Омана планування
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Омана планування (англ. planning fallacy) — це феномен, коли передбачення щодо кількості часу, необхідного для завершення майбутньої задачі, демонструють оптимістичне упередження (недооцінюють необхідну кількість часу). Феномен виникає незалежно від того, чи знає людина про те, що минулі аналогічні задачі забрали більше часу, ніж планувалось[1][2][3] Термін уперше запропонували Деніел Канеман та Амос Тверські 1979 року[4][5]. Упередження впливає лише на оцінку власних завдань; коли час завершення задачі передбачають зовнішні спостерігачі, вони демонструють упередження песимізму, переоцінюючи потребу в часі[6][7].
Омана планування постулює, що прогноз часу на завершення поточних завдань є більш оптимістичним, ніж переконання щодо часу на виконання схожих завдань у минулому, та більш оптимістичні, ніж фактичний час, необхідний на завершення таких поточних задач. У 2003 році Ловалло та Канеман запропонували розширене визначення тенденції недооцінювати час, витрати та ризики майбутніх дій та одночасно переоцінювати користь від таких дій. За цим визначенням, омана планування має наслідком не лише перевитрати часу, а й перевитрати коштів/зусиль та недоотримання вигод[8] у порівнянні з плановими.