Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Словенська академія наук і мистецтв (словен. Slovenska akademija znanosti in umetnosti, SAZU) — вищий національний науковий заклад Словенії, що об'єднує вчених і художників, обраних у члени Академії завдяки значним досягненням в галузі науки й мистецтва. Місія Словенської академії наук і мистецтв — сприяти розвитку наукової думки і художньої творчості.
Словенська академія наук і мистецтв | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Основні дані | ||||||
Засновано | 1938 | |||||
Абревіатура | SASA[1] | |||||
Країна | Словенія | |||||
Штаб-квартира | Любляна | |||||
Тип | національна академія наукd і академія наук | |||||
Дочірня(і) організація(ї) |
Research Centre of the Slovenian Academy of Sciences and Artsd і Institute of Musicologyd | |||||
Членство | International Union of Academiesd[2], All European Academiesd[3], Міжакадемічне партнерствоd[4] і Міжнаціональна Наукова Радаd[5] | |||||
Вебсторінка | sazu.si | |||||
Мапа | ||||||
Словенська академія наук і мистецтв у Вікісховищі |
Діє з 12 листопада 1938 року у Любляні. До 1943 року називалася Академія науки і мистецтва (словен. Akademija znanosti in umetnosti, AZU), під час другої світової війни отримала сучасну назву. Діяльність академії визначається Законом про Словенську академії наук і мистецтв (словен. Zakon o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti), прийнятому 20 липня 1886 року[джерело не вказане 1999 днів], з рядом змін та доповнень, останні з яких були введені 28 липня 1994 року[6].
Хоча Словенська академія наук і мистецтв виникла тільки в першій половині XX століття, її витоки сягають до 1693 року, тобто до XVII століття, коли виникли Французька академія, Королівське товариство в Лондоні і Академія німецьких природознавців у Швайнфурті. У Любляні була утворена попередниця сьогоднішньої академії — Academia operosorum Labacensium — спільнота з двадцяти трьох осіб, серед яких були юристи, теологи, лікарі. Першим головою спільноти був Янез Крстник Прешерен (словен. Janez Krstnik Prešeren), доктор теології і любитель-поет. Academia operosorum відкрила шлях бароковому мистецтву в Словенії, а Любляна стала центром словенського бароко. Члени академії в 1701 році запропонували організувати в Любляні першу публічну бібліотеку. В кінці того ж року, мабуть, за їх прикладом, виникло товариство Academia philharmonicorum Labacensium — перше об'єднання музикантів та любителів музики в Словенії.
Academia operosorum Labacensium припинила своє існування близько 1725 року. Однак через сто років в епоху Просвітництва з'явилася нова академія (в 1779 році). У спільноту, що виникла з ініціативи Блажа Кумердея[sl], увійшли майбутні діячі словенського відродження Марко Похлін, Юрій Япель[ru], Антон Томаш Лінгарт. Нові академіки займалися в першу чергу словенською історією та мовою, а також іншими мовами, поезією, риторикою, філософією, медициною і правом. Друга академія незабаром припинила своє існування, імовірно, за розпорядженням влади, і з кінця XVIII століття настав довгий період, коли у словенців не було свого об'єднання вчених і митців.
У другій половині XIX століття виникла Словенська матіца (словен. Slovenska matica), метою якої було всемірне поширення грамотності в Словенії, з'явилися також інші просвітницькі товариства, однак академія наук залишалася лише мрією, здійсненою лише під час так званої першої Югославії.
Діяльним організатором Академії був філолог Фран Рамовш[ru], багато сил віддав розвитку організації науки в Словенії на початку XX століття. Коли в 1919 році виник університет у Любляні, Наукове гуманітарне товариство з допомогою Словенської матиці, Народної галереї (словен. Narodna galerija) і товариства «Юрист» (словен. Pravnik) почало підготовчі роботи, і в 1938 році вони були успішно завершені. Перед відкриттям Академії були обрані перші вісімнадцять членів академії, а 4 січня наступного року за королівським указом був обраний її перший голова — славіст Райко Нахтігал[ru].
Під час другої світової війни Академія не припинила свого існування і продовжувала діяльність (в основному видавничу) під керівництвом Мілана Відмара. Після закінчення війни академія була реструктурована: замість первісних чотирьох відділень спочатку виникло п'ять, потім шість, виникали нові інститути та секції. Сформувалася академія інститутського типу за зразком Академії наук СРСР, проте з 1955 року до 1958 року з її складу спочатку вийшли великі технічні інститути — інститут фізики ім. Йоже Стефана (словен. Fizikalni inštitut Jožefa Stefana), інститут хімії ім. Бориса Кідрича (словен. Kemični inštitut Borisa Kidriča), електротехнічний інститут (словен. Inštitut za elektriško gospodarstvo) і нарешті інститут турбомашин (словен. Inštitut za turbinske stroje). У віданні Академії залишилися гуманітарні та деякі природничо-наукові інститути. В цей час було скасовано автономію академії (закони 1948 і 1949 року), повернуто їй лише за законом 1980 року. У післявоєнні роки значно зросла продуктивність академії, особливо в період з 1952 року по 1976 рік, під час головування словенського літературного критика Йосипа Відмара[sl].
Після другої світової війни Словенська академія наук і мистецтв здійснила низку важливих для Словенії проектів, наприклад, підготувала Словник словенської літературної мови[sl] (словен. Slovar slovenskega knjižnega jezika) і Словенський біографічний словник[ru] (словен. Slovenski biografski leksikon).
У 1981 році гуманітарні та природничо-наукові інститути були об'єднано в Науково-дослідний центр САНМ[sl] (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU), основна мета якого — дослідження в галузі минулого і сьогодення Словенії.
У 1994 році було прийнято закон про Академію, який гарантував їй автономію і незалежність її діяльності. Словенська академія стала в один ряд з іншими європейськими академіями наук, уклала договори про співпрацю приблизно з тридцятьма академіями, стала членом міжнародних наукових і академічних організацій. Біофізик Боштьян Жекш[sl], голова Академії з 2002 року до 2008 року, продовжував широке міжнародне співробітництво Словенської академії в різних галузях науки і мистецтва.
Словенська академія наук і мистецтв складається з 6 секцій (словен. razred), за галузями науки дві з них додатково поділяються на відділення (oddelok):
Крім того, в структуру Словенської академії наук і мистецтв входять:
Академія заснувала також Науково-дослідний центр САНМ (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU (ZRC SAZU)), який об'єднує 17 інститутів і дослідних груп.
З 2014 року посаду голови академії займає Тадей Байд[sl].
В особовому складі Словенської академії наук і мистецтв розрізняється кілька ступенів членства в залежності від заслуг перед словенською наукою чи мистецтвом, словенського походження чи громадянства
На час складання списку[коли?][уточнити] у чинному складі академії є 76 дійсних членів, 16 членів-кореспондентів та 77 іноземних членів.
У нижченаведеній таблиці перераховані всі діючі (живі) на момент складання або оновлення списку[коли?] дійсні члени САНМ із зазначенням дати народження та обрання, а також приналежності до секції академії та основної спеціалізації. Таблиця сортується за всіма колонками; спочатку члени відсортовані за секціями, а всередині них — за прізвищами в порядку українського алфавіту. Академік, який обіймає посаду голови академії, виділений жовтим тлом, секретарів секцій — зеленим, начальників відділень секції — блакитним фоном.
Ім'я | Дата народження |
Обрання академіком |
Обрання членом- кореспондентом |
Відділення | Спеціалізація | Посилання |
---|---|---|---|---|---|---|
Райко Братож[sl] | 17 лютого 1952 року | 2001 | 1995 | СІСН | історія давнього світу | [8] |
Славой Жижек | 21 березня 1949 року | 2013 | 2005 | СІСН | культурологія і соціальна філософія | [9] |
Йоже Менцінгер | 5 березня 1941 року | 2017 | 1995 | СІСН | правознавство і економіка | [10] |
Здравко Млинар[sl] | 30 січня 1933 року | 1987 | 1981 | СІСН | соціиологія | [11] |
Йоже Млинарич[sl] | 13 березня 1935 року | 2001 | 1995 | СІСН | класична філологія | [12] |
Маріян Павчник[sl] | 9 грудня 1946 року | 2009 | 2003 | СІСН | філософія і теорія держави і права | [13] |
Йоже Пір’євець[sl] | 1 червня 1940 року | 2009 | 2005 | СІСН | історія міжнародних відносин | [14] |
Славко Спліцхал[sl] | 14 червня 1947 року | 2009 | 2003 | СІСН | комунікація | [15] |
Біба Тержан[sl] | 25 липня 1947 року | 2007 | 2001 | СІСН | археологія | [16] |
Аленка Шелих[sl] | 2 вересня 1933 року | 2003 | 1997 | СІСН | кримінальне право | [17] |
Петер Штих[sl] | 27 листопада 1960 року | 2015 | 2007 | СІСН | ранньосередньовічна історія Словенії | [18] |
Франце Берник[sl] | 13 травня 1927 року | 1987 | 1983 | СФЛ | історія літератури | [19] |
Каєтан Гантар[sl] | 11 жовтня 1930 року | 1997 | 1993 | СФЛ | історія літератури і класична філологія | [20] |
Зінка Зорко[sl] | 24 лютого 1936 року | 2009 | 2003 | СФЛ | історія і діалектологія словенської мови | [21] |
Матьяж Кмецл[sl] | 23 лютого 1934 року | 2003 | 1997 | СФЛ | історія і теорія літератури | [22] |
Янко Кос[sl] | 9 березня 1931 року | 1983 | 1977 | СФЛ | порівняльне літературознавство і теорія літератури | [23] |
Йоже Крашовець[sl] | 20 квітня 1944 року | 1995 | 1991 | СФЛ | теологія, історія релігії, релігійна антропологія | [24] |
Янез Орешнік[sl] | 12 грудня 1935 року | 1993 | 1987 | СФЛ | загальне і порівняльне мовознавство германських мов | [25] |
Борис Патерну[sl] | 12 грудня 1935 року | 1985 | 1979 | СФЛ | теорія літератури, історія словенської літератури | [26] |
Тадей Байд[sl] | 19 січня 1949 року | 2009 | 2003 | СМФХТН | електротехніка і робототехніка | [27] |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.