ціле число, яке може бути повністю розділене на інше ціле число З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Подільність— властивість натуральних та цілих чисел. Число ділиться на ,
(відповідно, число є дільником якщо частка— ціле число
Будь-яке натуральне число ділиться на одиницю і на себе. Якщо число не має інших дільників, то таке число називається простим, в іншому разі— складеним.
Властивості простих чисел і питання подільності займали думки науковців принаймні з часів Піфагора, і досі не вичерпали себе. Завдяки розвитку криптографії і розповсюдженню заснованих на теорії чисел алгоритмів, пов'язані з перевіркою на простоту і факторизацією дослідження перебувають на передовому краю математики.
Питання подільності натуральних чисел розглядалися уже в античні часи. Евкліду належить один з найвідоміших результатів математики, твердження, що не існує найбільшого простого числа, тобто множина простих чисел— нескінченна. Він також навів найперший в історії алгоритм, а саме алгоритм Евкліда знаходження найбільшого спільного дільника двох натуральних чисел. Цікаво відзначити, що це— не тільки найдавніший, а й один з найефективніших алгоритмів в математиці, який майже не був вдосконалений за більш ніж дві тисячі років, що минули по тому. Але набагато раніше за Евкліда, Піфагор і піфагорійці розробили теорію досконалих і дружніх чисел, які відігравали важливу роль у їх філософській системі.
де — це примітивний корінь з одиниці степені , a — цілі числа. Однак виявилося, що у випадку загального такі числа поводяться набагато складніше, ніж звичайні цілі, зокрема, для них не виконується однозначність факторизації на прості множники. У роботах Куммера, Кронекера і Дедекінда з теорії подільності алгебраїчних цілих чисел з'явились фундаментальні для сучасної математики поняття теорії кілець, на яких, разом з введеним Галуа поняттям групи, ґрунтується сучасна абстрактна алгебра.
Одиниця має рівно один дільник і не є ні простою, ні складеною.
У кожного натурального числа, більшого за одиницю, є хоча б один простий дільник.
Власним дільником числа називається всякий його дільник, відмінний від самого числа. У простих чисел існує лише один власний дільник— одиниця.
Незалежно від подільності цілого числа на ціле число , число a завжди можна розділити на b із залишком, тобто представити у вигляді:
де .
У цьому співвідношенні число називається неповною часткою, а число r— остачею від ділення на . Як частка, так і остача визначаються однозначно.
Число a ділиться без остачі на b тоді та лише тоді, коли залишок від ділення a на b дорівнює нулю.
Всяке число, яке ділить як , так і , називається їх спільним дільником; максимальне з таких чисел називається найбільшим спільним дільником. У будь-якої пари цілих чисел є принаймні два загальних подільника: +1 та −1. Якщо інших спільних дільників немає, то ці числа називають взаємно простими числами.
Два цілих числа і називають одноподільними на ціле число , якщо або і , і ділиться на , або ні , ні не діляться на нього.
Позначення
означає, що ділиться на , або що число кратне числу .
або означає, що ділить, або, що теж саме: — дільник .
Зауваження: у всіх формулах цього розділу передбачається, що — цілі числа.
Будь-яке ціле число є дільником нуля, при цьому частка дорівнює нулю:
Будь-яке ціле число ділиться на одиницю:
На нуль ділиться лише нуль:
,
причому частка в цьому випадку не визначена.
Одиниця ділиться націло лише на одиницю:
Для будь-якого цілого числа знайдеться таке ціле число для якого
в якій — стала Ейлера—Маскероні, а для Діріхле отримав значення Цей результат багаторазово поліпшувався, і останнім часом найкращий відомий результат (отримано у 2003р. Хакслі). Однак, найменше значення , при якому ця формула залишиться вірною, невідоме (доведено, що воно не менше, ніж ).[1][2][3]
При цьому середній дільник великого числа n в середньому росте як , що було виявлено А. Карацубою.[4]. З комп'ютерних оцінок М. Корольова.
Поняття подільності узагальнюється на довільні кільця, наприклад кільце многочленів.