Піщана (Подільський район)
село у Подільському районі Одеської області. Адміністративний центр Піщанської сільської громади З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Піща́на — село в Україні, у Подільському районі Одеської області, розташоване на річці Савранка. Адміністративний центр Піщанської сільської громади.
| село Піщана | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Одеська область |
| Район |  Подільський район |
| Тер. громада | Піщанська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120170010068000 |
| Облікова картка | Піщана (Подільський район) |
| Основні дані | |
| Засноване | XVI століття |
| Населення | 3,234 |
| Площа | 8,36 км² |
| Густота населення | 386,84 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66110 |
| Телефонний код | +380 4866 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°7′37″ пн. ш. 29°43′47″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
115 м |
| Водойми | р. Саврань |
| Відстань до обласного центру |
198,6 км |
| Відстань до районного центру |
25 км |
| Ліси | Даничеве |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66110, Одеська область, Подільський район, село Піщана, вул. В. В. Приходька |
| Карта | |
  Піщана | |
 Піщана | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Розташоване за 25 км від міста Балта. На півдні межує з селами Новополь, Крижовлин та Шляхове, на сході з селом Пужайкове, на півночі з селом Гербине та на заході з селом Берізки-Чечельницькі Гайсинського району.
Поблизу села розташовано ландшафтний заказник місцевого значення Даничеве.
До заснування села
На территорії села та за ним знаходять багато пам´яток Черняхівської культури. Черепці та т.д також знайдено 4 кургана.
Заснування села та подальша історія.
Неофіційні джерела говорять про заснування села у 16 столітті, коли на острові між двома рукавами Саврані поселилися селяни утікачі від Фільварок з Брацлавщини, заснувавши село Піщана. Перша згадка датована 1648 роком, на карті Гійома Левасера де Боплана[1]. На ній, село називалося Піщаний брід. На правому березі річки у другій половині 16 століття з'явилося село Цурканівка. У першій половині 17 століття обидва поселення об'єдналися в одне — Піщана. Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі Піщаної в рядах Брацлавського полку брали активну участь у боротьбі проти шляхетської Польщі. Але в другій половині XVII століття Польща знов захопила землі між Бугом і Дністром. Піщану віддано поміщику Ржевуському, який у північно-західній частині села спорудив маєток-фортецю. Під час російсько-турецької війни 1787—1791 рр. в східній частині села, що дістала назву Отаманівки, оселилося чимало чорноморських козаків.
За указом Павла І 1796 року козаків почали закріпачувати нарівні з селянами. В Піщані та навколишніх селах землями володіли здебільшого польські поміщики. Селяни-кріпаки змушені були працювати на пана 220 днів на рік і відбувати так звані шарваркові повинності, тобто додаткові дні. Найбільш поширеними формами протесту проти феодального гноблення стали втечі селян від поміщиків, підпали маєтків тощо. Особливо активізувалися антикріпосницькі виступи в 10—30-х роках XIX століття, коли в цих місцях діяли загони Кармалюка. Ще й досі в народній пам'яті зберігається легенда про Кармалюкове джерело біля села (Кадубчик). У 1846 році воно отримало статус містечка і стало волосним центром Балтського повіту. За адміністративними поділами — з 16 сторіччя Брацлавський повіт, з 19 сторіччя Балтський повіт; 1923 1935 — Балтський район, 1935 1957 — Піщанський район, 1957 1962 — Савранський район, з 1962 Балтський район.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 96 жителів села[2].
У 1930-1950-х роках сторіччя село Піщана було районним центром Піщанського району Молдавської АРСР (та згодом Одеської області[3]).
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3671 особа, з яких 1645 чоловіків та 2026 жінок.[4]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3214 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,04 % |
| російська | 2,04 % |
| вірменська | 0,77 % |
| молдовська | 0,71 % |
| білоруська | 0,15 % |
| болгарська | 0,03 % |
Поблизу села виявлені поселення трипільської і черняхівської культур. Сіцінський Юхим Йосипович в своєї книзі «Археологічна карта Подільської губернії» писав:
 |
На вигоні біля села, на площі 5 десятин попадається безліч череп'я від глиняних якнайдавніших посудин. У 1891 році пан Зборовський провів розкопку до підґрунтя на площі 10 квадратних сажнів і знайшов 10 маленьких своєрідних глиняних посудин, 2 людських сидячих фігури з глини і глиняне сідальце (немов крісло). |  |
Церква Різдва Богородиці — заснована у 1764 році (перетворена з греко-католицької на православну у 1794), була спалена турками. Нова церква Різдва Богородиці збудована у 1777 році, вона діяла до 1853 року, розібрана за наказом начальства воєнних поселень.
Церква Успіння — заснована у 1777 році. Існувала до 1865 року. Нова дерев'яна церква збудована у 1864 році. В 1896 капітально відремонтована, прибудована дерев'яна дзвіниця.
Лиса гора
Лиса гора—так її називають селяни. За легендами на горі нема дерев через те, що відьми вирощювали там трави для своїх зілль. Зараз гора почала заростати. Селяни шуткують, що у селі зникли відьми.
Даничеве
Урочище «Дани́чеве» — ландшафтний заказник місцевого значення в Україні. Лісове угіддя, розташоване у Подільському районі Одеської області, поблизу села Піщана.
Площа заказника — 354,0 га.
Урочише Данишеве було штучно створено у період боротьби з піщаними бурями. Основну його естетичну та рекреаційну цінність становлять вікові насадження сосни звичайної (природний ареал якої був за межами області). Згідно з даними екологічного обстеження 2003 р. рідкісних видів рослин і тварин не виявлено. Заказник створено для охорони лісового масиву на межі степової та лісостепової зон, та єдиного в області місця зростання вікових сосен. Заказник має велике природоохоронне та рекреаційне значення. На його території трапляються рідкісні та зникаючі види флори і фауни.
Також на территорії урочища є джерело під назвою Кадубчик. Воно тече через все урочище. Вода яка витікає з пагорба дуже чиста, її можна споживати як звичайну воду.
Освіта
На терріторії села діють школа, школа-інтернат та дитячий садок. В них вчаться як і діти села так і сусідніх поселень. Раніше на территорії села діяло ще 2 школи.
Медицина
На території села діє амбулаторія (раніше лікарня) та аптека.
Спорт
В селі є футбольний стадіон на якому грає ФК "Вуїн". За станом поля та за проведенням матчів на ньому слідкує Василь Гудков
- Брижатий Анатолій Дементійович. — (1936) — український журналіст, член НСЖУ.
- Петрашевський Станіслав Васильович[7] — (народився у 1935 — помер у 1996) — відомий український художник, керівник Житомирської обласної організації Національної спілки художників України.
- Сокерчак Вячеслав Михайлович (1947) — народний депутат України
- Черкашенко Іван Михайлович — прозаїк, публіцист
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
