Олександр Миколайович Полинніков (рос. Александр Николаевич Полынников; 3 червня 1941, с. Чистеньке, Сімферопольський район, Кримська АРСР, СРСР — 8 вересня 2022, Москва, Росія) — радянський і російський кінооператор, кінорежисер, сценарист, продюсер. Лауреат Державної премії СРСР (1982).
| Олександр Миколайович Полинніков | |
|---|---|
| рос. Александр Николаевич Полынников | |
 | |
| Дата народження | 3 червня 1941 |
| Місце народження | Чистеньке, Сімферопольський район, Кримська АРСР, РРФСР, СРСР |
| Дата смерті | 8 вересня 2022 (81 рік) |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Громадянство |  СРСР Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | кінооператор, кінорежисер, сценарист, виробник, кінопродюсер |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0689962 |
Життєпис
Раннє життя
Олександр Полинніков народився 3 червня 1941 року в селі Чистенькому Сімферопольському районі Кримської АРСР. У дитинстві займався в театральному гуртку і вже тоді вирішив пов'язати своє життя з кінематографом[1].
Кар'єра
З 1967 року став працювати оператором-постановником на Одеській кіностудії. У 1968 році закінчив операторський факультет ВДІКу (майстерня Леоніда Косматова)[2]. Один із перших фільмів, у якому Полинніков працював асистентом оператора, був «Короткі зустрічі» Кіри Муратової[1]. У повнометражному кіно дебютував у пригодницькому фільмі Георгія Юнгвальд-Хількевича «Увага, цунамі!» як оператор-постановник. Це була картина про військових моряків, які служать на покинутому посту в Тихому океані. Згодом Юнгвальд-Гількевич співпрацював із Полинниковим ще на трьох своїх картинах — «Зухвалість» (1971), «Туфлі із золотими пряжками» (1976) і «Д'Артаньян і три мушкетери» (1978). Основною у своїй операторській кар'єрі Олександр Миколайович вважав картину Петра Тодоровського «Міський романс» (1970)[3]. У 1982 році за операторську роботу на телевізійному фільмі Костянтина Бромберга «Пригоди Електроніка» (1979) він був відзначений Державною премією СРСР[2].
1981 року Олександр Полинніков дебютував як кінорежисер, знявши спільно з Віктором Макаровим музичну романтичну комедію «Бережіть жінок», у якій відбувся дебют у кіно Юрія Антонова як композитора і співака[4]. Залучити до роботи над картиною Антонова порадив Полиннікову його старший колега Георгій Юнгвальд-Хількевич[1]. На початку 1990-х років Полинніков став одним із першопрохідців у жанрі еротичного кіно на радянському екрані. Його фільм «Оголена в капелюсі» став найбільшою прокатною подією 1992 року. Потім пішли «Ідеальна пара» (1992), де Олександр Миколайович розкрив народонаселенню очі на таке екзотичне явище, як свінгери (яке, як виявилося, могло мати місце і в житті росіян), а також «Страсті за Анжелікою» (1993) і «Чоловік легкої поведінки» (1994)[2]. У 1995 році за чотирнадцять днів Полинніков зняв легку комедію «Журавлина в цукрі» з Сергієм Шакуровим, Михайлом Боярським та Іриною Мірошниченко в головних ролях[3]. Непогана доля склалася у його комедійного бойовика «Тонка штучка» (1999) за сценарієм Аркадія Ініна. Фільм брав участь у кінофестивалях, нагороди отримали Олександра Захарова, Ігор Бочкін, Аркадій Інін[2]. Потім режисер працював над кількома російськими телесеріалами, зокрема «Повернення Мухтара».
Жив і працював у Москві.
Смерть
Помер 8 вересня 2022 року від раку. Прощання з кінодіячем відбулося 12 вересня 2022 року в ритуальному залі на Хованському кладовищі[5]. Згідно із заповітом, прах Полиннікова розвіяно над могилами його рідних в окупованому росіянами Криму[6].
Сім'я
- Дружина (з 1987) — Анна Назар'єва (нар. 1969), акторка[7].
Фільмографія
| Рік | Фільм | Посада |
|---|---|---|
| 1967 | «Біля моря, де ми грали» | оператор |
| 1969 | «13 доручень» | 2-й оператор |
| 1969 | «Увага, цунамі!» | оператор |
| 1970 | «Міський романс» | оператор |
| 1971 | «Зухвалість» | оператор |
| 1972 | «Юлька» | оператор |
| 1973 | «Ринг» | оператор |
| 1974 | «Відповідна міра» | оператор |
| 1975 | «Ар-хі-ме-ди!» | оператор |
| 1976 | «Туфлі із золотими пряжками» | оператор |
| 1977 | «Свідоцтво про бідність» | оператор |
| 1978 | «Д'Артаньян та три мушкетери» | оператор |
| 1979 | «Пригоди Електроніка» | оператор |
| 1981 | «Бережіть жінок» | режисер, оператор |
| 1982 | «Просто жах!» | режисер |
| 1985 | «Поживемо — побачимо» | режисер |
| 1986 | «Привід» | режисер |
| 1988 | «Приморський бульвар» | режисер |
| 1989 | «Візьми мене з собою» | режисер |
| 1990 | «День кохання» | режисер |
| 1991 | «Оголена в капелюсі» | режисер |
| 1992 | «Ідеальна пара» | режисер, сценарист |
| 1993 | «Кумпарсіта» | режисер, сценарист |
| 1993 | «Страсті за Анжелікою» | режисер |
| 1994 | «Чоловік легкої поведінки» | режисер |
| 1996 | «Журавлина в цукрі» | режисер |
| 1997 | «Грішне кохання» | режисер |
| 1999 | «Тонка штучка» | режисер |
| 2000 | «Салон краси» | режисер |
| 2002 | «Комедійний коктейль» | режисер, сценарист |
| 2002 | «Дружна сімейка» | режисер |
| 2003 | «Повернення Мухтара» | режисер |
| 2005 | «Парубоча вечірка, або Великий секс у маленькому місті» | режисер |
| 2006 | «Жіночі історії» | продюсер |
| 2006 | «Останній наказ Генерала» | продюсер |
| 2007 | «Білка в колесі» | продюсер |
| 2007 | «Сумна дама червів» | продюсер |
| 2008 | «Осінній детектив» | продюсер |
| 2009 | «Кармеліта. Циганська пристрасть» | оператор |
| 2012 | «Чай із бергамотом» | сценарист, продюсер |
| 2013 | «Щастить же людям!» | режисер |
| 2016 | «Хрещена» | режисер |
Нагороди
- 1982 — Державна премія СРСР за операторську роботу на фільмі «Пригоди Електроніка»[2].
Примітки
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
