Путила (селище)

Пути́ла (старі назви — Сторонець-Путилів, Путилів) — селище на Буковині. Центр Путильської селищної громади Вижницького району Чернівецької області України. Розташоване над річкою Путилка, на Гуцульщині, в межах Верховинсько-Путильського низькогір'я (Українські Карпати).

селище Путила
Прапор Путили
Вигляд на Путилу з гори. Літо 2005 р. Вигляд на Путилу з гори. Літо 2005 р.
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Вижницький район
Тер. громада	Путильська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA73020130010052686
Основні дані
Засновано	1501
Статус	із 2024 року
Населення	▬ 3374 (01.01.2022)[1]
Поштовий індекс	59102
Телефонний код	+380 3738
Географічні координати	47°59′30″ пн. ш. 25°05′26″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	628 м
Водойма	р. Путилка, Сторонець
Відстань
Найближча залізнична станція:	Вижниця
До станції:	42 км
До обл. центру:
- автошляхами:	115 км
Селищна влада
Адреса	59100, Чернівецька обл., Вижницький р-н, смт Путила, вул. Українська, 196
Карта
Путила
Путила
Путила у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Путила.

Назва

Селище Путила раніше звалося Путилів, Сторонець-Путилів, Путила-Сторонець. Воно лежить на річці Путила. Слово путила це «путь», «шлях», «течія»^[2]

Історія

Уперше згадується 1501 року разом з іншими населеними пунктами, які польський король передав молдавському великому логофету Іону Теутулу у володіння за те, що той уклав мир між Польщею і Молдовою.^[3]

1817 року селяни Путили подали скаргу австрійському імператору Францу II на те, що протягом 10 років податки зросли в десять разів.

1843 року селянам заборонили користуватися лісом, що призвело до заворушень в Путилі. Одним з ватажків народних повстань був Лук'ян Кобилиця. 1843 року було заарештовано 14 ватажків народних повстань, серед яких Лук'ян Кобилиця, Іван Галиця, Йосип Бирла.

20 вересня 1885 року в Путилі архімандритом Мироном (Калінеску) у співслужінні настоятеля о. Георгія Ганіцького та місцевого духовенства було здійснено акт освячення новозбудованої дерев'яної православної церкви св.Миколая. Проповідь з нагоди цієї святкової для жителів села події виголосив адміністратор з с. Полоска — о. Василій Козарищук.

У червні 2015 року у Путилі освячено новозбудований храм Святого Духа. На освяченні храму і звершенні архієрейського богослужіння служив митрополит Данило. Будувати храм почали ще в 1990-х.

Населення

Чисельність населення

1959	1979	1989	2001	2018	2022
1294	2841	3604	3332	3434	3374

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	3218	98.56%
російська	35	1.08%
румунська	6	0.18%
білоруська	4	0.12%
німецька	1	0.03%
інші/не вказали	1	0.03%
Усього	3265	100%

Культура

У Путилі діє філіал Чернівецького державного літературного музею Юрія Федьковича (уродженця Путили).

6-8 вересня 2013 року тут пройшов ХХІ міжнародний гуцульський фестиваль.

Економіка

У Путилі діє лісокомбінат та молочний комбінат.

Відомі люди

Уродженці

• Федькович Осип-Юрій Адальбертович (1834—1888) — український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини;
• Ревуцька Любов Михайлівна (1953—1994) — українська художниця, поетеса, мистецтвознавець;
• Чучко Михайло Костянтинович (нар. 1972) — український історик, етнограф, доктор історичних наук, професор;
• Манфред Вінклер (1922—2014) — ізраїльський поет, перекладач, скульптор, єврей румунського походження, який писав німецькою мовою та івритом.
• Карпенко Олександр Іванович (нар. 1978) — заступник Голови СБУ.

Світлини

• 
  Знак при в'їзді
• 
  Музей-садиба Юрія Федьковича в Путилі
• 
  Пам'ятник Ю. Федьковичу
• 
  Дерев'яна церква Св. Миколи 1885р.

Панорама селища

Панорама села

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
2. Коваль, А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України. — Либідь, 2011. — С. 15.
3. Путила, Путильський район, Чернівецька область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU) . Процитовано 13 липня 2019.
4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела та література

• І. В. Савченко, М. К. Чучко. Путила [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 65. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Кирилюк М. І. Путила // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво „Українська енциклопедія“ імені М. П. Бажана», 1993. — Т. 3 : П – Я. — 480 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-020-4. — С. 107.
• Ревуцький М. О. Путила: Путівник. — Ужгород, 1985.
• Putyłówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 323. (пол.).— S. 323. (пол.)

Посилання

• Замки та храми України. Путила [Архівовано 18 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Путила (селище) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Путила на порталі територіальних громад Чернівецької області [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
• Cities & towns of Ukraine [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.](англ.)(укр.)