. Задоволений результатом праць Виспянського, настоятель церкви замовив йому кілька вітражів. Майстер і тут домігся величезного успіху, створивши чудові композиції: «Блаженна Саломея», «Рани Св. Франциска», «Бог-отець». Поміж іншого, Станіслав був удостоєний нагороди Польської академії мистецтв та наук за свій краєвид, що зображував Курган Костюшка. Як живописець, дизайнер інтер'єру та поет Виспянський активно співпрацював з краківським міським театром. Спочатку він працював над декораціями та сценографією, а потім виступив у ролі режисера-постановника декількох спектаклів.
У Кракові Виспянський приєднався до співтовариству польських художників «Sztuka» (укр. "Мистецтво") та у середині 1898 був призначений художнім редактором тижневика «Życie» (укр. "Життя"). На жаль, перші драми Станіслава — «Легенда» (1897) та «Данило і Мелеагр» (1898) не отримали визнання літературних критиків. Лише вихід у світ «Варшав'янки» приніс її автору довгоочікуваний успіх. Театральна постановка цієї п'єси стала переломним етапом у літературній кар'єрі Виспянського, і зробила його драматургом національного масштабу. Прем'єра «Варшав'янки» відбулася 2 липня 1901, а головну роль Марії виконала знаменита краківська актриса Гелена Моджеєвська. Протягом 1899–1900 були опубліковані ще дві п'єси Виспянського: «Протесілай та Лаодамия» та «Лелевель». В останньому творі автор вступив у полеміку з апологетами романтичного бачення історії. У 1900 Виспянський одружується на Теодорі Питко, майбутній матері чотирьох його дітей. У листопаді того ж року він був присутній на весіллі свого друга Люцьяна Риделя, яке відбулася у селищі Броновіце, що знаходилося неподалік від Кракова. Враження від цієї події були покладені в основу знаменитого твору «Весілля». У ньому Виспянський дотепно висміював вади сучасного йому польського суспільства. «Весілля» змінила Виспянського, який до цього був у міру успішним письменником та художником, що асоціювався з рухом «Молода Польща», а після перетворився на національного драматурга-провидця, чиє значення для польської літератури можна порівняти зі значенням Єйтса для ірландської, О'Ніла для американської або Метерлінка для бельгійської. Драма з усією глибиною та достовірністю показала невтішні реалії життя у Польщі та безсилля суспільства докорінно поліпшити ситуацію. Незважаючи на всі старання цензури по можливості урізати тираж книги, «Весілля» було поставлене у театрі і мало величезний успіх у публіки.
Після «Весілля» були опубліковані ще чотири п'єси, присвячені польської історії: «Звільнення», «Ахілл», «Болеслав Хоробрий» та «Легенда 2». Кілька наступних років Виспянський присвятив працям над виданням драм «Скалка» та «Повернення Одіссея», паралельно працюючи над польським перекладом «Сіда» Корнеля та «Заїри» Вольтера.
У 1906 Виспянський став професором краківської Академії витончених мистецтв, а також увійшов до складу міської ради. В останні роки життя здоров'я Станіслава помітно похитнулося, і він був змушений пройти курс лікування в Риманові та Бад-Халлі. Після цього Виспянський оселився в невеликому будинку в селищі Венгжце, де і помер від невиліковного на той час сифілісу. Його похорони відбулися у Кракові та перетворилися на національну маніфестацію. Тіло Виспянського було поховано у Пантеоні заслужених громадян, розташованому в крипті костелу святого Станіслава.
Талант Виспянського був неймовірно різнобічним. Крім своїх літературних праць він залишив після себе безліч малюнків, живописних та пастельних зображень з видами рідного Кракова, власних портретів та людей, що його оточували, різноманітні ілюстрації та графічні роботи. Виспянський розробив дизайн цілого ряду вітражів та розписів для церков, а також створив проєкт реконструкції Вавельського замку, так і не втіленого в життя.
Малюнки, такі як автопортрет 1890 та шляхові нариси Європи та Польщі — найяскравіші його роботи. Особливий інтерес викликає гербарій Виспянського — серія чудових малюнків різноманітних рослин. Як художник, Станіслав віддавав перевагу пастельним малюнку; перші роботи у цій техніці з'явилися у період між 1890 і 1894. Головними персонажами картин Виспянського були члени його родини, друзі та колеги-художники. Дуже часто Станіслав зображував своїх дітей в різних побутових ситуаціях, під час сну або годування:
Виспянський зобразив на полотні багатьох своїх приятелів та художників, серед яких Казимир Левандовський, Яцек Мальчевський, Еліза Пареньская, сім'я Кришталовичів, Людвік Сольський, Ірена Сольська, Ян Станіславський. Його пензлю також належить багато пейзажів з видами краківського парку Планти, річки Вісли й її притоки Рудави, котеджів у Грембово. Наприкінці життя Виспянський зробив ряд замальовок Кургану Костюшка, який було видно з вікна його студії. Однією з його найяскравіших графічних робіт є афіша вистави «Там всередині» по Метерлінку.
Значне місце у творчості Виспянського займав дизайн. Він є автором безлічі вітражів, поліхромних розписів та інтер'єрів. У співавторстві з одним Юзефом Мехоффером Виспянський створив 36 вітражів для собору святої Марії у Кракові, коли допомагав Яну Матейко у роботі над реставрацією будівлі. Творчий тандем виявився достатньо успішним, і крім іншого відзначився участю у конкурсі декораторського мистецтва у Парижі та розробкою зовнішнього вигляду завіси для театру ім. Юліуша Словацького у Кракові. Вже самостійно Виспянський оформив францисканський костел рідного міста (знаменитий вітраж «Повстань»), створив замальовки вітражів із зображенням Св. Станіслава, Казимира III Великого та Генріха II Побожного для Вавельського собору (ці роботи були втілені у життя лише у 2005–2007 та виставлені у павільйоні Виспянського), розробив дизайн виставкового залу Товариства любителів мистецтва (1904) та оформив сходи та коридор головного будинку Медичного товариства. У 1905 Виспянський спільно з Владиславом Екельскім розробив проєкт грандіозної реконструкції Вавельського пагорба.
У багатоквартирному будинку Шолайского у Кракові розташований Музей Станіслава Виспянського, який є відділенням Національного Музею. На площі Всіх Святих у Кракові відкрито інформаційно-виставковий павільйон «Виспянського 2000». Тут відвідувачі можуть ознайомитися з трьома вітражами, розробленими майстром.
Перед будівлею Національного Музею у Кракові на вулиці 3 травня встановлено пам'ятник Станіславу Виспянському.
З ініціативи польського Сейму 2007 рік був офіційно проголошений «Роком Станіслава Виспянського».
.jpg)
Портрет художника та картина «Планти на світанку» (1894) зображені на 10 000 злотих ПНР
Твори Станіслава Виспянського українською мовою перекладав Анатолій Глущак.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
