Портал:Фантастика
портал проєкту Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ласкаво просимо до порталу «Фантастика» |
редагувати
Фантастика Фантастика (від дав.-гр. φανταστική — мистецтво уяви, фантазія; англ. fantastic) — жанр художніх творів, в якому за допомогою додавання вигаданих, уявних елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального. Основною ознакою фантастики є наявність у творі фантастичного допущення — фактора, який не зустрічається або неможливий в реальному світі. ::::::::::::::::читати далі |
Необхідні статті: Аторокс[fi] • Баррі Молзберґ[de] • Бетті Баллантайн • Брама Анубіса[en] • Волден два • Втеча Лоґана[en] • Горянин (телесеріал) • Дівчина, що стрибала крізь час[en] • Жеронімо Монтейро • Жорж-Жан Арно[fr] • Канопус в Аргусі: архіви• Кроуфорд Кіліен[en] • Милорад Янкович • Надзавдання • Олаф Шпіттел[de] • Остання людина[en] • Потвори • Слободан Шкерович • Там, де до пізньої пори птахи так солодко співали • Тривале завтра • Хесус де Арагон • Чарльз Ґрант[en] • Слободан Шкерович • Янець Менцигер • Японія тоне (фільм, 2006)
Української тематики: Аурентина (цикл творів) • Блакитна планета • Годованці Сонця • Де ти, плането Райдужна? • Діти безмежжя • Загнуздані хмари • Земля світлячків • І стіни пахнуть сонцем • К7 • На каравелі "Улюбленець Нептуна" • Над планетою – «Левіафан» • Нотатки з майбутнього • Писар Східних воріт притулку • Планета для робінзонів • Подорож буде небезпечною • Посада у всесвіті • Пролог • Спадкоємець Безсмертного • Три сезони мейстри, або Нормальний дурдом • Троє на Місяці • Феномен Фенікса • Хто ти? • Чарівний бумеранг: Космологічна феєрія • Чаша Амріти • Чистилище (Репортаж з того світу) • Тематичне поповнення: Книги • Критики, редактори та видавці фантастики • Письменники-фантасти • Телесеріали • Письменниці-фантасти • Фільми • Фантастика за країною • Фантастика за роками • Червоні посилання за темою
редагувати
Вибрана стаття Жу́ль Ґабріе́ль Ве́рн (фр. Jules Gabriel Verne; *8 лютого 1828, Нант, Франція — †24 березня 1905, Ам'єн, Франція) — французький письменник. Разом з Гербертом Уеллсом вважається засновником жанру наукової фантастики. Народився в Нанті, давній столиці бретонських герцогів, у родині адвоката П'єра Верна (1798–1871), нащадка сім'ї провансальських юристів, і Софі Верн (1801–1887), уродженої Аллот де ля Фюйє, спадкоємиці стародавнього роду нантських кораблебудівників і судновласників. Рід Жуля Верна з боку матері походить від шотландського стрільця, який у 1462 році вступив на службу в гвардію Людовика XI і отримав дворянський титул за вірну службу королю. По батьківській лінії Верни були нащадками кельтів, які з давніх-давен мешкали на території Франції. У сім'ї Вернів, крім первістка Жуля, зростали ще брат Поль і три сестри: Анна, Матільда і Марі. ::::::::::::::::читати далі |
редагувати
Вибране зображення |
редагувати
Обраний життєпис Альфред Елтон Ван Вогт (англ. Alfred Elton van Vogt; Вінніпег, Канада, 26 квітня 1912 — Лос-Анджелес, США, 26 січня 2000) — канадський письменник-фантаст. За заслуги перед жанром у 1996 році отримує звання " Гросмейстер фантастики" та одним з перших був введений до Залу слави наукової фантастики. Народившись у 1912 р. в Канаді в сім'ї натуралізованих голландців, нащадків вихідців з України (у США він остаточно влаштувався лише в 1944 р.), А. Е. Ван Вогт в юності перепробував чимало професій, поки в двадцять років не вирішив пов'язати своє життя з літературою. Але до справжньої художньої наукової фантастиці йшов він ще довгих сім років, відточуючи перо літературної поденщиною у вигляді любовних новел, комерційних статей і сценаріїв для радіо. Але вже тоді він був відданим читачем спеціалізованих «сайєнс фікшн» журналів, що лише почали тоді входити в моду. В 1939 він одружився з письменницею Едні Холл, яка надалі була співавтором деяких його творів. У тому ж (1939) році відбувся його дебют у фантастиці — в журналі «Astounding Science Fiction» було опубліковано його оповідання «Чорний руйнівник». У 1940 році виходить роман «Слен», що приніс йому широку популярність. В 1943 році вийшов роман «Книга Птаха», який закріпив популярність письменника. У 1944 році сім'я ван Вогтів переїхала на постійне проживання в США і влаштувалася в Голлівуді.::::::::::::::::читати далі |
редагувати
Чи Ви знаєте...
|
редагувати
Телевізійна фантастика «Квантовий стрибок» (англ. Quantum Leap) — фантастичний американський телесеріал, що транслювався на каналі NBC 1995 рік. Розробивши теорію про те, що людина може подорожувати в часі в межах тривалості власного життя, доктор Семуель Бекіт на базі в пустелях Нью-Мексико (США) очолив надсекретний проєкт, що був названий «Квантовий стрибок». Опинившись перед необхідністю підтвердити свою теорію або втратити фінансування, доктор Сем Бекіт зробив крок в квантовий прискорювач та зник.::::::::::::::::читати далі |
редагувати
Кінофантастика «Іскри» (англ. Embers) — американо-польський науково-фантастичний фільм-драма, знятий Клер Карре. Світова прем'єра стрічки відбулась 18 вересня 2015 на Ольденбурзькому кінофестивалі. Також фільм був показаний в головному конкурсі 45-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість»..::::::::::::::::читати далі |
редагувати
Корисні шаблони
|
редагувати
Нові статті
|
редагувати
Добра стаття «Код да Ві́нчі» — містичний детектив американського письменника Дена Брауна, виданий у 2003 році. Головний герой — професор симвології Гарвардського університету Роберт Ленгдон. Разом з парижанкою Софі Неве йому вдається розкрити вбивство та відгадати загадку, яку століттями оберігало братство «Пріорат Сіону». Роберт знаходить таємні матеріали, які вказують на справжнє походження християнства та життя Ісуса Христа. Жертву вбивства у книзі знаходять в Луврі у позі «Вітрувіанської людини» — відомої картини Леонардо да Вінчі. Також багато підказок Роберт та Софі знаходять саме на картинах да Вінчі. Звідси і назва твору — Код да Вінчі. Роман зчинив багато суперечок навколо релігійних тем, розкритих у ньому. Скажімо, провокативна інформація про Чашу Христову та роль Марії Магдалини в історії християнства призвела до того, що багато християн назвали її «атакою проти католицької церкви». Книзі також закидали історичні та наукові неточності. Роман «Код да Вінчі» — світовий бестселер, кількість проданих примірників станом на вересень 2009 становила 81 мільйон. Книга була перекладена 44 мовами світу. За перший тиждень продажу «Код да Вінчі» посів перше місце в списку Нью-Йоркських бестселерів. Це другий роман Брауна після «Янголів та Демонів» (2000), у якому Роберт Ленгдон виступає головним героєм. Письменник вдало поєднав детектив, трилер та елемент таємниці. У 2006 році за мотивами роману було знято однойменний фільм. Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» переклав книгу українською мовою у 2006 році. ::::::::::::::::читати далі |
редагувати
Фантастичне образотворче мистецтво Міядзакі Хаяо (яп. 宮崎 駿, みやざき はやお; нар. 5 січня 1941, Токіо) — японський режисер анімаційних фільмів, автор численних манґа. Випускник політико-економічного факультету університету Ґакуін. Співзасновник анімаційної студії Гіблі, з квітня 2005 року — її директор. Власник Музею Ґіблі. Відомий також під псевдонімами Акіцу Сабуро (秋津 三朗) і Тереко му (照樹 務). Міядзакі Хаяо — один з найвідоміших у світі японських мультиплікаторів і анімаційних режисерів. Його часто називають азійським Уолтом Діснеєм, хоча сам аніматор не любить цього порівняння. В Японії Міядзакі прославився завдяки повнометражним мультиплікаційним шедеврам «Наусіка з Долини Вітрів» (1984), «Небесний замок Лапута» (1986), «Мій сусід Тоторо» (1988). На Заході він став відомим після випуску у 1997 році його мультфільму «Принцеса Мононоке». У 2003 році твір Міядзакі «Віднесені привидами» отримав премію Оскар за найкращий анімаційний фільм року. Останньою повнометражною роботою режисера був «Ходячий замок Хаула» (2004)..::::::::::::::::читати далі |
Події:
Народилися:
- John Sterling (1806-1844)
Frederic Jesup Stimson (1855-1943) H. P. Fitzgerald Marriott (1865-1939) Clinton Pettee (1872-1937) E. H. Visiak (1878-1972) Scudamore Jarvis (1879-1953) Jul. Regis (1889-1925) Muriel Bruce (1890-1981) C. V. Tench (1892-1963) Aryan Kelton (1892-1957) Valma Clark (1894-1953) Georges H. Gallet (1902-1995) Fred Humiston (1902-1976) Helen Hoke (1903-1990) Mary Williams (1903-2000) Paul Charkin (1907-1986) Bob Block (1921-2011) Thomas Berger (1924-2014) Donald Moffitt (1931-2014) Cormac McCarthy (1933) Henry Dumas (1934-1968) Rosaleen Love (1940) Richard Delap (1942-1987) Linda Crockett Gray (1943) Michael Gilbert (1947-2000) Cecil Snyder, III (1948) Sallie Lowenstein (1949) Susan Dexter (1955) Corey Mesler (1955) Martha Soukup (1959) Edward Willett (1959) Brian Falkner (1962) Tim Etchells (1962) Ciruelo Cabral (1963) Abdourahman A. Waberi (1965) Victor Heck (1967) Mark Jeffrey (1967) Jeff Carlson (1969) Chautona Havig (1970) Candace Havens (1971) David McAfee (1973)
Померли:
- Jean Ingelow (1820-1897)
Charles Dickens, Jr. (1837-1896) Andrew Lang (1844-1912) William Henry Babcock (1849-1922) Robert Hichens (1864-1950) William Wallace Cook (1867-1933) Whitman Chambers (1896-1968) Norbert Casteret (1897-1987) Jan Struther (1901-1953) William G. Bogart (1903-1977) William Woolfolk (1917-2003) Mildred Ames (1919-1994) James Doohan (1920-2005) Lucian Freud (1922-2011) Pierre Barbet (1925-1995) Nicolas Freeling (1927-2003)
редагувати
Фантастичні твори [[Файл:|120пкс|праворуч]] «Сива борода» (англ. «Greybeard») — постапокаліптичний науково-фантастичний роман англійського письменника Браяна Олдіса, вперше опублікований у 1964 році. Роман описує майбутнє спустошення людей у світі, де залишилося переважно лише старече бездітне населення. Минули десятиліття після майже повної стерилізації населення Землі, коли у 1980-х роках в результаті невдалих випробувань ядерних бомб, проведених на орбіті Землі. Практично всі люди на Землі втратили здатність народжувати дітей. Населення переважно складають сивобороді старці та жінки похилого віку. І з тих пір людське населення світу старіє і вмирає, не в змозі плодоносити і розмножуватися. Цивілізація швидко згасає. Рослини та окремі види тварин розмножилися та захоплюють колись людській життєвий простір, водойми заливають міста. У сільській місцевості природа повернулася до себе, зосередивши людей, що залишилися, в ізольованих групах. Міста, що ще існують, повільно занепадають. В останніх університетах панують сивочолі «студенти», в деяких місцинах шарлатани-лікарі на кшталт зображеного в романі чоловіка на ім'я Кролик Джингаданджелоу торгують «безсмертям» чи створюють культи. Періодично виникають міжнародні та громадські військові конфлікти, що подекуди припиняються епідеміями..::::::::::::::::читати далі |
редагувати
Категорії |
редагувати
Література
|
редагувати
Вікіпроєкти
|
редагувати
Братні портали |
|