Пеленський Зенон Павлович

Зе́нон Павло́вич Пеле́нський (псевдо: «Зеленко», «Ходя», «Пакс», «Франк»; * 26 липня 1902 с. Тулиголове, Городоцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії — † 30 жовтня 1979, Мюнхен, ФРН) — український політичний діяч, член УВО, член-засновник ОУН, крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях (листопад 1929 — червень 1930), в'язень польських тюрем, діяч УНДО, член-засновник УГВР.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пеленський .

Зенон Пеленський
2-й крайовий провідник ОУН
листопад 1929 — червень 1930
Попередник	Богдан Кравців
Наступник	Юліан Головінський
Народився	26 липня 1902(1902-07-26) с. Тулиголове, Городоцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер	30 жовтня 1979(1979-10-30) (77 років) Мюнхен, ФРН
Похований	Вальдфрідгоф
Відомий як	політик
Політична партія	ОУН

Життєпис

Перший Конґрес Українських Націоналістів у Відні, 1929 рік.
Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул.
Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський.
Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич

Нарада у Празі, червень 1930. Зліва направо: Зенон Пеленський, Осип Бойдуник, Осип Рев'юк, Юліан Головінський, Омелян Сеник, Євген Коновалець, Леонід Костарів, Зиновій Книш

Могила Зенона Пеленського на цвинтарі Вальдфрідгоф

Вищу освіту здобув у Берліні, водночас працюючи берлінським кореспондентом «Діла», співредактором журналу «Розбудова нації» у Празі.

У лютому 1929 на західно-українських землях було сформовано першу Крайову Екзекутиву ОУН у такому складі:

• Богдан Кравців — Крайовий Провідник;
• Зенон Пеленський — заступник Крайового Провідника і політичний референт;
• Степан Охримович — організаційний референт;
• Зенон Коссак, член СУНМ і УВО — бойовий референт;
• Степан Ленкавський — ідеологічний референт;
• Михайло Колодзінський, член СУНМ і УВО — референт військового вишколу;
• Іван Габрусевич — керівник підреферентури юнацтва.

Було вирішено організувати видання під польською окупацією леґальної української націоналістичної преси. Цією справою зайнявся особисто Зенон Пеленський, він відкупив інформативний тижневик «Український Голос», що виходив у Перемишлі, від тогочасного його видавця проф. Ґреґолинського і перетворив його на «орган націоналістичної думки», перебравши у свої руки редакторство.

Пізніше не полишав редакторської роботи і був головним редактором видань: «Свобода», щоденника «Новий час» та місячника «Шлях Нації» у Львові.

Після загибелі 30 вересня 1930 р. Юліяна Головінського керівництво Організацією Українських Націоналістів на західньоукраїнських землях перебрав організаційний референт КЕ ОУН Степан Охримович, який зробив деякі зміни в складі Крайової Екзекутиви. Зі складу колишньої КЕ вибули Богдан Кравців, ув'язнений у зв'язку з нападом під Бібркою і засуджений на З роки тюрми, і Зенон Пеленський покликаний восени 1930 року до польського війська і пізніше теж засуджений на бібрському процесі на 3 роки тюрми.

Зенон Пеленський був співтворцем УГВР^[1] (у Президії УГВР від 1944)^[2] і одним із засновників ЗП УГВР і ОУН-з^[3].

На еміграції у Мюнхені редагував тижневик «Українська трибуна», «Український самостійник».

1955—1967 — член редакції радіо «Свобода», голова Спілки українських журналістів на еміграції.

Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.

Звернення Воюючої України до всієї української еміграції

Під «Зверненням Воюючої України до всієї української еміграції» (жовтень 1949)^[4] стоїть підпис-псевдо неідентифікованого члена УГВР Професор Г.Зелений. Є припущення, що Г.Зелений, а також професор Зенон Зелений, що постійно згадується у книзі «Обмануті надії. Спогади колишніх юнаків протилетунської оборони», — це Зенон Пеленський.

Родина

Дружина Зенона Пеленського Ольга померла 29 вересня 1962 року в США після тривалої хвороби.

Дочка Марта навчалась на хіміка в одному з американських університетів.

Публіцистика

• Ідея української соціальності.// Розбудова Нації. — Прага. — жовтень-листопад 1928 року. — с. 363—371.

Примітки

1. М.Прокоп. У 40-і роковини протинімецької боротьби. // «Сучасність» (Мюнхен), 4.10.1981.
2. П.Содоль. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк, «Пролог», 1994.
3. Ю.Римаренко. З ким і проти кого. Нариси і статті. — К.: «Дніпро», 1983.
4. Звернення Воюючої України до всієї української еміграції^{[недоступне посилання з грудня 2021]}

Джерела та література

• Герасимова Г. П. Пеленський Зенон Павлович [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 108. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Дужий П. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мірчук П. Нарис історії ОУН. Перший том: 1920—1939.
• Померла дружина З. Пеленського [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Свобода. — 1962. — Ч. 188 (2 жовт.).

Посилання

• Реєстр старшин УПА, провідників ОУН та членів УГВР^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Попередник Богдан Кравців

2-й Крайовий провідник ОУН листопад 1929 - червень 1930

Наступник Юліан Головінський