Loading AI tools
село в Калуському районі Івано-Франківської області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пі́йло — село Калуського району Івано-Франківської області, розташоване на лівому березі річки Чечва за 1 км на південний захід від Калуша. Входить до складу Калуської міської громади.
село Пійло | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Калуський район |
Громада | Калуська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA26060170110080049 |
Основні дані | |
Засноване | 1187 |
Перша згадка | 2 червня 1475 |
Населення | 2150 |
Площа | 10,4 км² |
Густота населення | 206,73 осіб/км² |
Поштовий індекс | 77344 |
Телефонний код | +380 03472 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°00′10″ пн. ш. 24°18′13″ сх. д.H G O |
Водойми | Чечва |
Місцева влада | |
Адреса ради | 77344, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Пійло вул. Грушевського, 85 |
Вебсторінка | https://kalushcity.gov.ua/city/s-pijlo |
Староста | Гелега Галина Ярославівна |
Карта | |
Мапа | |
|
Згідно з припущеннями назва села пов'язана з гідрологічним розміщенням Пійла. Можливо, таку назву дали чумаки, які возили сіль з Калуша або татари, які зупинялися тут перед тим, як рушити на Рогатинщину і Галич.
Перші поселення на території села існували ще за часів кам'яної доби. Про це свідчать знайдені в селі та навколишніх місцях знаряддя праці. Перша згадка про село Пійло датується 1454 роком.
Згадується 2 червня 1475 року в книгах галицького суду [1]. У податковому реєстрі 1515 року документується 10 ланів (близько 250 га) оброблюваної землі[2].
У 1565–1566 рр. у Пійлі нараховувалося 30 дворів, населення становило 150–160 осіб. У податковому реєстрі 1578 р. в селі фіксується піп — отже, вже тоді була церква[3]. Місцеві селяни торгували у місті продуктами харчування, продавали рідкісний червоний дуб з лісу неподалік та випалювали поташ. За часів Хмельниччини у Калуші спалахнуло повстання за активної участі пійлян[4], яке очолив Іван Грабівський. У повстанні у жовтні-листопаді 1648 року брало участь до 5 тисяч людей, пізніше повстанці об'єднались з військом Семена Височана.
У 1670 році повсталі жителі села напали на римокатолицький монастир у Голині. Протягом 1672–1676 ця місцевість не раз ставала полем битв турецько-татарської орди з поляками.
В 1914 р. почалася Перша світова війна. Село поперемінно захоплювали то росіяни, то австрійці. У травні 1919 року Галичину окупувала Польща.
У 1939 році в селі проживало 1620 мешканців (1570 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 10 поляків і 10 євреїв)[5].
У 1939 р. Галичину захопив СРСР, у 1941 — Німеччина, у 1944 — знову СРСР. У боях 1944 року загинуло 3 пійлян, загалом у ІІ світовій війні полягло 28 вихідців з Пійла. Жителі села взяла активну участь у русі опору окупантам, воюючи в УПА, підтримуючи підпілля ОУН та жертвуючи своєю волею і життям. Їхні родини окупанти виселили в Сибір. У січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, в Пійлі — з 30 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші).
Колись на теренах села була цегельня, а тепер — штольня копальні, яка так і не була введена в дію[6].
Навесні 1948 року створено колгосп «Більшовик». 5 грудня 1949 року був убитий голова колгоспу Турлей А. К.
Будівництво в селі міні-ГЕС потужністю 156 кВт, прийняте спільним рішенням райвиконкому і РК КПУ № 648 29 грудня 1951 р., не було виконане.
У 1956 р. ліквідовано в селі неписьменність і малописьменність. Із двокласової (шестирічне навчання вели два вчителі) школи організували початкову 4-класну школу, потім семирічну і восьмирічну.
З 1998 р. почалася газифікація села, головою сільської ради на той час був Михайло Савчук. Закінчила газифікацію села Наталія Савчук, котра була обрана головою у 2002 році.
В 2012 році в селі народилося 20 діток, померло 37 людей. Найбільше у селі Стасюків та Лисаників.
У 2018 р. встановлено освітлення вулиць.[7]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 2142 | 99.63% |
російська | 7 | 0.33% |
білоруська | 1 | 0.04% |
Усього | 2150 | 100% |
Церква святого мученика Дмитрія вперше згадується 1684 року про сплату 10 злотих катедратика (столового податку)[9]. Також згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року, як і друга пійлянська церква — церква Введення Матері Божої в Храм.
У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камʼянецької єпархії 1740—1755 рр. церква Введення Матері Божої в Храм описується як дерев'яна, збудована коштом парохіян у 1703 році, парох — Ян Хохонович, висвячений у 1729 році, 25 парохіян-господарів. Церква святого мученика Дмитрія, — дерев'яна, споруджена в 1722 році коштом пароха Гаврила Зигодського (Вигодського?), висвяченого в 1715 році, 26 парохіян-господарів.
Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у пійлівській церкві 5 давніх дзвонів діаметром 86, 60, 54, 38, 35, вагою 377, 104, 63, 21, 16 кг, виготовлених у 1880, 1745, 1704, 1745, 1746 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[10] У селі є три храми Господні — греко-католицький, православний Київського патріархату та православний автокефальний. Уночі з 25 на 26 липня 1965 р. спалили 200-річну церкву[11] Введення в Храм Пр. Богородиці 1768 р. побудови. На щастя, залишився храм православної громади, який почали будувати у грудні 1933 р. Однак уже 16 жовтня 1965 року громада села самочинно збудувала церкву — доносили у «відповідні» органи[12].
У 1995 р. споруджено греко-католицьку церкву Введення Матері Божої в Храм.[13]
У 2011—2018 р. побудовано храм св. ап. Петра і Павла УАПЦ (тепер — ПЦУ). Настоятель митр. прот. Василь Малярчук.
Боринець Наталія Михайлівна — 1921 р. нар. Член ОУН. Станіславським обласним судом 20.05.1941 засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Грицак Григорій Іванович — 1920 р. нар. Постачав гроші і продукти ОУН, організовував підпільникам зустрічі з селянами. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 19.07.1950 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Дембович Яким Харитонович — 1910 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Нечеса», господарчий станичної ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 09.07.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Дембович Василь Харитонович — 1913 р. нар. Член ОУН, сприяв воякам УПА у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Івахнюк Петро Романович — 1928 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Славко», у лютому 1945 р. мобілізований до УПА, де був охоронцем коменданта боївки ОУН «Галайди». Затриманий під час проведення ЧВО.
Киркош Іван Васильович — 1902 р. нар. Член ОУН, після вчинення теракту над дільничим уповноваженим Долинського РВ МВС допомагав бійцям УПА приховати сліди злосину. Засуджений 12.12.1947 р.
Кохан Василь Костянтинович — 1930 р. нар. Член молодіжної ОУН, псевдо — «Крук», кур’єр станичної ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 25.09.1946 засуджений на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Лисаник Василь Степанович — 1914 р. нар. Член ОУН, збирав продукти для УПА, служив в українській поліції (1941). Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.3944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Микуляк Кіндрат Васильович — 1912 р. нар. Член ОУН, сприяв членам ОУН у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна. Загинув 31.03.1945 в тюрмі, місце поховання невідоме.
Олійник Ганна Антонівна — 1907 р. нар. Мала зв’язок з ОУН. Особливою нарадою при МВС СРСР 18.03.1949 засуджена на 5 років позбавлення волі.
Олійник Семен Павлович — 1892 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Старий», господарчий станичної ОУН. Організовував збір для УПА продуктів харчування та грошей. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 25.09.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.загинув 25.12.1949 в ув’язненні, місце поховання невідоме.
Павлишин Максим Іванович — 1912 р. нар. Зв’язковий ОУН. Розповсюджував серед населення антирадянські листівки та бофони, вивішував національні прапори. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 19.07.1950 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Парцей Василь Миколайович — 1930 р. нар. Інформатор ОУН, поширював антирадянські листівки, вивісив у селі синьо-жовтий прапор. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 19.07.1950 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна. Загинув 26.08.1954 в ув’язненні, місце поховання невідоме.
Полянський Федір Миколайович — 1902 р. нар. Інформатор ОУН, постачав ОУН гроші. Розповсюджував серед населення антирадянські листівки та бофони. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 19.07.1950 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Савчук Іван Сильвестрович — 1901 р. нар. Член ОУН, проводив антирадянську агітацію. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Савчук Федір Сильвестрович — 1908 р. нар. Член ОУН, сприяв членам ОУН у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Савчук Петро Сильвестрович — 1918 р. нар. Член ОУН, сприяв членам ОУН у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Семанишин — 1914 р. нар. Кандидат в члени ОУН, псевдо — «Лис». Бойовик боївки референтури СБ Перегінського районного проводу ОУН (1945-02.1947). Загинув у бункері, під час збройної сутички із чекістсько-військовою групою. Старший стрілець СБ.
Симанишин Анастасія Федорівна — 1920 р. нар. Не донесла в органи влади на братів — вояків УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 14.09.1946 засуджена на 5 років позбавлення волі та 3 роки позбавлення прав.
Симанишин Василь Васильович — 1926 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Когут», постачав воякам УПА амуніцію. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 25.09.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Симанишин Іван Дмитрович — 1929 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Сагайдачний», зв’язковий і розвідник УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 25.09.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Стасюк Костянтин Хомич — 1901 р. нар. Переховував члена ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 27.04.1950 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Стасюк Мирон — підпільник ОУН, убитий німцями в 1944 р.
Стасюк Омелян Миколайович — 1909 р. нар. Член ОУН, у серпні 1947 р. встановив зв’язок з підпіллям. Причетний до теракту над бійцем винищувального батальйону.
Стасюк Дмитро Миколайович — 1904 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Грім», влітку 1947 р. був призначений на посаду станичного провідника с. Пійло.
Турлей Василь Іванович — 1912 р. нар. Член ОУН, сприяв членам ОУН у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна. Загинув 19.04.1945 в тюрмі, місце поховання невідоме
Турлей Ілля Єфимович — 1915 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Білий Ведмідь», збирав продукти для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 29.09.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Федун Василь Лазаревич — 1909 р. нар. Член ОУН, проводив антирадянську діяльність. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Фіцак Денис Олексійович — 1921 р. нар. Вояк УПА (боївка СБ), псевдо — «Ворона». Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 16.06.1946 засуджений на 15 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Фіцак Олексій Максимович — 1901 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Лобода», ройовий куща самооборони. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 25.03.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 3 роки позбавлення прав із конфіскацією майна.
Фрей Антон Михайлович — 1902 р. нар. Член ОУН, матеріально допомагав УПА. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.
Хомицький Хорітон Янкович — 1906 р. нар. Симпатик ОУН, під час німецької окупації встановив зв’язок з членами ОУН та виконував обов’язки кур’єра.
Село поділяється на частини: «Долішній» і «Горішній» кути, «Будова» та «Колгосп».
У селі є вулиці[19]:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.