Станиславівське воєводство
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Станиславівське воєводство — адміністративно-територіальна одиниця Польської Республіки, її найпівденніше воєводство вздовж тодішнього польсько-румунського кордону. Утворене 23 грудня 1920 року[1] з 16 повітів з адміністративним центром у Станиславові на анексованих Польською республікою землях Західноукраїнської Народної Республіки.
Станиславівське воєводство | |||
---|---|---|---|
пол. Województwo stanisławowskie | |||
| |||
Адм. центр | Станиславів | ||
Найбільше місто | Станиславів | ||
Країна | Польська Республіка | ||
Регіон | Галичина | ||
Межує з: Львівське воєводство, Тернопільське воєводство, Радівецький жудець, Сторожинецький жудець, Чернівецький жудець, Підкарпатська Русь | |||
Повіти | 16 | ||
Офіційна мова | польська | ||
Населення | |||
- повне | 1 339 191 (1921); 1 480 300 (1931) | ||
- густота | 72,9 (1921); 87,5 (1931) | ||
Площа | |||
- повна | 18 368 км² (1921); 16 894 км² (1939) км² | ||
Дата заснування | 23 грудня 1920 | ||
Дата ліквідації | 19 вересня 1939 (де-факто) | ||
воєвода | останній — Ярецький Станислав | ||
Адреса | Станиславів, вул. Карпінського, 7 | ||
Скорочення | ST | ||
Станиславівське воєводство на карті Другої Речі Посполитої | |||
|
Станиславівське воєводство охоплювало повністю сучасну Івано-Франківську область, а також (у поділі на райони до 2020 року) Стрийський, Сколівський, Жидачівський, Миколаївський райони Львівської області України.
17 грудня 1920 року польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень із селян і колишніх військових.