Полянська Гута
село в Закарпатській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Полянська Гу́та — село в Україні, у Перечинському районі Закарпатської області, орган місцевого самоврядування — Тур'є-Полянська сільська рада. Населення становить 465 осіб (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване на сході Перечинського району, за 18,9 кілометра[4] від районного центру.
| село Полянська Гута | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Перечинський район |
| Рада | Тур'є-Полянська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA21100210090054134 |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Населення | 465 осіб[1][2] |
| Площа | 24,81[1] км² |
| Густота населення | 18,74[1] осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89232[1] |
| Телефонний код | +380 3145[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°44′09″ пн. ш. 22°45′47″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
403[3] м |
| Відстань до районного центру |
18,9[4] км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89232, Закарпатська обл., Перечинський р-н, с. Тур’я Поляна, вул. Зелена, 94[1] |
| Карта | |
  Полянська Гута | |
 Полянська Гута | |
| Мапа | |
 | |
Село Полянська Гута лежить за 18,9 км на схід від районного центру, фізична відстань до Києва — 571,9 км[4].
На північ від села бере початок річка Звур, яка у його межах тече на південний схід.[джерело?]
Село відоме із XVI століття
У село Полянська Гута раніше вела вузькоколійка, яка обслуговувала як потреби склозаводу, так і лісорозробки, і видобуток будівельних матеріалів в місцевому кар'єрі. Вона була демонтована в 1960-х роках. Сьогодні від неї залишився тільки фрагмент залізничної виїмки і насипу. Згортання виробництва скла в Полянській Гуті сталося на у ХХ ст. У селі ще пам'ятають імена керівників заводу початку минулого століття: керуючий хтось Коцбарон і його заступники угорець Ференц Кошут. Місцеві краєзнавці стверджують, що завод був зруйнований в 1930-х.
Припинення гутництва пояснюється двома факторами: вичерпанням запасів деревини і розвитком більш вдосконаленних технологій скловаріння на основі кам'яного вугілля, потім природного газу.
Обезліснення гірські схили навколо сіл — наочне тому підтвердження.
Станом на 1989 рік у селі проживали 473 особи, серед них — 231 чоловік і 242 жінок[5].
За даними перепису населення 2001 року у селі проживало 465[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[6]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 464 | 99,78 % |
| російська | 1 | 0,22 % |
Голова сільської ради — Окогріб Мар'яна Юріївна, 1969 року народження, вперше обрана у 2010 році. Інтереси громади представляють 16 депутатів сільської ради[7][8][9]:
| Партія | Кількість депутатів | Відсоток |
|---|---|---|
| самовисування | 11 | 68,75 % |
| «Партія регіонів» | 4 | 25,00 % |
| «Сильна Україна» | 1 | 6,25 % |
Дзвіниця
У селі стоїть проста каркасна дзвіниця під шатровим верхом. Дзвіницю тричі переносили, що, можливо, вплинуло на її первісний вигляд. У селі припускають, що дзвіницю правдоподібно спорудив Василь Гутник — найкращий на той час тесля. В 1992 р. в селі збудували муровану православну церкву всіх святих, але традиційно храмове свято тримають на св. Дмитрія.
Церква Всіх святих
Майстер Юрій Сеґедій очолив спорудження простої базилічної церкви — першої в селі. З ним працювали Іван Сеґедій, Михайло Штулер, Юрій Штулер, Михайло Фальч. Іконостас зробили різьбярі зі Сваляви. Над входом написано дату — 1991 р. Поряд кладовище, на початку якого стоїть чудовий різьблений дерев'яний хрест з ініціалами К V та датою — 1947. Такі хрести традиційно ставляться на кладовищах та при дорогах.
- храм Всіх святих
- залишки давнього склозаводу
- мінеральні джерела
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
