Радянсько-грузинська війна
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Радя́нсько-грузи́нська війна[3] (груз. საბჭოთა-საქართველოს ომი, трансліт. sabch’ota-sakartvelos omi), або радя́нське вто́ргнення у Гру́зію (груз. საბჭოთა შეჭრა საქართველოში, трансліт. sabch’ota shech’ra sakartveloshi) — війна між Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою та Демократичною Республікою Грузії в лютому-березні 1921 року, розпочата радянським урядом з метою загарбання Грузії. Супроводжувалася низкою збройних боїв (тифлі́ська опера́ція[4], у пострадянській західній та сучасній грузинській літературі поширені терміни радя́нська окупа́ція Гру́зії[5]), у яких брали участь: з одного боку — частини 11-ї та 9-ї Кубанської армії РРФСР, з іншого — озброєні підрозділи Грузинської Демократичної Республіки.
Радянсько-грузинська війна | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Військові окупації Радянським Союзом Турецька війна за незалежність | ||||||||
Окупаційна Червона армія в Тбілісі, 25 лютого 1921 року | ||||||||
| ||||||||
Сторони | ||||||||
Грузія За підтримки Франція (обмежено) |
РСФРР АзРСР |
Уряд Анкари | ||||||
Командувачі | ||||||||
Пармен Чічінадзе Георгій Квінітадзе Георгій Мазніашвілі Валіко Джугелі |
Анатолій Геккер Михайло Веліканов Йосип Сталін Григорій Орджонікідзе Пилип Махарадзе |
Кязим Карабекір | ||||||
Військові формування | ||||||||
Національна гвардія
|
Червона армія
|
Армія Великих Національних Зборів
| ||||||
Втрати | ||||||||
3,200 вбито або полонено Невідома кількість поранених 3,800-5,000 вбитих мирних жителів[1] |
5,500 вбито 2,500 полонено Невідома кількість поранених[1] |
30 вбито 26 поранено 46 пропалі[2] |
Війна стала результатом експансіоністської політики росіян, які мали на меті контролювати якомога більше земель, що входили до складу колишньої Російської імперії[6][7] до бурхливих подій Першої світової війни, а також диверсійних зусиль грузинських більшовиків (здебільшого росіян), які не мали достатньої підтримки у Грузії, щоб захопити владу без зовнішнього втручання.[8][9]
Незалежність Грузії була визнана Росією в Московському договорі, підписаному 7 травня 1920 року, і подальше вторгнення в країну не було загальноприйнятим у Москві. Його в основному спроєктували два впливові радянсько-російські чиновники грузинського походження, Йосип Сталін і Серго Орджонікідзе, які 14 лютого 1921 року отримали згоду російського лідера Владіміра Леніна на просування у Грузію під приводом підтримки «бунту селян і робітників» у країні. Російські війська після важких боїв зайняли столицю Грузії — Тбілісі (тоді відому як Тифліс для більшості негрузинів) і проголосили Грузинську Радянську Соціалістичну Республіку 25 лютого 1921 року. Решта країни була захоплена протягом трьох тижнів, але тільки у вересні 1924 р. була остаточно встановлена Радянська влада. Майже одночасна окупація військами Туреччини значної частини південно-західної Грузії (лютий–березень 1921 р.) загрожувала переростанням у кризу між Москвою та Анкарою та призвела до значних територіальних поступок між Радянським урядом і Туреччиною в рамках Карської угоди.