![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e1/Maksym_Slavinsky_in_1894.jpg/640px-Maksym_Slavinsky_in_1894.jpg&w=640&q=50)
Славинський Максим Антонович
український громадсько-політичний діяч, поет, перекладач / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Славинський Максим Антонович?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Макси́м Анто́нович Слави́нський (Славінський; літературні псевдоніми — Лавінська, пан Максим, Соловінська, М. Головатий, С. Лавинський, М. Ставинський, Стависький, Пілад; нар. 12 (24) серпня 1868(18680824), Ставище, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія — пом. 23 листопада 1945, Київ, Українська РСР, СРСР) — громадський і політичний діяч Російської імперії, УНР і Чехословаччини. Насамперед відомий як літератор: поет, перекладач, публіцист, редактор журналів.
Максим Славинський | |||
![]() | |||
| |||
---|---|---|---|
травень — жовтень 1918 | |||
Міністр: | Дмитро Дорошенко | ||
| |||
24 жовтня — 14 листопада 1918 | |||
Прем'єр-міністр: | Федір Лизогуб | ||
Попередник: | Юлій Вагнер | ||
Наступник: | Володимир Косинський | ||
| |||
1919 — 1923 | |||
Міністр: | Степан Витвицький → Кость Левицький | ||
Народження: |
12 (24) серпня 1868(1868-08-24) Ставище, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія | ||
Смерть: |
23 листопада 1945(1945-11-23) (77 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||
Національність: | українець | ||
Країна: |
![]() ![]() ![]() | ||
Освіта: | Імператорський університет Святого Володимира | ||
Партія: | РУРП → УПСФ | ||
Шлюб: | Марія Сосчина | ||
|
У часи Української революції 1917—1921 років був дипломатом і державним діячем. Зокрема, як тимчасовий представник Української Держави у Всевеликому Війську Донському (1918 року), міністр праці Української Держави у другому уряді Федора Лізогуба (1918 року) і посол УНР у Чехословаччині з 1919 року.
Після поразки УНР у радянсько-українській війні залишився в еміграції у Празі. Викладав в Українському педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова і Українській господарській академії в Подєбрадах. Після Другої світової війни був арештований радянськими спецслужбами і перевезений у Лук'янівську в'язницю в Києві де помер не дочекавшись вироку. Посмертно реабілітований.