Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Дрейфуюча станція «Північний полюс-1» («Северный полюс», «Северный полюс-1», «СП», «СП-1») - перша в світі радянська полярна науково-дослідницька дрейфуюча станція.
Висадка експедиції на лід була виконана 21 травня 1937 року. Офіційне відкриття станції відбулося 6 червня [1937 року (поблизу Північного полюсу), коли крижину покинули літаки, які доставили полярників і обладнання. Склад: керівник станції Іван Дмитрович Папанін, метеоролог і геофізик Євген Костянтинович Федоров, радист Ернст Теодорович Кренкель, гідробіолог і океанограф Петро Петрович Ширшов.
Створена в районі Північного полюса станція «Північний полюс» через 9 місяців дрейфу (274 дня) на південь була винесена в Гренландське море, крижина проплила більше 2000 км.
Криголамні пароплави «Таймир» та «Мурман» зняли четвірку зимівників 19 лютого 1938 року за 70-ю широтою, в декількох десятках кілометрів від берегів Гренландії.
13 лютого 1936 року в Кремлі на нараді про організацію транспортних польотів Отто Юлійович Шмідт виклав розроблений план повітряної експедиції на Північний полюс і заснування станції в його районі. Сталін і Ворошилов на підставі плану прийняли урядову постанову, що доручала Головному Управлінню Північного морського шляху організувати в 1937 році експедицію в район Північного полюса і доставити туди на літаках обладнання наукової станції і зимівників. Керівництво поклали на Шмідта.
Для вибору місця (аеродрома) створення проміжної бази для штурму полюса на о. Рудольфа ( Землі Франца-Йосипа) навесні 1936 року в розвідку відправилися льотчики Водоп'янов і Махоткин. У серпні туди попрямував криголамний пароплав «Володимир Русанов» (начальник експедиції І. Д. Папанін) з вантажем для будівництва нової полярної станції і обладнання аеродрому. На станції о. Рудольфа залишилося 24 людини, Папанін повернувся в Москву.
Намет для житлового табору будував московський завод «Каучук». Її каркас зроблений з алюмінієвих труб, що легко розбираються ; стіни - брезентові, між ними прокладено два шари гагачого пуху, підлога - гумова, надувна. До намету прибудований тамбур.
Центральна радіолабораторія в Ленінграді виготовила дві радіостанції - потужну на 80 ват і 20-ватну аварійну. Основним джерелом живлення служили 2 комплекти лужних акумуляторів, що заряджалися від невеликого вітряка або від динамо легкого бензинового двигуна (мався і движок з ручним приводом). Все обладнання, починаючи від антени і закінчуючи найдрібнішими запасними деталями, було зроблено за умови особистого нагляду Кренкеля, і при безпосередньому керівництві радіотехніка Миколи Миколайовича Стромілова. Вага всього радіообладнання укладалася в півтони.
За спеціальними кресленнями суднобудівний завод ім. Каракозова (Ленінград) побудував спеціальні нарти з ясена, вони важили 20 кг. Інститут Інженерів громадського харчування приготував для зимівників запаси продуктів харчування на півтора року вагою близько 5 тонн.
Зимівники не брали з собою лікаря, його обов'язки були покладені на Ширшова.
13 лютого 1937 року на засіданні в Кремлі (брали участь Сталін, Молотов, Каганович, Ворошилов, Орджонікідзе, Мікоян, Єжов) Шмідт звітує про виконану роботу і про підбір учасників експедиції. Уряд дав згоду на участь в експедиції самого Шмідта.
Ескадра повітряної експедиції складалася з 4 чотиримоторних літаків АНТ-6-4М-34Р «Авіаарктіка» і двомоторного розвідника Р-6 (АНТ-7).
Зам. Шмідта - начальник Полярної авіації (заст. нач. Головпівнморшляху) Марк Іванович Шевельов. Командир льотного загону - Герой Радянського Союзу Михайло Васильович Водоп'янов, флагштурман експедиції - Герой Радянського Союзу комбриг Іван Тимофійович Спірін.
Флагманський літак вів Водоп'янов (другий пілот - М. С. Бабушкін). Другим літаком керував Герой Радянського Союзу комбриг Василь Сергійович Молоков. Третім - Анатолій Дмитрович Алексєєв. Четвертим - Ілля Павлович Мазурук. Літаком-розвідником - Павло Георгійович Головін. На етапі розвідки експедиції допомагав літак Р-5 полярної авіації, ним керував льотчик Л. Г. Крузе [1].
Синоптик експедиції - Борис Львович Дзердзеєвський. Спеціальний кореспондент газети «Известия» Е. Віленський (шеф-кухар екіпажу Алексєєва). Кінооператор експедиції - Марк Трояновський.
Шмідт розробив математичні методи визначення напрямку і швидкості дрейфу криги. Уже тоді, спостерігаючи характер дрейфу, Шмідт зробив висновок, що крижину винесе до берегів Гренландії.
З Амдерми на Архангельськ вилетіли в той день, коли керований В. П. Чкаловим АНТ-25 пролетів над Північним полюсом.
Розмір крижини: 3x5 км, товщина 3 м. Щомісяця в Москву відправлялися звіти про виконану наукову роботу.
З кінця січня 1938 року крижина безперервно зменшувалася, і незабаром полярникам довелося послати радіограму:
«В результаті шестиденного шторму в 8 ранку 1 лютого в районі станції поле розірвало тріщинами від півкілометра до п'яти. Знаходимося на уламку поля довжиною 300, шириною 200 метрів. Відрізані дві бази, також технічний склад ... Намітилася тріщина під житловий наметом. Будемо переселятися в сніговий будинок. Координати повідомлю додатково сьогодні; в разі втрати зв'язку просимо не турбуватися».
На порятунок четвірки були спрямовані: літак льотчика Власова, пароплав «Мурманець», а потім і криголами Мурман» та «Таймир». Останні два і зняли папанинців з крижини.
«...У цей час ми залишаємо крижину на координатах 70 градусів 54 хвилини північної, 19 градусів 48 хвилин вестової і пройшовши за 274 доби дрейфу понад 2500 км. Наша радіостанція перша повідомила звістку про підкорення Північного полюса, забезпечила надійний зв'язок з Батьківщиною і цієї телеграмою закінчує свою роботу».
Наукові результати, отримані в унікальному дрейфі, були представлені Загальним Зборам АН СРСР 6 березня 1938 року й отримали високу оцінку фахівців. Всім учасникам експедиції були присвоєні вчені ступені докторів географічних наук.
За видатний подвиг в справі освоєння Арктики всім чотирьом полярникам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Також це звання було присвоєно льотчикам, які доставили експедицію на Північний полюс - А. Д. Алексєєву, П. Г. Головіну, І. П. Мазуруку і М. І. Шевельову.
Літаки для експедиції (5 штук) формально були взяті в оренду в Уряду. Згідно з розповіддю М. І. Шевельова, коли після закінчення експедиції обговорювалося питання, що робити з оплатою літаків, йому було сказано, що фільм «На Північному полюсі», знятий М. Трояновським, приніс дохід у валюті, що кілька разів покриває всі витрати на експедицію і, таким чином, фінансове питання далі не обговорювалося.
{{cite episode}}: Пропущений або порожній |series= (довідка)Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
