Сергі́й Ві́кторович Лавро́в (рос. Сергей Викторович Лавров; нар. 21 березня 1950, Москва) — російський державний і політичний діяч. Міністр закордонних справ Росії з 9 березня 2004 року. Герой праці РФ (2020).
| Сергій Вікторович Лавров | |
|---|---|
| рос. Сергей Викторович Лавров | |
_(cropped).jpg) | |
 Міністр закордонних справ РФ | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 9 березня 2004 |
| Президент | Володимир Путін Дмитро Медведєв |
| Прем'єр-міністр | Михайло Фрадков Віктор Зубков Володимир Путін Дмитро Медведєв Михайло Мішустін |
| Попередник | Ігор Іванов |
 Постійний член Ради Безпеки РФ | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 9 березня 2004 |
 Постійний представник РФ при ООН | |
| 7 липня 1994 — 12 липня 2004 | |
| Президент | Борис Єльцин Володимир Путін |
| Попередник | Юлій Воронцов |
| Наступник | Андрій Денисов |
| Народився | 21 березня 1950 (74 роки) Москва, СРСР |
| Відомий як | дипломат, політик, міністр |
| Місце роботи | Міністерство закордонних справ Росії[1] |
| Країна | СРСР і Росія |
| Національність | Armenians in Tbilisid |
| Alma mater | Московський державний інститут міжнародних відносин (1972) і School No.1414d (1966) |
| Політична партія | Єдина Росія |
| У шлюбі з | Maria Lavrovad |
| Діти | Ekaterina Vinokurovad |
| Професія | дипломат |
| Нагороди | |
| Підпис |  |
| mid.ru | |
Обіймав цю посаду в кабінетах Михайла Фрадкова (2004—2007), Віктора Зубкова (2007—2008), Володимира Путіна (2008—2012) і двох кабінетах Дмитра Медведєва (2012—2020) і в кабінеті Михайла Мішустіна (2020 — дотепер). Член Ради безпеки РФ, посол Росії, заслужений працівник дипломатичної служби РФ. З 1972 року працював у системі МЗС СРСР і Росії. У 1994—2004 роках — постійний представник РФ при ООН і представник РФ в Раді безпеки ООН. 2006 року ввійшов до складу федерального оперативного штабу Національного антитерористичного комітету Росії, тоді ж протягом пів року займав пост голови комітету міністрів Ради Європи.
З 2022 року після російського вторгнення в Україну знаходиться під персональними санкціями Євросоюзу, США, Великої Британії, Канади, Австралії та Японії.
Життєпис
Народився 21 березня 1950 року в Москві[2]. Його батько вірменин із Тбілісі, мати — росіянка з Ногінська, була співробітницею Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. Прізвище батька спочатку було Калантарян[3][4][5].
Після школи вступив до Московський міжнародних відносин (МДІМВ) МЗС СРСР. Стажист, аташе Посольства СРСР в Шрі-Ланці. У МДІМВ вчився на східному відділенні факультету міжнародних відносин, практику проходив на Шрі-Ланці.
1972 року, після закінчення інституту, Лавров був направлений на роботу до посольства СРСР у Шрі-Ланці.
1976 року він повернувся до Москви, працював у відділі міжнародних економічних організацій МЗС СРСР. У 1981 році відправили до радянського постійного представництва при ООН.
1988 року Лавров знову повернувся до Москви, спочатку став заступником начальника Управління міжнародних економічних відносин МЗС Росії, потім — першим заступником і начальником цього управління.
1990 року його призначили директором Департаменту міжнародних організацій і глобальних проблем МЗС Росії.
У квітні 1992 року Лавров став заступником міністра МЗС РФ.
1994 року його призначили постійним представником РФ при ООН і представником РФ в Раді безпеки ООН.
У 1994—2004 роках — Постійний представник РФ при ООН.
Міністр МЗС РФ
.jpg)
9 березня 2004 року Лавров став міністром МЗС в уряді Фрадкова. Він декларував «врегулювання» конфліктів у Грузії і Молдові, протидія США з розміщення протиракетної оборони в Європі й наданню Косово незалежності.
З 11 січня 2010 року — член Урядової комісії з економічного розвитку й інтеграції.
З квітня 2004 року — голова Комісії Росії у справах ЮНЕСКО.
У травні 2006 року увійшов до складу штабу Національного антитерористичного комітету Росії, півроку був головою комітету міністрів Ради Європи, займався підготовкою саміту лідерів країн Великої вісімки в Санкт-Петербурзі під головуванням Росії, а 2007 року.
12 вересня 2007 року уряд Фрадкова пішов у відставку і Лавров став тимчасовим в.о. міністра МЗС, згодом його було призначено на цей пост у кабінеті Віктора Зубкова.
У березні 2008 року на президентських виборах переміг перший віцепрем'єр Дмитро Медведєв. 7 травня 2008 року він вступив на посаду президента Росії. 8 травня 2008 року на засіданні Держдуми Путін був затверджений прем'єром. 12 травня 2008 року Путін провів призначення в уряд РФ. Лавров зберіг за собою пост глави міністерства закордонних справ.
У серпні 2008 року, під час російсько-грузинської війни в Південній Осетії, брав участь у переговорах із грузинським МЗС і керівниками інших держав про «врегулювання» війни. Згодом МЗС РФ готувало тексти договорів «про дружбу і співпрацю» з визнаними Росією Південною Осетією й Абхазією.
21 травня 2012 року вкотре отримав портфель міністра після вступу на посаду президента Путіна.
18 травня 2018 року знову затверджений Міністром закордонних справ[6].
Згідно з опитуваннями, проведеними ВЦВГД, Сергій Лавров неодноразово входив у трійку найефективніших міністрів Уряду Російської Федерації[7].
Через 12 років перебування на посаді Газета.Ru характеризувала Лаврова як «імпозантного інтелектуала», який є, нарівні із Сергієм Шойгу, одним із найпопулярніших міністрів у країні[8].
За офіційною біографією, Лавров володіє англійською, французькою та сингальською мовами. Рівень володіння Лавровим англійською мовою деякими лінгвістами[якими?][джерело?] ставиться під сумнів.
Захоплюється рафтингом: сплавляється гірськими річками Алтаю разом із друзями — випускниками МДІМВ. Лавров — автор присвяченою рідному інституту пісні, що стала гімном МДІМВ.
Російське вторгнення в Україну
1 травня 2022 року відповідав на питання про т. зв. «денацифікацію» України, якою керував президент етнічний єврей Зеленський, заявив: «Гітлер мав єврейську кров. Це нічого не означає. Мудрий єврейський народ каже, що найзапекліші антисеміти, як правило, євреї. У сім'ї не без виродку». Ця заява викликала різку реакцію МЗС Ізраїлю, куди викликали для роз'яснювальної розмови російського посла.[9]
Глава МЗС Ізраїлю Яїр Лапід заявив, що слова Лаврова «не можна пробачати, вони обурливі та є грубою історичною помилкою». Слова Лаврова засудили й інші ізраїльські політики та організації, зокрема голова меморіалу Голокосту «<Яд Вашем» Дані Даян. Він сказав, що Лавров перетворив жертв на злочинців, висунувши хибне твердження у тому, що Гітлер був єврейського походження[10]. Прем'єр-міністр Ізраїлю Нафталі Бенет назвав слова Лаврова брехнею, покликаною покласти відповідальність за знищення євреїв під час Другої світової війни на них самих. Бенет закликав негайно припинити використовувати посилання до Голокосту з політичною метою.[11]. 4 травня головний рабин Росії Берл Лазар закликав міністра публічно вибачитися за те, що «євреї є найзапеклішими антисемітами»[12]. 5 травня прес-служба ізраїльського прем'єр-міністра повідомляла про вибачення Володимира Путіна за слова Лаврова, у російському прес-релізі залишили без уваги момент з приводу вибачень Путіна.[13]
Заявляє, що Росія не нападала на Україну.[14]
1 травня 2022 року в інтерв'ю італійській телевізійній мережі Rete 4[15] Лаврова запитали, чому Росія заявила, що їй потрібна «денацифікація» України, враховуючи, що укр. сам президент був євреєм. Лавров відповів, припустивши, що Адольф Гітлер, як і Володимир Зеленський, мав єврейську спадщину, сказавши: «Що стосується аргументу [Зеленського] про те, що може бути нацифікація, якщо я єврей, якщо я правильно пам'ятаю, І я можу помилятися, Гітлер також мав єврейську кров».
Походження
Батько Лаврова тбіліський вірменин (Калантаров або Калантарян). 2005 року в Єревані Лавров заявив, що має «грузинське коріння і вірменську кров».
Матір була співробітницею Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. На сайті МЗС Росії вказується, що Лавров — росіянин.
Сім'я
- Дружина Марія Олександрівна[16]
- Донька — Катерина Винокурова[17], живе в США[18], на її статки накладено санкції багатьох країн. Одружена з Винокуровим Олександром Семеновичем[19]
- Сват — Винокуров Семен Леонідович[20]
- Падчерка — Ковальова Поліна Костянтинівна[21]
- Принаймні з 2002 року Лавров живе з коханкою Світланою Поляковою.[22][23] Він влаштував її з родичами на роботу до МЗС Росії. Пасербиця Лаврова і Світлани Поліна отримала громадянство Британії і купила квартиру за 4 млн фунтів в Лондоні. Всі вони використовують літаки, яхти та нерухомість російського олігарха Олега Дерипаски[24].
Заяви
Лавров не побачив знущань над заручниками на так званому «параді», що провели російські терористи 24 серпня 2014 року в Донецьку[25].
У лютому 2015 року під час 51-ї Мюнхенської конференції з безпеки у концентрованому вигляді виклав російську точку зору на війну в Україні. Як зазначає джерело, ця його заява «суперечить законам логіки і здоровому глузду» та викликала сміх у залі[26].
14 листопада 2022 Associated Press повідомило з посиланням на офіційних осіб Індонезії, що Лавров був госпіталізований із захворюванням серця. Згодом помічник опублікував у Telegram відео, на якому показано, як Лавров сміється над такими повідомленнями зі свого готелю на Балі, стверджуючи, що західні ЗМІ винні у «якісь грі».[27]
28 грудня 2022 в ефірі національного телебачення Лавров заявив: «Я переконаний, що завдяки нашій наполегливості, терпінню і цілеспрямованості ми відстоюємо благородні цілі, життєво важливі для нашого народу і нашої країни». Він також заявив: «Наш абсолютний пріоритет — це чотири нові російські регіони». Він також заявив, що мирні переговори з Україною відновляться, лише якщо вона визнає анексію чотирьох регіонів лише частково окупованими: «Вони повинні звільнитися від загрози нацифікації, з якою вони стикалися протягом багато років».[28]
4 березня 2023 року ВВС повідомило, що після зустрічі міністрів закордонних справ G20 у Делі учасники конференції посміялися над Лавровим після того, як він сказав, що війну з Україною «розв'язано проти нас». Лавров заявив, що Росія намагається зупинити війну в Україні, яка почалася після її власного повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Також було опубліковано відеозапис інциденту, а на аудіо можна почути сміх. [29]
Манери
Перед початком офіційної зустрічі в Москві з держсекретарем США Рексом Тіллерсоном 12 квітня 2017 р., на запитання акредитованої американської журналістки NBC News Андреи Мітчел про бомбардування хімічною зброєю в Сирії він відповів:
— Who was bringing you up? Who was giving you your manners? / укр. Хто вас виховував? Хто виховував вам такі манери?[30]
Використання ненормативної лексики
- 9 вересня 2008 під час телефонної розмови з головою МЗС Великої Британії Девідом Мілібендом Лавров заявив:
- З заяви Лаврова від 22 листопада 2014:
— Західні партнери на Україні взяти нас «на понт» хотіли.[32]
- 11 серпня 2015 на офіційній зустрічі з міністром закордонних справ Саудівської Аравії Аделем аль-Джубейром, під час промови останнього на пресконференції Лавров також використав «недипломатичну лексику». Він упівголоса сказав перед мікрофоном:
Кого саме мав на увазі відомий своєю «витриманістю»[36] Лавров — лишилося нез'ясованим.— Дебіли, бл..ь.[33][34][35].
Оскільки зустріч транслювалася в прямому ефірі, цей вислів потрапив у мережу, де коментувався російськомовною спільнотою та експертами[37]. Представниця МЗС РФ Марія Захарова поквапилася спростувати цей уже не перший факт використання ненормативної лексики своїм шефом.[38]
Факти
Нагороди
- 2024 — Національний орден, вища державна нагорода Буркіна-Фасо[40]
Примітки
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
