Олівін

Олівін — породотвірний мінерал класу силікатів. Ортосилікат магнію та заліза острівної будови. Вміст заліза і магнію змінюється між крайніми членами ізоморфного ряду олівіну: форстеритом Mg₂[SiO₄] і фаялітом — Fe₂[SiO₄]. Олівін складає основні і ультраосновні магматичні породи і є дуже поширеним мінералом в мантії Землі. Це один з найпоширеніших в земній корі мінералів.

Олівін
Дорогоцінна відміна олівіну - хризоліт, родовище Naran-Kagan Valley, Пакистан
Загальні відомості
Абревіатура	Ol[1]
Хімічна формула	(Mg, Fe)2[SiO4]
Клас мінералу	ортосилікати
Ідентифікація
Колір	зелений, темно-зелений, жовтий, коричневий, сірий
Форма кристалів	короткостовпчасті призми
Сингонія	ромбічна
Спайність	слабка по {100} і погана по {010}
Злам	раковистий
Твердість	6,5-7
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий до непрозорого
Колір риси	біла
Густина	3,27-3,37
Розчинність	форстерит розчиняється в концентрованій HCl з утворенням гелю SiO2, фаяліт з HCl не реагує
Оптичні властивості кристалів
Подвійне променезаломлення	1,682–1,642
Інші характеристики
Плавкість	Тпл. близько 1500 °C
Названо на честь	оливковий
Олівін у Вікісховищі

Назва

Назву цей мінерал отримав від німецького мінералога Авраама Вернера у 1789 році за свій оливково-зелений колір вкраплеників в базальтах^[2]. Синоніми: перидо́т (слово французького походження). Прозорий жовто-зелений до зеленого відтінку олівін, який є дорогоцінним каменем, називають хризолітом.

Склад і властивості

Хімічний склад олівіну змінюється від істотно магнезіального — форстериту (Fo) Mg₂[SiO₄] до залізистого — фаяліту (Fa) Fe₂[SiO₄], причому існує безперервний ізоморфний ряд між цими крайніми членами, де Mg²⁺ ізоморфно заміщується Fe²⁺. Досконалий ізоморфізм типу твердого розчину встановлений і в ряду фаяліт-кнебеліт-тефроїт. Проте, в ряду Fo-Fa, манган присутній лише в незначних кількостях, що ймовірно пов'язане з незначним вмістом Mn в основних і ультраосновних магмах. Збагачений магнієм тефроїт (пікротефроїт) зустрінутий лише в кількох родовищах. Проміжні члени ізоморфного ряду Fo-Fa майже не містять домішок Ca²⁺. Залізистий аналог монтічеліту — кірштейніт встановлений лише в шлаках металургійного виробництва, але не знайдений в природі. Склад (з порід Везувію, у %): MgO — 51,64; FeO — 5,01; SiO₂ — 42,3.

Сингонія ромбічна. Форми виділення: зернисті агрегати, рідкісні короткостовпчасті призматичні кристали. Густина 3,22-4,39. Твердість 6,5-7,25. Переважно зеленого, жовто-зеленого кольору. Блиск — скляний. Крихкий. Злам раковистий.

Генезис і поширення

Олівін є типовим глибинним високотемпературним мінералом. Під час магматичної кристалізації більш ранні олівіни і олівіни гіпербазитів збагачені Mg порівняно з пізнішими, чи з олівінами основних (і тим більше кислих) порід, склад яких сягає майже чистого фаяліту. В мантії олівін є найпоширенішим мінералом до глибин близько 440 км, де відбувається його поліморфний перехід до рингвудиту з щільнішою кубічною упаковкою.

В земній корі олівін зустрічається зазвичай у недосичених SiO₂ породах. Основні мінерали групи олівіна  — форстерит (Mg₂SiO₄), фаяліт (Fe₂SiO₄), тефроїт Mn₂SiO₄ утворюють ізоморфні ряди, члени яких відомі як власне олівіни, або гортоноліт (Mg, Fe)₂SiO₄, кнебеліт (Fe, Mn)₂SiO₄, пікротефроїт (Mn, Mg)SiO₄. Прозорий різновид — хризоліт. Олівін — важливий мінерал основних і ультраосновних вивержених порід — дунітів, перидотитів, олівінових габро і базальтів, пікритів і ін. Один з найпоширеніших мінералів як на Землі, так і в космосі. Зокрема його знайдено у складі метеоритів, астероїдів^[3], на Місяці^[4], Марсі.

Розповсюдження: Фіршток, Оденвальде, Рьон і Фогельсберґ (Гессен), Кайзерштуль (Баден), Форстберґ (Ейфель) — ФРН; Лангбан (Швеція), Піццо-Фіццо (П'ємонт, Італія); Айн-Тая (Алжир); Есна (Верхній Єгипет); о. Сент-Джон (Червоне море); Красноярський край, Урал, Таймир, Респ. Саха, Забайкалля — РФ та ін. В Україні є на Волині, у Приазов'ї.

Використання

Використовують для виготовлення вогнетривів, окремі різновиди — як дорогоцінне каміння.

Різновиди

Розрізняють:

• олівін залізистий (фаяліт);
• олівін вапнистий або кальціїстий (1-й різновид олівіну з вмістом СаО до 14 %; 2-й — моноклінна модифікація ларніту — Ca₂[SiO₄], стабільна нижче 675 °C);
• олівін вапнисто-залізистий (кальціїсто-залізистий, монтичеліт залізистий);
• олівін титановий (різновид олівіну, який містить незначну кількість титану);
• олівін білий (форстерит);
• олівін уральський (помилкова назва демантоїду).

Цікаві факти

• Найбільший за розмірами огранований хризоліт важить 310 карат. Він був знайдений на острові Зебергет і зберігається у Смітсонівському інституті у Вашингтоні^[5].
• У 2018 році вулкан Кілауеа, під час свого виверження, обсипав гавайців олівінами^[6].

Див. також

• Перидот
• Хризоліт
• Список мінералів

Примітки

1. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43

   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
2. Werner A.G. Versuch einer Erklärung der Entstehung der Vulkanen durch die Entzündung mächtiger Steinkohlenschichten, als ein Beytrag zu der Naturgeschichte des Basaltes, Zürich 1789.
3. Japan says Hayabusa brought back asteroid grains. 16 листопада 2010. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 14 січня 2010.
4. Місяць // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 299. — ISBN 966-613-263-X.
5. Каталог минералов и самоцветов мира Силикаты: Оливин (рос.)
6. Дарунок з неба: Вулкан Кілауеа обсипав гавайців рідкісними самоцвітами. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Олівін // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Олівін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Брянчанинова Н. И. Показатель преломления оливина и серпентинизация пород как элемент минералогического картирования ультрабазитов. — Физ. минералов и их аналогов. / АН СССР. Всес. минерал. общество. Л., 1991, с. 46-53. (Пол. Урал) (рос.)
• Группа оливина //В книге: Дир У.А, Хауи Р. А., Зусман Дж. «Породообразующие минералы» (рос.)
• Криволуцкая Н. А., Соболев А. В., Кузьмин Д. В., Свирская Н. М. Уникальные зональные оливины из ультрабазит-базитового массива Норильского района // ДАН. 2009.Т. 429. № 4. C. 518—522 (рос.)

Посилання

• Олівін в базі webmineral.com (англ.)
• Олівін в базі catalogmineralov.ru (рос.)