Помаранчевий карлик

Помаранчевий карлик або зоря головної послідовності класу K — це зоря головної послідовності (спалює водень) спектрального класу K та V класу світності. Ці зорі перебувають посередині між червоними карликами (зорі спектрального класу M головної послідовності) та жовтими карликами (зорі спектрального класу G головної послідовності). Вони мають масу від 0,6 до 0,9 мас Сонця^[1] та температури поверхні між 3 900 та 5 200 K.^{[2], Tables VII, VIII.}

Діаграма Герцшпрунга — Рассела

Спектральний клас

Коричневі карлики

Білі карлики

Червоні карлики

Субкарлики

Головна послідовність
(«карлики»)

Субгіганти

Гіганти

Яскраві гіганти

Надгіганти

Гіпергіганти

Абсолютна

зоряна

величина

(M_V)

Найвідомішими прикладами помаранчевих карликів є Альфа Центавра B (спектральний клас K1 V) та Епсилон Індіанця.^[3]

Помаранчеві карлики є предметом особливого інтересу при пошуку позаземного життя, оскільки вони є стабільними на головній послідовності дуже тривалий час (15-30 мільярдів років, у порівнянні з 10 мільярдами для Сонця). Це може дати можливість розвинутись життю на планетах земної групи, що обертаються довкола таких зірок. Вони також приблизно в три-чотири рази більш поширені ніж схожі на Сонце зорі, що полегшує пошук планет.^[4]

Спектрально стандартні зорі

Уточнена система Йеркського Атласа (Johnson & Morgan 1953)^[5] містила 12 спектрально стандартних карликів класу K, одна не всі вони до нашого часу лишились в стандартних. «Якірними точками» системи MK класифікації серед зірок головної послідовності класу K, тобто тими, що з роками не змінились, є Епсилон Ерідана (K2 V) та 61 Лебедя A (K5 V).^[6] Інші первинні стандартні зорі цієї класифікації:

• 70 Змієносця A (K0 V),
• 107 Риб (K1 V),
• HD 219134 (K3 V),
• TW Південної Риби (Фомальгаут B) (K4 V),
• HD 120467 (K6 V),
• 61 Лебедя B (K7 V).^[7]

Засновуючись на принципі, викладеному у деяких посиланнях (напр. Johnson & Morgan 1953,^[8] Keenan & McNeil 1989^[7]), багато авторів вважають перехід між спектральними класами K7 V та M0 V однією сходинкою, тому в літературі рідко можна побачити класифікацію K8 чи K9. Однак нещодавно зорі HIP 111288 (K8V) та HIP 3261 (K9V) були запропоновані як спектрально стандартні зірки.^[9]

Планети

Найближчі до Сонця помаранчеві карлики, які мають планети: Альфа Центавра B, Епсилон Ерідана, HD 192310, HD 13445 та 54 Риб.

Див. також

• Аналоги Сонця
• Червоний карлик
• Зорі спектрального класу K

Примітки

1. A Modern Mean Stellar Color and Effective Temperatures (Teff) # Sequence for O9V-Y0V Dwarf Stars [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.], E. Mamajek, 2011, website
2. Empirical bolometric corrections for the main-sequence [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.], G. M. H. J. Habets and J. R. W. Heintze, Astronomy and Astrophysics Supplement 46 (November 1981), pp. 193–237.
3. SIMBAD, запити про Альфа Центавра B [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] та Епсилон Індіанця [Архівовано 12 серпня 2019 у Wayback Machine.], accessed on line June 19, 2007.
4. [Архівовано 13 січня 2015 у Wayback Machine.], retrieved on May 6, 2009.
5. Fundamental stellar photometry for standards of spectral type on the revised system of the Yerkes spectral atlas [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] H.L. Johnson & W.W. Morgan, 1953, Astrophysical Journal, 117, 313
6. MK ANCHOR POINTS [Архівовано 25 червня 2019 у Wayback Machine.], Robert F. Garrison
7. The Perkins Catalog of Revised MK Types for the Cooler Stars [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.], P.C. Keenan & R.C McNeil, «Astrophysical Journal Supplement Series» 71 (October 1989), pp. 245–266.
8. Fundamental stellar photometry for standards of spectral type on the revised system of the Yerkes spectral atlas [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.], H.L. Johnson & W.W. Morgan, 1953, Astrophysical Journal, 117, 313
9. Intrinsic Colors, Temperatures, and Bolometric Corrections of Pre-main-sequence Stars [Архівовано 19 квітня 2017 у Wayback Machine.], M.J. Pecaut & E.E. Mamajek, 2013, «Astrophysical Journal Supplement», 208, 9