Проєкт правопису 1999 року
проєкт українського правопису / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Проєкт правопису 1999 року?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Проє́кт право́пису 1999 ро́ку — проєкт реформи українського правопису, розроблений під керівництвом члена-кореспондента НАН України Василя Німчука, що багато в чому спирається на харківський правопис 1928 року[1].
До нього внесено передусім ті зміни, що враховують столітні традиції української орфографії. Зокрема уточнено вжиток літери ґ в питомих українських і запозичених загальних і власних назвах — прізвищах і географічних назвах, сформульовано нове правило вживання и на початку слова перед приголосними н та р, уведено окреме написання слова пів з іменниками, якщо воно означає «половина», повернено як нормативне закінчення -и в родовому відмінку однини іменників III відміни з основою на групу приголосних -ст- та слів Русь, Білорусь, осінь, сіль, кров, любов, вирівняно парадигму іменників IV відміни з суфіксом -ен-, тобто відновлено закінчення -и, давньогрецький звук [tʰ] в запозиченнях передається уніфіковано через т (катедра, етер, ортопед тощо, за правописом 1993 року — кафедра, ефір, хоча й ортопед) та ін.
Значні зміни внесено до правопису слів чужомовного походження. Більшість спрямовано на спрощення правил і зменшення кількости винятків.
З 2008 до 2020 року український мовознавець, професор Олександр Пономарів вів свій блог на сайті Бі-Бі-Сі [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.] , послуговуючись проєктом правопису 1999 року.