Осетини
іраномовний народ Кавказу, давній народ Північного й Південного Кавказу З Вікіпедії, вільної енциклопедії
іраномовний народ Кавказу, давній народ Північного й Південного Кавказу З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Осети́ни (осет. ирæттæ, дигорæнттæ) — давній народ Північного Кавказу.
| Осетини Ирæттæ | |
|---|---|
 осетинські жінки за роботою, XIX ст. | |
| Кількість | понад 700 тис. осіб |
| Ареал |  Росія:Північна Осетія  Грузія:Південна Осетія  Туреччина |
| Близькі до | іранські народи |
| Входить до | іранські народи |
| Мова | осетинська, грузинська, російська |
| Релігія | християни, Уацдін мусульмани-суніти |
Осетини живуть в історичній області Осетія. У цей час територіально це 2 національні автономії — Республіка Північна Осетія в складі РФ та самопроголошена держава Південна Осетія. Як і діаспори багатьох кавказьких народів, сформовані наприкінці XIX століття після російсько-кавказьких воєн, значна осетинська громада проживає на території Туреччини.
Чисельність осетинів у Росії становить 515 тис. осіб (перепис 2002[1]); у Грузії — у Південній Осетії понад 65 тис. осіб (1989[2]), на решті території Грузії — 38 028 осіб (перепис 2002 року); у Туреччині — понад 100 тис. осіб (оцінка, 1990-ті рр.)
Таким чином, загальна чисельність осетинів становить понад 700 тис. осіб (оцінка, 1990-ті).
Сучасні осетини походять від нащадків кавказьких племен, підкорених аланами, одним із сарматських племен. Близько 200 р. н. е. аланам вдалося зберегти майже всю свою культуру перед готською навалою: вони змогли створити державне утворення у межиріччі Дону й Волги.
 |
| Осетини |
| Осетинська мова |
| Осетинські імена |
| Осетинська міфологія |
| Осетинська архітектура |
| Осетинська література |
| Осетинська музика |
| Осетинська кухня |
Між 350 і 374 роками гуни знищили Аланське царство, але у VIII ст. централізована Аланія виникла на півнночі Кавказу, на землях теперішньої Черкесії та Північної Осетії. Вигідне розташування Аланії на Великому шовковому шляху сприяло піднесенню держави, яка у період розквіту Х—XI століть являла собою централізовану монархію і становила значну регіональну потугу. За сучасності спадщина Аланії є питанням суперечок між адигськими народами і осетинами.
У XIII ст. Аланія впала під натиском монгольської навали. Аланів відтіснили з родючих долин на південь, у гірські ущелини Центрального Кавказу. На його північних відрогах утворились 4 великі спільноти, що відповідали племінному розподілу (Дігорське, Алагірське, Куртатінське, Тагаурське), на південних — велика кількість дрібніших удільних територій, що перебували під впливом грузинських феодалів.
Саме тоді, у пізньому Середньовіччі, почалось формування основних сучасних субетносів осетинів:
У XVIII—XIX ст. почалось переселення частини осетинів у долини.
Південні осетини мають історичне протистояння з грузинами (1918—1920), яке особливо загострилось наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, і з розпадом СРСР призвело до самопроголошення самостійності Південної Осетії.
Північні осетини брали участь в Осетино-інгушському конфлікті (1991—1992).
Осетинська мова належить до іранської групи індоєвропейської родини мов. Сучасна мова осетинів представлена 2 основними групами діалектів — іронська (Ірон) на Півночі і Півдні Осетії та дігорська (Дігурон) на заході Північної Осетії, що мають подальше членування на субдіалекти (туальський, ксанський та ін.).
В основу літературної норми покладено іронський діалект, а не більш архаїчний дігорський.
Писемність осетинської мови — на основі кирилиці (з XIX ст.)
Більшість віруючих осетин вважаються православними, що прийняли християнство з Візантії в період з IV по IX століття. Невелика частина осетин сповідують іслам сунітського спрямування, сприйнятий у XVII—XVIII століттях від кабардинців. Але значна частина осетинів (50%) фактично є прихильниками традиційних осетинських вірувань.
Система релігійного світогляду осетинів була успадкована від далеких предків і в своїй основі має арійське коріння. Але в умовах відсутності духовенства, релігійної організації та писемності, вона з часом зазнавала значних змін [3].
Процес етногенезу осетинів на основі кавказьких аланів за участю місцевого кавказомовного субстрату (племен кобанської культури), очевидно, став основною складовою для становлення їхніх релігійно-культових уявлень [4].
Духовна культура південних осетинів безперервно збагачувалася за рахунок сусідства з християнською Грузією і тривалих, безперервних контактів з її населенням. Найінтенсивнішими ці процеси були за часів царювання в Грузії Цариці Тамари.
Християнські елементи в народній релігії осетинів частиною успадковувалися і від самих аланів, які в період політичного розквіту Аланії в X-XI століттях активно поширювали на своїй території православ'я. Ця політика також активно підтримувалася союзною Візантією [5].
У результаті монгольської навали в XIII столітті, ці процеси були перервані. У наступний після краху Аланії період і аж до вступу до складу Російської імперії, осетини ізольовано жили в умовах важкодоступних гірських ущелин вже без участі в духовному житті світової цивілізації. У цих умовах відбувався процес остаточного становлення сучасної релігійної культури осетинів, що нині характеризується як універсальна монотеїстична релігія православного християнства [6].
Народна релігія осетинів має вигляд складної системи світогляду та культів, котра базується на найдавнішій осетинській міфології (зокрема, відображеної в осетинському Нартівському епосі), яка характеризується наявністю єдиного Бога, що має епітети великий і єдиний.
Він створив Усесвіт і все, що в ньому є, в тому числі й нижчі небесні сили, що є покровителями різних стихій, матеріального світу та сфер людської діяльності, і котрі разом становлять підвладний йому пантеон: святі покровителі, небесні ангели і земні духи [7].
У народному календарі осетинів є свята, що відзначаються в честь Великого Бога та більшості святих, які супроводжуються молитовними бенкетами і жертвопринесеннями, котрі часто влаштовуються у присвяченим для них святилищах.
Святилищами можуть бути як певні культові споруди, так і священні гаї, гори, печери, купи каміння, руїни древніх каплиць і церков [8]. Деякі з них шануються лише в окремих ущелинах або населених пунктах, а деякі є спільними для всіх осетинів[9].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
