Loading AI tools
Смолярі́ — село в Україні, у Старовижівській селищній громаді Ковельського району Волинської області. Населення становить 1028 осіб.
село Смолярі | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Волинська область |
Район | Ковельський район |
Громада | Старовижівська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA07060410120068234 |
Основні дані | |
Засноване | 1543 |
Населення | 1028 |
Площа | 4,337 км² |
Густота населення | 237,03 осіб/км² |
Поштовий індекс | 44425 |
Телефонний код | +380 3346 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°27′42″ пн. ш. 24°17′28″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
168 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | вул. Незалежності, 50, смт Стара Вижівка, Старовижіський район, Волинська область, 44401
староста — с. Галина Воля, Старовижівський р-н, Волинська обл., 44424 |
Карта | |
Мапа | |
Село Смолярі розташоване у північно-західній частині Старовижівської громади за 12 км від центру громади — Старої Вижівки. Має автобусне сполучення з м. Ковелем, Луцьком і Старою Вижвою. Межує з такими селами: Стара Гута, Галина Воля, Залюття, Кримне, Любохини, смт. Стара Вижівка. Площа села Смолярі — 436,7. Населення — 1040 чоловік. Всього 276 дворів і 36 хат — пусток.
За переказами людей, які підтверджує Крук Петро Савич, село Смолярі виникло на початку XVII століття. Археологічні пам'ятки доводять, що на даній території жили люди у ранньому і пізньому палеоліті, тобто давньої кам'яної доби і неоліту — нової кам'яної доби. Доказом цього є кам'яні знаряддя праці. Знайдені скребачки і кам'яна сокира — свідчення того, що осіло люди спочатку не жили, а жили кочуючи і займалися скотарством, мисливством, рибальством.
На даній території росло багато дрімучих лісів, в них знаходилась сировина для виготовлення смоли. Спочатку люди з навколишніх пунктів прибували копати пні, різали хвойні дерева і з цього топили смолу. Людям стало невигідно їздити в далекі дороги на роботу і вони почали будувати курні хатки і переходити на постійне місце проживання, а згодом появились і дерев'яні будівлі. Першими жителями села Смолярі були Крук Семен Захарович і Галян Давид Вакулович, які переселились з села Краска. Із легенд відомо, що на території села жив багатий пан, який збудував тут смоловарню. Із сусіднього села він виселяв своїх кріпаків і наказував селитися поблизу смільні. Цей хутір назвали Новосілки, який є тепер частиною села. Через те, що головним ремеслом людей було виробництво смоли, звідси пішла назва урочища — Смільня, а згодом села — Смолярі.
До 11 липня 2018 року село належало до Галиновільської сільської ради.
У селі є храм, загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня, бібліотека, медпункт, клуб, заклади торгівлі. Відродження села триває. Крім православних християн, на парафії проживають християни-баптисти, які становлять 30 % усього населення.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1077 осіб, з яких 521 чоловік та 556 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1028 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]
В селі Новосілках, що нині у складі Смолярів, народився Ариванюк Іван Іванович (нар. 1948) — майстер декоративного мистецтва.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.