Сновськ
місто в Україні, адміністративний центр Сновської міської громади Корюківського району Чернігівської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сновськ (у 1935—2016 — Щорс[3][4]) — місто в Україні, адміністративний центр Сновської міської громади Корюківського району Чернігівської області, на березі річки Снов. До 2020 року — адміністраційний центр ліквідованого Сновського району. Населення станом на 1 січня 2022 року — 10 620 особа.
| Сновськ | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Чернігівська область | ||||||||
| Район |  Корюківський район | ||||||||
| Тер. громада | Сновська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA74020050010092446 | ||||||||
| Засноване | 1860 (164 роки) | ||||||||
| Статус міста | від 1924 року | ||||||||
| Населення | ▼ 10 620 особа(01.01.2022)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 10 620 особа(01.01.2022)[2] | ||||||||
| Площа | 12,8 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 15200—15203 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4654 | ||||||||
| Координати | 51°49′13″ пн. ш. 31°57′3″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 119 м | ||||||||
| Водойма | р. Снов | ||||||||
| Назва мешканців | сновча́нин сновча́нка сновача́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Сновськ | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - автошляхами | 69 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 210 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 15200, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Сновськ, вул. Банкова, 5 | ||||||||
| |||||||||
Засноване у 1860-ті роки під первинною назвою Коржівка як робітниче селище під час будівництва Лібаво-Роменської залізниці. У 1924 році отримало статус міста. Населення у 1897 році налічувалось 2 200 мешканців, 1926 року — 6 850 (35,5 % становили українці, 35,3 % євреї, 16,0 % росіяни; станом на 1939 рік: 60, 36,4 % відповідно).
У Сновську розташовані підприємства для обслуговування залізничного транспорту, мебльова фабрика, а також розвинена харчова промисловість. У місті на залізничній станції Сновськ діє пункт контролю «Сновськ» на кордоні з Білоруссю.
Край веде свій літопис з далеких часів. Протягом декількох століть за право володіти Чернігово-Сіверщиною воювали між собою Литва, Польща, Московська держава. За століття свого існування у складі Чернігівщини, територія району входила до Городнянського та Сосницького повітів. Села відносились до Великощимельської, Новоборовицької, Староруднянської (Городнянського повіту) та Охрамієвицької і Синявської волостей (Сосницького повіту).
Перший радянський період
7 березня 1923 року, після утворення УСРР, Президія ВУЦВК прийняла постанову «Про новий адміністративно-територіальний поділ Чернігівщини». В ході проведення реформи було виділено Сновський район і Сновська округа.
До Сновського району увійшли 18 навколишніх сіл, а до Сновської округи — територія 11 районів (Городнянський, Добрянський, Корюківський, Менський, Охрамієвицький, Синявський, Сновський, Сосницький, Тупичівський, Холминський, Чорнотицький). Сновська округа проіснувла до серпня 1925 року.
У березні 1923 року Сновськ як значний (за кількістю населення, станом розвитку промисловості, торгівлі) населений пункт був віднесений до категорії міст з населенням 7676 чоловік.
Виділення Сновська як міста, окружного і районного центру відіграло позитивну роль у розвитку нашого краю. У 1920-х роках в промисловості Сновська провідну роль відігравало локомотивне депо та залізнична станція, де працювала третина дорослого населення міста. Крім депо, у Сновську діяли 3 лісопильних заводи, майстерні протипожежного устаткування, торговельні підприємства. Всього — 37 державних і приватних підприємств. Житловий фонд міста становив 719 будинків. У селах району промисловість була представлена Петрівським винокурним заводом, Тихоновицьким лісозаводом, Новоборовицьким винокурним заводом.
У 1920-х роках у Сновську створюється перша народна лікарня на 35 ліжок (до цього обслуговуванням населення займався фельдшерсько-акушерський пункт). Працювали 3 лікарі та 17 медичних працівників.
У 1924 році із закладів освіти та культури у Сновську побудовані 3 школи: 2 трудових семирічних та 1 залізнична, 1 лікнеп, 1 школа фабзавучу, яка була створена для підготовки кваліфікованих кадрів робітників промислових підприємств, 1 бібліотека, 4 клуби, 2 театри. У кожному селі Сновської округи діяли неповні школи, а в Рогізках таких шкіл було 3. У Нових Боровичах діяла семирічна школа.
Впродовж 1930-х років продовжувалась подальша розбудова Сновська як міста і районного центру. Відкривалися нові промислові підприємства: обозоремонтний і шкіряний заводи, артіль «Червоний тартак», ділянка лісосплаву, МТС тощо.
За 15 років існування Сновська як самостійної адміністративної одиниці змін зазнала соціально-культурна галузь. Збільшилась кількість медичних закладів (діяла районна і залізнична лікарні, поліклініка, дитяча консультація, санепідемстанція, тубдиспансер). Медперсонал міста налічував уже 15 лікарів і 49 медпрацівників. Збільшення кількості середнього медперсоналу стало можливим завдяки відкриттю в місті у 1936 році школи медсестер. Крім того, 1935 року була відкрита залізнично-технічна школа, яка готувала паровозних машиністів, інших спеціалістів середньої ланки для роботи в депо, інших залізничних службах. Збільшилась кількість вчителів, які викладали в 3-х середніх школах до 81, а кількість учнів становила 1920. Місто нараховувало 9 бібліотек з фондом понад 20 тис. екземплярів. У 1939 році було відкрито музей.
У 1935 році Постановою ЦВК місто Сновськ перейменовано в місто Щорс, а Сновський район — у Щорський на честь Миколи Щорса.
Друга світова війна
Подальший розвиток міста і району був перерваний у 1941 році початком німецько-радянської війни. Район було окуповано в кінці серпня — на початку вересня 1941 року і відновлено радянську владу у вересні 1943. Під час окупації масові вбивства у міському парку здійснили угорські війська під командуванням генерала З. Алдя-Пап.
За два роки німецької окупації та чотири роки німецько-радянської війни Сновщина зазнала тяжких втрат та матеріальних збитків. 9959 чоловік воювали на фронтах, 4874 з них — загинуло. У Німеччину на примусові роботи вивезено 3429 жителів, за період окупації розстріляно 6596 чоловік мирного населення. Загалом вартість нанесених збитків району становила 476 млн крб.
Другий радянський період
Одразу після відновлення радянської влади 27 вересня 1943 року міськвиконком ухвалив рішення про мобілізацію всіх ресурсів для відбудови. Протягом 1943-44 років у місті було відновлено роботу всіх життєзабезпечуючих підприємств: пекарні, водонапірної башти, електростанції, школи. Через місяць після «звільнення» відкрився рух через станцію Сновська.
У 1950—1980 років чимало робіт здійснювалось з благоустрою міста та сіл району. Сновськ поступово перетворився на ошатне поліське містечко, славне своїми людьми та досягненнями. У грудні 1961 року відкрилася музична школа.
Доба незалежності
6 березня 1992 року до складу Сновська приєднано село Носівка.
27 вересня 2016 року, в ході децентралізації, утворена Сновська міська громада.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сновського району, місто увійшло до складу Корюківського району[5].
Російсько-українська війна
Під час російського вторгнення в Україну Сновськ був тимчасово окупований російськими загарбниками. 25 березня 2022 року окупанти взяли у полон міського голову через принципову позицію і відмову йти на співпрацю з ними. 28 березня 2022 року Сновськ звільнений від російських окупантів, а 3 квітня 2022 року міського голову звільнено із російського полону.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 78,0% |
| російська | 21,7% |
| білоруська | 0,2% |
| інші/не визначилися | 0,1% |
- Бубенко Роман Васильович (1979—2023) — головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (2024, посмертно).
У Сновську народилися:
- Ададуров Іван Євграфович — хімік, доктор технічних наук, професор.
- Брижинський Дмитро Володимирович — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни, в період повномасштабного російського вторгнення на Чернігівщину (у лютому-березні 2022 року) керував обороною міста Чернігів, вмілими діями не допустив захоплення міста.
- Рахлін Натан Григорович (1906—1979) — український диригент.
- Россол Олег Анатолійович (нар. 1986) — український спортсмен, майстер спорту міжнародного класу України з вільної боротьби, срібний призер юніорського чемпіонату Європи з боротьби 2006 року та срібний призер юніорського чемпіонату світу з боротьби 2006 року, тренер відділення вільної боротьби Корюківської ДЮСШ.
- Слісаренко Ігор Юрійович — український журналіст і телеведучий.
- Сергієнко Ігор Володимирович (1984—2014) — солдат, кулеметник стрілецької роти 41-го окремого мотопіхотного батальйону Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Щорс Микола Олександрович (1895—1919) — радянський військовий діяч періоду радянсько-української війни (1917—1921).
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
